Головний лікар Володимирецької центральної лікарні Іван Васильович Караїмчук вже 17 років паралельно працює в політиці. Його кредо: політикам при владі чи в опозиції треба вміти сідати за стіл переговорів і домовлятися. Успішний кейс від Караїмчука – це коли він весь час був у Батьківщині, але зумів почати повномасштабний ремонт лікарні у Володимирці при регіоналах, а закінчити його при Порошенку, який особисто приїздив у Володимирець на відкриття.
Іван Караїмчук також іде на свої четверті вибори. Він погодився розповісти про бачення регіональних проблем, з якими Вараський район стикнеться вже завтра. Про нові й невідомі більшості деталі місцевої політики – у цікавій розмові з кандидатом у депутати до Рівненської обласної ради.
Іван Караїмчук, головний лікар Володимирецької центральної лікарні
За 17 років хобі перетворилося в професію політика
– Іване Васильовичу, скільки років ви уже в «Батьківщині»?
– На початку 2000-них мене помітив народний депутат по нашому округу Олександр Абдуллін і у 2003 році взяв до себе у помічники-консультанти по Володимирецькому району. Ми тоді багато допомагали людям, і з часом я захопився політикою всерйоз. У 2005 році я став членом партії ВО «Батьківщина», і по даний час в єдиній команді однодумців. Скажу, що від політичної діяльності отримую навіть певне задоволення.
– Від політики хіба можна отримувати задоволення? Хіба на верхніх щаблях влади...
– Ну, до верхніх ешелонів політичного олімпу мені ще далеко, – сміється Іван Васильович. – Але скажу, що й на місцях можна щось роботи і тішитися ефективністю від свої діяльності.
Наша політична силу у свій час мала і надзвичайно високу електоральну підтримку, і опинялася в глибокій опозиції, а лідерку навіть ув’язнили. Але у всі часи ми партію не кидали, і район дійсно розвивали. Ніяких скандалів, пов’язаних з «Батьківщиною» чи нашими однопартійцями, на Володимиреччині не було.
– Ви успішний реформатор, і очолюваний вами заклад вже став на комерційні рейки. Політика для вас хобі чи інструмент?
– Спочатку це було скоріше як хобі, а коли вперше став депутатом районної ради та з 2015 року депутатом обласної ради – політика вже стала інструментом. Але скоріше це поєднання, яке дозволяє краще виконувати свою роботу (бо ж до тебе прискіпливіша увага) і впливати певним чином на суспільно-політичні процеси, які проходять в районі та в області. Особливо такі важелі мають значення, коли галузь медицини реформується, і для необхідних структурних, організаційних чи фінансових змін треба прийняття певних політичних рішень. Коли за спиною стоїть партія, переконати і депутатів, і чиновників стає трошки легше.
Скажу, що без політичної підтримки і наша районна лікарня не була б такою успішною, як вона є сьогодні. З 2012 року, коли я очолив лікарню, було надзвичайно багато зроблено. Ми вчасно провели оптимізацію штатів, у 2012 році почали реконструкцію практично всіх сільських ФАПів на Володимиреччині (тоді ще вони були в нашому підпорядкуванні) під амбулаторії за кошти Світового банку (проект завершиться у нинішньому 2020 році) та покращили матеріально-технічної бази первинної ланки. У 2013 році почали масштабний ремонт поліклініки (що опинився під загрозою) і добудову та реконструкцію лікарняних відділень. Довелося чимало походити по кабінетах і в Рівному, і в Києві: десь просив як головний лікар, а десь – як депутат обласної ради, щоб добудова не перетворилас я у довгобуд. У 2016 році оновлену лікарню відкривав Президент України – певне, вперше в історії у Володимирці побували перші особи держави.
Це лише на мові офіційних паперів звучить як «співпраця з органами місцевої та розуміння виконавчої влади», а в реальності – певні компроміси різних політичних фракцій і джентльменські домовленості не змішувати політику з бізнесом.
Тож тут політика як інструмент на 100 відсотків виправдала себе, адже депутату легше просити включити той чи інший об’єкт в кабінетах обласних чиновників чи навіть у міністерствах. Бо ти вже можеш не просити, а домовлятися, коли переконуєш колег пролобіювати твоє питання.
