Керівник благодійної фундації «Пагін милосердя» Леонід Ус вже більше 10 років займається волонтерством. По декілька разів на рік він відвідує дитячі будинки, везучи необхідні дітям речі, допомагає старшим людям, одиноким, малозабезпеченим сім’ям, постраждалим від лиха, хворим.
Тому прийдешній День людей похилого віку, що відзначають 1 жовтня, для пана Леоніда став вже традиційно одним з таких робочих днів, коли треба об'їздити стареньких людей, зігріти теплим словом і вислухати про наболіле, привезти гостинці і речі першої необхідності.
Цього разу волонтер відвідав людей похилого віку у Володимирці. Не з пустими руками, а як годиться. Дякуючи підтримці благодійника, голови громадської організації «Слово людям», керівника Рівненського осередку Партії розвитку громад Сергія Аврамишина, для винуватців сьогоднішнього свята вдалося підготувати продуктові набори. У час пандемії старші люди в групі ризику, а тому їм не варто зайвий раз виходити до магазину. Та й нинішні пенсії також не пускають. У наборах зібрані найнеобхідніші продукти харчування тривалого зберігання: тут крупи, макарони, солодощі тощо. Але головне для людей, усіх без винятку, – це увага. Старшим людям приємно, коли молоде покоління їх пам’ятає, а День людей похилого віку – ще один для цього привід.
Волонтер-благодійник Леонід Ус
– Планую займатись волонтерством та громадським активізмом і надалі. Саме тому вирішив йти в депутати Володимирецької селищної ради разом з командою Партії розвитку громад. Депутатство – це не самоціль, а можливість відстоювати позиції людей, які потребують уваги суспільства. Ці люди – діти, старенькі, хворі, знедолені – мають бути почутими і вони потребують допомоги від громади. Для того і працюємо!
До слова, у 2012 році пан Леонід сам мало не лишився інвалідом, впавши з будівельних риштувань та пошкодивши хребет. Тоді він дав собі слово: «Стану на ноги – присвячу себе добрим справам». І таки став, а обіцянку виконав. Сьогодні він допомагає ставати на ноги іншим, як от дівчинці з Рокитнівщини, якій нещодавно пересадили кульшові суглоби.
Об'їзд стареньких людей – це також нагода вкотре замислитись над тим, що чекає в майбутньому нас самих. Важко дивитись на стареньку, майже безпомічну бабусю, яка вже малозряча та ще й на додачу доглядає лежачого чоловіка.
В свою чергу душа радіє за тих стареньких, які і в 70 років можуть зубами горіх розколоти! Завітали до такої – до Надії Миколаївни Сад – саме в той момент, коли вони вишивала рушник. Жінці скоро виповниться 71 рік, і, як вона зізналась, вже вишила 241 рушник! А окрім них – ще й картини! За особистий внесок у розвиток, збереження та популяризацію національної культури жінка навіть має кілька грамот – від Відділу культури та Володимирецького районного територіального центру соціального обслуговування.
До речі пані Надія рушники продає – дешевше, ніж на базарі. Тепер точно знаєш, де можна взяти рукотворну вишивку, яка додає сил і заряджає на життєдайну енергію.
