Трохи більше як рік тому майже у всіх магазинчиках і торгових закладах Володимирця і району з'явились скриньки пожертв для нашої землячки Олени Мотько. З фотографії, прикріпленої до скриньок, на нас зніяковіло дивиться пишноволоса красива молода жінка. Вже при зустрічі пані Олена замислено зізнається: навіть тоді, під час першої хіміотерапії, вона взагалі не усвідомлювала, що все, що з нею відбувається, – правда. Проте оговтатись і взяти себе в руки змусила невтішна хвороба – рак.
– Усе почалось дуже неочікувано і несподівано. До такого не можеш бути готовий. Мені 33 роки, народилась і виросла у Володимирці. В Рівному закінчила технічний коледж; заміжня, маю двох дорогих серцю діточок: старшому 13, молодшій – чотири. Працювала у фотосалоні у Володимирці. Звичайне життя звичайної людини.
Уже коли була в другому декреті, почала відчувати надмірну втому.
– Звичайно, я тоді не звернула на це увагу, адже хто з мам у декреті не втомлюється? Температура завжди була в нормі. Оце хіба надто пітніла, за ніч могла три-чотири сорочки змінити, бо мокрі були, хоч викручуй.
Той день Олена запам’ятала назавжди.
– Одного разу, на початку 2019 року, після сну побачила, як мені сильно роздуло шию: збоку вилізла якась гуля. Спочатку подумала, що це від моїх фізичних тренувань: я качала гантелями м'язи рук, аби укріпити їх. Мами маленьких діток знають, як важливо мати сильні руки, коли дитя не спить і ти його годинами на собі носиш. Згодом я дізнаюсь, що фізичні вправи мене тоді чи не врятували.
Упродовж наступних кількох тижнів Олена обходила всіх лікарів поліклініки, здала всі можливі аналізи. Але всі вони показували, що жінка здорова. Тим не менш, вузол на шиї не зникав, не допомогли й прописані лікарем антибіотики.
– Пішла навіть до гастроентеролога. Ковтала відому всім «кишку». Але і тут результат показав: я здорова. Можливо, все-таки лікар вже про щось здогадувався, адже порадив пройти комп'ютерну томографію в Рівному.
Через кілька днів Олена таки пройшла КТ. Задоволення не з дешевих – близько 5 тисяч гривень.
– Із результатами обстеження я поїхала до онкогематолога в Рівному. А вже наступного дня мене прооперували. Я їхала на консультацію, а потрапила на власну операцію: мені вирізали пухлину розміром з дитячу долоню.
В Олени виявилась злоякісна пухлина, яка досі ні в чому себе не проявляла: тихенько ширилась організмом і розросталась. Розташувавшись за кісткою ключиці, росла вглиб організму, а тому не була помітна оку. Вправи на м'язи, які Олена виконувала, щоб підкачати гантелями руки, випадково її врятували: вони стримували ріст лімфовузла і не допускали його пришвидшеного поширення вглиб організму.
На момент встановлення діагнозу в Олени була вже третя стадія раку лімфатичної системи.
Операція – під місцевим наркозом
– Мене після консультації одразу відвели в палату і наступного дня вирізали пухлину. Я не була готова, але хто мене питав? Не питали ні про мій емоційний стан, ні про наявність фінансової можливості. Тобто ситуація була вже аж на стільки критична! А я й не розуміла, що зі мною відбувається. Наркоз місцевий. Ні, я не відчувала болю, але відчувала кожен дотик до мого тіла. Чесно – враження жахливо неприємні. Я мусила постійно говорити: лікарі таким чином контролювали мій стан свідомості.
Операція тривала близько двох годин, пухлину направили на дослідження в приватну лабораторію, яка базується на дослідженні ракових пухлин для уточнення діагнозу і курсу лікування. За це жінка заплатила ще близько 4 тисяч гривень.
Аналіз лабораторії уточнив діагноз і скоригував курс лікування. Лікар призначила 8 курсів хіміотерапії і два опромінення.
Приймала по 15 таблеток за раз
– Що таке хіміотерапія? Лікар на листочку пише перелік необхідного – від шприців і фізрозчину до базових і підтримуючих медпрепаратів. З цього вказує, що має лікарня, а що маєш купувати сам.
