Уже зовсім скоро від галочки у бюлетені кожного з нас залежатимуть умови, в яких ми опинимось. Лідер ОТГ – ще та відповідальність. Не кожному захочеться впрягатися до воза по ще не торованій стежині. Бо питань багато, а універсальних відповідей нема.
Ми поспілкувались із одним із кандидатів на посаду голови Володимирецької ОТГ Олександром Круком, висуванцем Партії розвитку громад. Що з того вийшло, читайте нижче.
Олександр Крук
– Розкажіть, чому наважилися йти в голови ОТГ. Які проблеми бачите та чи маєте план дій?
– Балотуватись на голову Володимирецької ОТГ мені запропонувала команда Партії розвитку громад. Я погодився, тому що маю уміння та досвід реалізації ідей, які якісно змінюють життя громади. Це моя амбіція – започаткувати позитивні зміни, запустити проекти розвитку підприємницького, громадського, соціального секторів. Все це, до речі, відображено у програмі Партії розвитку громад. Це наш план дій, узагальнене командою бачення, а не спущена політтехнологами агітка.
Наведу один приклад. У Володимирці, та й багатьох інших селах, ділянок під будівництво житлових будинків наразі немає. Щоб створювати нові житлові масиви, потрібно робити новий генеральний план населеного пункту, розширюючи межі селища.
Документацію про таке розширення Володимирецька селищна рада замовила ще декілька років тому, а віз і нині там. Ні для кого не секрет, що охочих будуватись у Володимирці значно більше, ніж є вільних ділянок.
А новий генплан, за орієнтовними розрахунками, дав би близько тисячі ділянок під будівництво. Це реально зробити, активно працюючи з підрядною організацією, яка займається виготовленням документації, та контролюючими органами, які цю документацію затверджують.
Проте першою до вирішення постане проблема одна для всіх – реорганізація теперішніх сільрад в єдину Володимирецьку громаду. Також важливим є налагодження взаємодії з іншими громадами та представництвом новоствореного Вараського району – місцевою РДА та райрадою. По суті, це стане формуванням стартових позицій громади, які так чи інакше впливатимуть на ситуацію у майбутньому.
– Чому йдете під прапором нової партії? Чи не боїтесь, що тиск брендових слоганів заглушить голос вашої команди? І, до речі, хто вона, ваша команда?
– Наша партія справді нова, але разом з тим вона справжня. Це не сформована зверху організація, яка тримається чи то на особистому авторитеті столичного лідера (часто далекого від місцевих реалій), чи то на фінансових ресурсах олігархічних кіл.
Партія розвитку громад – це команда однодумців, які живуть тут і працюють. Ми переймаємось майбутнім нашого краю, тому й об’єднались в політичну силу. І ми маємо знання, досвід та сили ініціювати зміни, керуючись місцевими пріоритетами, а не слухаючись вказівок згори. Тому ми не відчуваємо тиску, як ви кажете, брендованих слоганів, бо вони тиснуть, перш за все, на тих місцевих політиків, які зголосились їх нести за вказівками своїх партійних керівників. Ми відчуваємо легкість та впевненість, бо наші слогани написані нами ж і за їх реалізацію ми відповідатимемо перед виборцями та власною совістю.
Щодо членів нашої команди, то ви всіх їх знаєте і, я впевнений, переконаєтесь у цьому після їхньої реєстрації кандидатами у депутати. Ми обов’язково розкажемо про кожного з них. Це люди з багаторічним досвідом у різних сферах. Лідер команди – голова Рівненського обласного осередку Партії розвитку громад Сергій Аврамишин. Він той, хто гуртує, хто об’єднує інколи дуже різні ідеї спільною метою.
– Нині ви добуваєте каденцію депутата селищної ради, тож уже мали змогу брати участь у вирішенні потреб громади. Чому жителю громади таки варто обрати саме вас?