– Про політичну партію ВО «Батьківщина» сьогодні одні говорять, що фактично це єдина сила в Україні, яка відповідає всім критеріям справжньої партії, інші – що цей політичний проєкт уже вичерпав себе і фактично тримається на особистому іміджі та авторитеті лідерки та її членів,. Що ви можете сказати про це як депутат обласної ради, член фракції «Батьківщина» каденції, що добігає кінця?
– У 2020 році партія «Батьківщина» відзначила своє 20-річчя з дня заснування. Лідер її незмінний – це Юлія Володимирівна Тимошенко. За весь цей довгий період наша політсила дійсно трансформувалася і набула всіх ознак проєвропейської політичної партії. Вона пережила і піднесення, і спади – але завжди лишалася на службі рідної держави.
Чому партія досі сильна, особливо на місцях?
Звісно, завдяки авторитету та особистому іміджу членів партії. Бо ВО «Батьківщина» – це не просто напис на біг-борді, а насамперед – команда.
До слова, ВО «Батьківщина» – справжня кузня керівних кадрів найвищого ешелону влади; через партію пройшли більшість відомих політиків країни.
От саме завдяки командній роботі партія на усі вибори йшла з власною професійною програмою розвитку країни на всю каденцію. Так було на президентських, парламентських і місцевих виборах.
Коли після президентських виборів у 2019 році Юлія Тимошенко запропонувала новообраному Президенту Володимиру Зеленському використати в роботі нашу стратегію розвитку «Новий курс України», розроблену «Батьківщиною», на жаль він проігнорував цей готовий план дій, орієнтований на розвиток нашої держави.
Порушив усі застороги батька
– Іване Васильовичу, розкажете, чому пішли в політику?
– Колись мене тато застерігав не робити трьох речей: не ставати начмедом (заступником головного лікаря), не йти в політику і не вступати в партію. Я ж порушив усі його застереження, адже по натурі дещо запальний, азартний, завжди перебуваю в пошуках нового. Зате ніколи не тримаю зла на людей і стараюсь допомогти як не ділом, то хоч словом. Як політик і як лікар я ніколи не кажу людині «ні». Тож мушу тепер заради його пам’яті усім доказати, що місцева політика може бути успішною і при цьому не йти на шкоду основній професії. Як це вдається – щоразу оцінюють виборці. Але про свій вибір я нітрохи не шкодую.
– Чого вам як депутату від Батьківщини вдалося добитися за свою каденцію в облраді?
– Сьогодні кожен політик і на місцевому, і на районному та обласному рівнях перетягуватиме ковдру здобутків на себе – заради піару. Я так чинити не буду, бо вся наша робота – командна, тож і успіхи, і недопрацювання теж спільні. Скажу лише, що сумлінно відвідував сесії, готував проекти рішень і лобіював інтереси Володимиреччини та, звісно, Володимирецької медицини в Рівненській обласній раді.
З недавніх досягнень можу розповісти про те, що нам з колегою Петром Мартинюком вдалося повернути територію колишнього Володимирецького туберкульозного диспансера (а це біля 3 гектарів) із обласної у комунальну власність (її вже мали виставляти на аукціон). Тепер долю цієї землі вирішуватиме Володимирецька громада.
Також саме завдяки потужному лобі депутатів від Володимиреччини нам вдавалося щоразу закладати кошти в обласному бюджеті на будівництво шкіл у Степангороді та в Озерцях. Але якби ми всі були в глухій опозиції до чинної влади – вряд чи ці проекти стали б реальністю. Хоча треба відмітити, що останніми роками стало важче відстоювати інтереси району і ряд проектів не вдалося завершити.
Вибори породять нові владні повноваження – але не позбавлять від старих
– Розкажіть нашим читачам про те, в кого більше можливостей буде після виборів: у депутатів ОТГ, новостворених районних ради – чи все таки усе вирішуватиме область (тобто фактично – обласна рада)?
– Після виборів 25 жовтня основною адміністративною одиницею і ключовим гравцем на рівні країни стає об’єднана територіальна громада (ОТГ). До ОТГ на баланс передадуть місцеві заклади освіти, культури, медицини, комунальне господарство. Оскільки вона матиме прямі міжбюджетні відносини з центральним бюджетом (тобто отримуватиме субвенції на утримання цих закладів), то роль районних та обласних рад зводиться до контролю за цільовим використанням коштів та розподілом фінансування на спільні програми і проєкти.