10 днів я лежала на крапельницях, 12 днів організм відпочивав, і далі по колу. Хіміотерапія дуже б'є по всіх органах, в першу чергу по печінці. Були випадки, коли я по 15 таблеток за раз випивала. Курс включає в себе чергування хімії, промивки організму і прийом підтримуючих препаратів. Тебе відпускають додому на відпочинок, якщо організм терпимо реагує на лікування, інакше ти лежиш в лікарні, доки не оговтаєшся.
Курс хіміотерапії дуже знижує рівень лейкоцитів в крові. А це – імунітет. І якщо показники не в нормі, людина може навіть не мати сил піднятись з ліжка.
– Хіміотерапія – це нестерпно. Відчувається сильна ломка по всьому тілу, ниють м'язи, сильно болить голова. Одразу згадалась асоціація з лікуванням банками, коли нагріта банка втягує в себе шкіру. Такі відчуття мала по всьому тілу і особливо в голові.
У мене був випадок, коли рівень лейкоцитів мав позначку 0,2. Це дуже небезпечно для життя. І от коли лейкоцити так падають, тебе продовжують капати і колоти стимулюючими препаратами доти, доки не зможеш самостійно ходити. Бо при таких показниках нема сил і підвестись.
Перший курс хіміотерапії закінчився облисінням
– Пам'ятаю, як лежала вже вдома на рідному ліжку після першого курсу лікування, а вся подушка – в моєму волоссі. Колись воно в мене було гарне, густе, пишне, довге. А тепер – куснями випадало. Не витримала, зачинилась у ванній, руки встромила в волосся, а воно все і вилізло за раз. І все, я – лиса. Плакала.
За першим курсом терапії слідували ще 6. А восьмий – відмінили через ризики.
– Восьмий курс лікар мені відмінив. Бо боявся, що мій організм може його не перенести. Після четвертої і після сьомої порції хімії призначили КТ, щоб перевірити тенденцію лікування. Загалом виявилось, що вузликів розмножилось по всьому організму багато. Курси хімії і опромінення дали результат: позитивна динаміка на 51%. Сказали, що це дуже добре, але... Це і не ремісія, і не рецидив. Треба продовжувати лікування більш потужними препаратами. Питання тільки, де взяти кошти і чи витримає мій організм.
Державної підтримки практично нема
– Мусила самостійно купувати навіть найелементарніше – шприци, системи, вату... Інколи видавали безкоштовно препарат для підвищення рівня лейкоцитів. Але загалом до 90% вартості лікування мусиш оплачувати самостійно.
Один курс лікування обходився в межах 10-15 тисяч гривень, якщо все добре. Якщо організм виснажувався і потребувались підтримуючі препарати, які підвищують рівень лейкоцитів в крові, ця сума автоматично виростала до 25 тисяч гривень.
Лікарі і медсестри з відчаєм дивляться на страждання хворих, але підтримати можуть лише добрим словом: лікарня навіть не має, чим знеболити. Тобто вони можуть збігати в аптеку скоренько, щоб чимскоріш допомогти. Але ти маєш дати гроші на ліки.
І от коли ти не знаєш, що на тебе чекає через годину – а тебе чекає нестерпний біль – і ти не запасся знеболюючими, бо не знав про це, ти просто непритомнієш від болю. Добре, якщо в тебе є, за що купити ліки та знеболююче. А якщо нема? Терпиш біль....
Сім курсів хіміотерапії обійшлись Олені майже в сто тисяч гривень
– Напозичались, де тільки можна. Дуже сильно допомогли родичі і грошові перекази з усієї України! Моя сестра і куми займались поширенням інформації про мою ситуацію з проханням допомогти, хто чим може. Організували благодійні скриньки для збору коштів по магазинах у Володимирці. Райрада і селищна рада трохи допомогли. Я безмежно вдячна всім!
Було дуже соромно і незручно просити гроші; не хотіла взагалі, щоб хтось знав про мою ситуацію. Але коли лежиш в лікарні і розумієш, що нема за що лікуватись, мусила погодитись на цей крок.
По завершенню курсів хіміотерапії на Олену чекало два сеанси опромінення.