– Я вважаю, що усі кандидати у голови ОТГ – достойні люди, професіонали, що мають у багажі досвід реалізації важливих для людей проєктів. Вони мають команду та користуються авторитетом. Але разом з тим, вони неминуче представляють партію, яка їх висуває. А це все – не місцеві партії. Всеукраїнські політичні проєкти зводять проблематику окремих громад до єдиного знаменника, і їхні кандидати мусять керуватись рішеннями керівництва зверху. Я ж керуюся, перш за все, інтересами виборців, серед яких я бачу друзів, знайомих, близьких мені людей. Мені зрозумілі їхні проблеми, бо це і мої проблеми також. Ми у команді Партії розвитку громад не маємо наглядачів зверху. Ми всі місцеві.
Окрім того, я не перший рік представляю інтереси громади в селищній раді. Достеменно знаю механізми впровадження проєктів розвитку, етапи реалізації, методи співпраці з різними державними, комунальними чи приватними організаціями. Я розумію рівень відповідальності, який бере на себе голова громади. Працюючи головою земельної комісії, я часто приймав важкі рішення, компромісні, іноді навіть непопулярні, але всі вони були виключно в інтересах громади та її жителів.
Роботу селищної ради, а це завжди робота депутатів та виконавчого комітету, можна побачити неозброєним оком. Замість розбитих, а іноді взагалі відсутніх узбіч, ми сьогодні маємо охайні тротуари. Замість заваленого сміттям «басейну» маємо чисту та облаштовану водойму. У парку збудували алейки, альтанки, вуличну сцену. А скільки нових вулиць з'явилося? Це все ж потребувало організації, адже люди не можуть мати будинки без комунікацій. Хоча тут і досі вистачає проблем. Підключення житлових масивів до комунальних та енергетичних систем, і не лише у Володимирці, – це одне з найнагальніших питань, яке для Партії розвитку громад в абсолютному пріоритеті.
– Що, на вашу думку, найскладніше у роботі ради? З чим можна і треба працювати? На прикладі селищної та з перспективою ради ОТГ.
– Найскладнішим у роботі будь-якого колективу є пошук компромісу. Кожен депутат є представником своїх виборців і намагається насамперед вирішувати їхні питання. Але разом з тим потрібно дослухатись до думки колег, бо і вони обрані громадою. Складність роботи ради – і рада ОТГ тут не виняток – полягає у пошуку виважених рішень, у формуванні пріоритетів – що важливіше уже сьогодні, а що може почекати до завтра.
Для прикладу, якщо ми почнемо ремонтувати усі дороги відразу, то жодної не закінчимо і витратимо гроші платників податків, не отримавши бажаного результату. Але якщо ми встановимо розумну черговість, комплексно оцінюючи важливість для громади кожного кілометра збудованої дороги, то крок за кроком відновимо дорожню інфраструктуру. І так з усім.
Тому Партія розвитку громад вітає компроміси, діалог та здорові ідеї, якщо вони мають на меті розбудову і добробут кожного жителя Володимиреччини.
– Уявімо, що завтра ви стаєте до роботи та виконуватимете обов'язки голови ОТГ. Якими будуть ваші першочергові кроки? На коротку та середню перспективу.
– Першочергового вирішення потребує питання електрифікації нових житлових масивів, новобудов. Люди ж подекуди роками не можуть приєднати будинки до ліній електропередач, тягнуть подовжувачі від сусідів чи встановлюють сонячні панелі. Це інколи не лише дорого та незручно, а й небезпечно та протизаконно. Але жителів новобудов можна зрозуміти – вони не мають бути заручниками конфліктів місцевої влади та постачальника електроенергії. Все, що вони хочуть, – це отримати якісну послугу з електропостачання. Не безкоштовну, а ними оплачену. Звісно, це проблема комплексна, але вона потребує оптимального і компромісного рішення.
Не менш важливою є патова ситуація навколо Степангородської школи. Основний корпус збудували ще минулого року, але діти так і навчаються у старому закладі. Батьки вимагають повного завершення будівництва і лише після цього згодні водити дітей у нову школу.
Місцева влада питання негайного спорудження решти корпусів вирішити не здатна, адже проект потребує мільйонів, які центральна влада поки не дає.
Отже, діти та їхня освіта стали заручниками непорозуміння. Так бути не повинно. Діти мають ходити до нового закладу, але й питання відновлення будівництва школи не повинно відкладатися у довгий ящик.