І хоч поки рано ще говорити про те, в кого які будуть повноваження, на мій особистий погляд, все ж дещо залежатиме від районів (вони фінансуватимуть всі ті об’єкти, які є в спільній комунальній власності – це районні спортивні та музичні школи, районі лікарні та центри первинної меддопомоги в частині фінансування місцевих програм (скажімо, на гемодіаліз чи лікування онкохвороб для жителів ОТГ), Будинки культури, інші комунальні підприємства, де засновником є райради). Обласний бюджет піклуватиметься насамперед про свої комунальні заклади.
А громадам обласна рада пропонуватиме, наприклад, брати участь у проектах з енергозбереження, ремонту та будівництва регіональних доріг, спільним туристичним та інфраструктурним проєктам, а також координуватиме будівництво і реконструкції об’єктів освіти та соцкультсфери. Тобто це будуть конкурси з певними критеріями. Це, повторюю, моє особисте бачення.
– В обласну раду зайде кілька нових політичних проєктів, у тому числі – й провладні «слуги народу». Як ви оцінюєте шанси «Батьківщини» здобути собі місця в обласній раді? З ким у разі перемоги будете формувати нову коаліцію і які взагалі шанси сформувати конструктивну більшість?
– Шанси пройти в обласну раду є у всіх, і в тому числі достатньо великі – у «Батьківщини». Як на мій прогноз, більшості не отримає жодна партія, тож однозначно доведеться формувати коаліцію. Звісно, наша позиція залежатиме від того, які політичні сили пройдуть в облраду.
Ми готові об’єднуватися з усіма, хто має на меті не розвалювати, а розвивати країну.
Так, політично ми в опозиції, і ми будемо відстоювати свій підхід до грального бізнесу, ринку землі, стратегії розвитку громад і курсу країни. Але в реальності (особливо на місцях), щоб область була інвестиційно привабливою і розвивалася, треба сідати і домовлятися по більшості питань.
Скажімо, без політичних домовленостей в Рівному взагалі б не було б сьогодні діючого летовища – це компроміс між усіма фракціями обласної ради. Теж стосується будівництва доріг в області і в районах.
Найпершою вигулькне проблема власності, а вже потім інфраструктура та інвестиції
– Як головний лікар Володимирецької райлікарні, ви чудово знаєте проблематику медицини. А що скажете про проблематику майбутнього району в цілому?
– Вараський район величезний по площі, але практично зовсім не має розвинутої інфраструктури. Це породжує масу невирішених досі проблем. Однією з них є невизначеність протоколів передачі майна.
Наприклад, Володимирецька районна лікарня є комунальним підприємством Володимирецької районної ради. Куди нас передадуть: до підпорядкування Вараської районної ради? Чи до Володимирецької ОТГ? В останньому випадку володимирецькій громаді буде надзвичайно важко утримувати таке бюджетозатратне господарство – хоч ми і заробляємо, надаючи платні послуги населенню усіх 4 ОТГ, але повністю на себе ще не заробляємо. Така ж ситуація і з Зарічненською районною лікарнею. Вихід тут може бути в наданні цільових субвенцій з тих ОТГ, населення яких ми обслуговуємо, на ту ж Володимирецьку ОТГ.
А загалом бачу 5 ключових проблем, над вирішенням яких можна і треба працювати саме на рівні області.
- дороги. Треба насамперед з’єднати Вараш, Зарічне і Володимирець єдиним транспортним сполученням – тоді лише можна говорити про економічний розвиток Вараського району, тоді жителі Зарічненщини бачитимуть сенс такого об’єднання.
- адмінпослуги. Як мають надавати адміністративні послуги населенню у Вараському районі? Де буде центр адмінслуг, які спеціалісти будуть там працювати? Як це все відлагодити, щоб людям із Зарічного не довелося їхати щоразу у Вараш? Треба наперед сідати і проговорювати схему роботи.
- медицина. Міська лікарня у Вараші, районні одного рівня – у Володимирці та в Зарічному. Хто буде власником цих закладів, як їх далі утримувати і розвивати? Так само первинка – створювати новий центр ПМСД, який об’єднає всю мережу амбулаторій і ФАПів – чи адмініструвати їх за рахунок тих громад, де вони розміщені? Це питання треба розв’язувати вже, щоб після виборів не виникла ситуація як з Вараською лікарнею, де медики сидять без зарплати.