– Це коли ти лежиш, а на тебе направлений радіоактивний промінь. Він поцілює у визначені місця, щоб, пройшовши крізь твоє тіло, потрапити на той самий злоякісний вузлик. На жаль, в моєму випадку, перенісши цю болючу процедуру, коли тебе випікає ніби розжареним залізом, мої вузлики не розщепились.
Опромінення не допомогло, хоч і завдало нового болю, адже створює живі опіки по тілу, які довго заживають і болять. Мені лікар підказав пити перед процедурою оливкову олію, щоб уникнути внутрішнього опіку гортані (вузол був біля шиї). Бо в людей були і такі випадки.
Взагалі ж онкохворі дуже вразливі до всіх хвороб під час лікування: імунітет ослаблений і для запалення, яке тягне за собою і біль, і нові проблеми зі здоров’ям, і гроші на додаткове лікування, достатньо буде навіть незначної подряпини на тілі.
Через хворобу жінка стикнулась з багатьма обмеженнями в повсякденному житті. Навіть при зустрічі для інтерв’ю одразу наголосила: мені потрібна тінь.
– Не можна довго на сонці перебувати, бо це підвищує ризик підхопити ще й рак шкіри.
Але в першу чергу обмеження стосувались харчування: категорично забороняється їсти жирне, смажене, солодке, напівфабрикати, фаст-фуд, свиняче м’ясо, консервацію (бо вона містить оцет), продукти, що містять багато хімічних і штучних інгредієнтів – чіпси, сухарики тощо.
Я і раніше не надто це їла, а тепер і поготів. І своїх домашніх поступово переводжу на здорове харчування.
Мушу багато пити води, в палаті коли лежала, лікарі постійно наголошували: пийте багато води.
Карантин завдав незручностей
За останні місяці Олена відвідала кілька клінік, була навіть у білоруській
– І на собі відчули незручності, спровоковані карантином. Щоб потрапити до лікаря в Рівному чи будь-де, вимагають PLR-тест. От приходиш ти до свого сімейника, зроблять той тест тобі (безкоштовно), але результат буде лише через п'ять днів, а строк придатності результату – три дні. Тобто ти його отримуєш і він вже недійсний.
Пришвидшений тест коштує 800-1500 гривень в приватній лікарні.
Є ще IFA-тести, але вони платні, 101 гривня. Щоправда поки що вони безкоштовні для онкохворих, які стоять на обліку. Результат, дякувати богу, швидкий: вранці здав аналізи, а після обіду вже відповідь на руках.
Коли повертались з білоруської клініки, через карантин простояли майже дві доби на кордоні: наші тести були вже прострочені, вирішувалось питання стосовно самоізоляції на території Білорусі. Було дуже важко спати в машині: все тіло мені й без того боліло.
Ми там шукали по клініках тести, скрізь були великі черги. Загалом тоді за два тести ми з чоловіком заплатили майже чотири тисячі гривень; це дорожче, ніж у нас в Україні.
На лікування необхідно більше двох мільйонів гривень
Відвідавши кілька різних клінік, Олена скрізь чула одне й те саме: в її випадку найдієвіше допоможе лише препарат адцетріс, але ціна на нього зашкалює: один курс лікування коштує в межах 360 тисяч гривень, а їй таких треба 6. Але в подальшому необхідна ще й трансплантація кісткового мозку.
– Коли стільки пройшла, вже не можу і не маю права здатись. Я рішуче налаштована! Я вірю, що подолаю рак!
Сторінка Олени на фейсбуці переповнена душевними світлинами з рідними, сама Олена випромінює світло і тепло. Час від часу стрічка її новин поповнюється благодійними лотереями, які проводять друзі і просто небайдужі люди: кошти, зібрані з розіграшів, переказують Олені на лікування.
Її девіз – цінуйте те, що маєте
– Який мій новий день? Я жива, я дихаю, ходжу, насолоджуюсь кожною хвилинкою життя, своїми рідними. Я не хвора, у мене просто рак!
Олена, як і мільйони інших хворих на рак, заслуговує на шанс. Шанс жити, шанс назавжди позбутись раку! Наразі жінка має 2 групу інвалідності, від держави отримує пенсію аж 2367,76 гривень. Тому без нашої допомоги їй ніяк не обійтись, а вона потрібна вже зараз! Будь ласка…
Реквізити на допомогу:
Приват Банк 5168 7574 1177 4633 – Мотько Олена Михайлівна.