Ну і, звісно, будівництво доріг – куди ж без них? Відновлення усієї дорожньої інфраструктури громади – це не середня перспектива, а коротка і далека одночасно. Ясно, що самотужки ми доріг не збудуємо: не треба нікого обманювати. Навряд чи якась громада України спроможна на таке, відверто кажучи, диво.
З іншого боку, нам конче необхідно зв'язати усі села громади з центром. Долати 40 км з Володимирця до села Біле понад 2 години – неприпустимо. Там чудове озеро, яке не поступається Білому озеру у Рудці; там проходить колоритна «кукушка»; а головне це люди, які будуть відірвані від центру ОТГ, де надається основна маса соціальних послуг.
Дороги будувати потрібно. Тому ми встановимо чітку черговість будівництва усіх доріг, якісно обґрунтовуючи необхідність їх будівництва та готуючи відповідну проектну документацію. Маємо надію, що розпочате державою масштабне дорожнє будівництво триватиме й надалі.
Важливе для нас і дитяче дозвілля. У нас чомусь звикли будувати дитячі майданчики, що, безперечно, необхідно. Але для дітей середнього та старшого віку вони не цікаві. Їм часто, прямо кажучи, нема куди себе подіти.
Я часто став помічати дітей, які займаються вуличним спортом прямо у нас на площі: ролики, велосипеди, скейти, гіроскутери – це те, що популярно серед молоді. Та центральна площа – не найкраще місце для тренувань.
Натомість у нашому парку можна облаштувати екстрим-майданчик для вуличних видів спорту. Це цікаво, корисно та перспективно.
– Ви неодноразово їздили переймати досвід до вже діючих громад. Розкажіть, на що звернули увагу. Що, на вашу думку, очікує Володимирецьку ОТГ?
– У складі делегації у 2018 році мені довелося відвідати Миляцьку ОТГ Дубровицького району. За короткий час з кінця 2015 року їм вдалося створити ЦНАП, побудувати каркасний спортзал, відремонтувати заклади освіти, створити пожежну команду та поліцейську станцію. Тоді таке було важко уявити у типовій сільраді Володимиреччини (та й зараз теж).
Проте не всі у громаді підтримували об'єднання. Частина жителів відстоювала досягнення, інші ж вказували на існуючі проблеми. Але робота робилась і колись пасивні сільради перетворились у активні та ініціативні громади.
Вірю, так буде і з нашою ОТГ.
І проблемні питання у нас виникнуть подібні. Як налагодити управління школами, медзакладами, соціальними установами? Як розподіляти не малий, але завжди вартий бажати більшого бюджет? Що будувати, коли та як? Що реорганізовувати, що створювати чи закривати? Які старостинські округи виділити та як налагодити надання послуг? Це потрібно розуміти та планувати варіанти рішень уже сьогодні.
Партія розвитку громад знає, як це робити, керуючись, в тому числі, й досвідом успішних громад. Головне – не втрачати можливості, які дає новий формат. Не спускати все на самоплив, а самим торувати шлях розвитку.
– Що побажаєте іншим претендентам на місце очільника громади?
– Для успішного розвитку нашої громади потрібно буде долати виклики, перелік яких не залежить від прізвища.
Але від прізвища може залежати якість прийнятих рішень та ефективність їх реалізації. Для цього хороший лідер, яким і має бути голова ОТГ, повинен мати належний рівень компетенції та досвід, рішучість та гнучкість, уміння працювати гуртом та обирати оптимальні рішення. А ще – тверезе розуміння того, що кожен житель громади може і має право внести свою частку, свою ідею у спільну справу.
Такий очільник громади буде успішним і він неодмінно зробить успішною усю громаду, чого й чекає від нього виборець.
---
Довідково. Олександр Крук – житель селища Володимирець. Народився 30 листопада 1967 року тут же. У 1987 році закінчив Придніпровський енергобудівельний технікум. Займався підриємницькою діяльністю у лісопереробній сфері. У 2010 та 2015 роках був обраний депутатом Володимирецької селищної ради. Очільник комісії з питань регулювання земельних відносин, охорони навколишнього природного середовища.
Одружений. Має доньку та сина.
Кандидат на посаду Володимирецького селищного голови від Партії розвитку громад.