- освіта. Нам необхідно забезпечити рівний та якісний доступ до освітніх послуг. А це ремонт і реконструкція та продовження будівництва освітніх закладів, комфортний підвіз учнів, матеріально-технічне та кадрове забезпечення.
- туризм. Це галузь першочергових інвестицій. Розвиток економічного потенціал всього Вараського району потребує довготривалих підготовчих етапів для серйозного інвестування. А туричстина галузь цікава туристам насамперед своєю самобутністю і може вже приносити доходи населенню при мінімальних капіталовкладеннях. Якщо відновити сільські ярмарки,повернути назад на Володимиреччину фестиваль «Бурштиновий шлях» та об’єднати його в єдину концепцію із Зарічненщиною та Варашем, цілеспрямовано, через грантові і конкурсні кошти розвивати наш озерний край як місце автентичного відпочинку, популяризувати місцеві ремесла – це ті живі гроші, які одразу зайдуть у села.
- майстерня громад. Це першочергове створення спільного інвестиційного хабу, де кожен проєкт, кожна ідея громади, організації чи окремого підприємця (торф, ліс, пісок, ремесла, переробка продукції чи інноваційна ідея) знайдуть своє місце в бюджеті громади і матимуть можливість відкритого і прозорого фінансування на реалізацію.
Звідки гроші і хто в команді «Батьківщини»?
– Ви вже зареєструвалися кандидатом, тож можете за себе агітувати. Розкажіть, чому серед інших кандидатів виборцям краще обрати саме вас?
– Тут я себе рекламувати не вмію. Просто скажу, що вже маю досвід роботи депутатом і розумію, як працює бюрократичний апарат нашої держави. Перший рік я взагалі мало що розумів у документообігу ради; другий рік вчився правильно готовити і подавати проекти рішень, щоб вони дійшли до розгляду. Лише тоді стало вдаватися вирішувати якісь проблеми округу. Тобто є досвід, є команда, є довіра в людей і до нашої політичної сили, і до самого прізвища Караїмчук. Я тут живу і житиму, і зацікавлений у розвитку нашого краю.
– Нескромне питання, але його мушу обов’язково задати: звідки гроші на передвиборчу кампанію – партійні чи особисті?
– У нашої партії нема олігархів чи великих спонсорів, які можуть повністю профінансувати національні чи хоча б місцеві вибори. Так, є люди які підтримують партію фінансово.
Витрачаємо здебільшого особисті кошти, щоб оплатити рекламу. І відмовилися взагалі від дорогих біг-бордів і вуличної реклами. Бо краще ці гроші потратити на розвиток тієї ж лікарні – тоді люди самі розказуватимуть іншим, чому варто їхати, скажімо, народжувати у Володимирець.
– Хто у вашій команді? Розкажіть коротко про них.
– Під номером 1 в Рівненську обласну раду йду я; 2 номер – мій колега, лікар і депутат Олександр Ткач із Зарічного, який нині працює в онкоцентрі у Рівному; 3 – також наш колега-депутат Степан Бузян.
4 номер у списку – завідуюча відділенням анестезіології та інтенсивної терапії Володимирецької лікарні Тетяна Рябченко,; 5 – адвокат Ігор Куц з Вараша, колишній секретар Вараської міської ради; 6 – Юлія Лубчук із Зарічного, тимчасово не працює; 7 – начальник відділу вхідного контролю ДП «НАЕК «Енергоатом» Сергій Макарук із Вараша; 8 – Софія Каторгіна з Вараша.
На посаду голови Володимирецької ОТГ від нашої політичної сили балотується директор ПТУ РАЕС Ярослав Березюк. Досвідчений управлінець, який не тільки обізнаний з проблемами району, але й знає шляхи їх вирішення.
– Як з вами можна зв’язатися і коли та де плануєте зустрічі з виборцями?
– Зв’язатися зі мною можна за особистим номером телефону 067-192-41-14. Через тиждень я іду у відпустку – тоді й плануватимемо зустрічі з виборцями (про них повідомлятимемо регулярно).
Приходьте, задавайте свої питання, озвучуйте свої проблеми і бачення їх вирішення – і обирайте Батьківщину та її членів у виборчих списках. Ці вибори ми не маємо права програти.
