На тлі політичних гонок не варто забувати, що скоро – День працівників освіти. З нагоди такої і не тільки ми поспілкувались із представницею цієї поважної професії – Оксаною Приходько з Володимирецького колегіуму.
Педагогічного стажу Оксана Василівна має більше 20 років, наразі працює заступником директора з виховної роботи у Володимирецькому районному колегіумі. Жителям нашого містечка вона відома в першу чергу своєю активністю в роботі пластового руху у Володимирці.
На виборах до Володимирецької селищної ради пані Оксана вирішила для себе балотуватись від Партії розвитку громад.
– Працювати з дітьми – це велика відповідальність. Для цього потрібен досвід і напрацювання…
– Однозначно. За період роботи в освіті я була волонтером ДКТВ «Пагін», допомагала в організації фестивалю «Майдан». Як заступник директора колегіуму, курую національно-патріотичний напрямок роботи. З власної ініціативи у 2018, 2019 роках на базі колегіуму організовувала зустрічі з нашим земляком-письменником Максом Кідруком, який має багато шанувальників серед володимирчан, в тому числі і школярів.
– На скільки відомо, ви стали ініціатором першого у Володимирці пластового юнацького гуртка?
– Так, у 2016 році я разом зі своїм чоловіком Олександром Шамою вирішили створити перший пластовий юнацький гурток Ініціативу розвитку Пласту – Національної скаутської організації України – підтримав директор колегіуму Анатолій Федорович Остапенко. У колегіумі й відбулася презентація Пласту за участю друзів з Рівного. До виховницької роботи долучився тато однієї з пластунок Олександр Килюшик, який на сьогодні є керівником місцевого осередку у Володимирці.
До нас прийшли і молодші діти, тому я стала ще й новацьким виховником, тобто для дітей вікової групи 6-10 років. На базі в селі Воронки ми провели з 2016 по 2018 роки три п’ятиденні літні табори. Кожен з таборів – підсумок пластового року та програми, за якою діти працювали для саморозвитку.
– Що означає бути пластуном?
– Пласт – це окремий світ, який розкриває можливості для особистості сформувати об'єктивну самооцінку, стійку мотивацію, ціннісні пріоритети, отримати позитивний досвід. Пластову методику називають Великою грою, до якої можуть бути залучені люди, незалежно від віку, професії та статусу у суспільстві. Засвоїти програму пластуна – це відвідувати щотижневі сходини (зустрічі), брати участь в пластових акціях, заходах, вишколах, походах, і обов’язково – відбути табір. А це – спілкування з друзями з інших осередків, це активне корисне дозвілля з однодумцями.
Наші вихованці побували на спеціалізованих обласних вишколах (військово-патріотичний, кінний «Осінній алюр», «Впоряд»), були учасниками обласних таборів та міжнародного скаутського зльоту «Джемборі – Рівно 30. Рівне», що відбувся минулого року на теренах Рівненщини. Неодноразово ставали першунами (кращими в рейтингу по точкуванню) на цих таборах. Це Анна-Марія Тарасова (табір «10 днів навколо світу»), Марія Дихавка і Олексій Зубенко (табір «Місто-2018»), Влад Патлатий (табір «Зоряна Брама-2019»), Вікторія Рижа і Олексій Куц (табір «Цвіт папороті»).
Старші юнаки, пройшовши відповідний вишкіл, побували на таборах в ролі виховників (Катерина Алексейчик, Богдана Кобець, Мар’ян Льода). Минулого року я була комендантом обласного табору «Зоряна Брама-2019». Крім того, діти часто проводять різні тематичні квести (до 30-річчя колегіуму, до Дня Героїв Крут, «Шевченківська Весна», «Мій Володимирець»).
І хоч карантин перекреслив цьогорічні літні активності, ми брали участь в різних заходах онлайн. Це і шаховий турнір, й інтелектуальна гра «Прокачка», і вивчення вмілостей, і «Академія магії». Хочу подякувати батькам пластунів, які і допомагали із транспортом, і приїздили на табори як інструктори, кухарі, і просто відпускали дітей на 10 днів жити на природі і загартовувати свій дух.
– Скажіть будь ласка, чому Ви для себе обрали саме Партію розвитку громад?
– В команді Партії розвитку громад зібралися люди, яких я знаю і яким я довіряю. Це ті, хто тут живе і тут хоче працювати, тут хоче лишитись і створити умови, аби у Володимирці було комфортно жити і працювати й іншим, щоб наше селище, а з ним і вся ОТГ були привабливими для молоді, щоб звідси не хотіли їхати, бо «тут немає що робити».
Партія мене запросила до участі у нинішніх виборах, я погодилась. Хоч ніколи не була в політиці, але наважилась тому, що хочу стати частиною чогось більшого і робити потрібну справу для розвитку Володимиреччини в тій сфері, на якій я розуміюсь: розвивати дозвілля для молоді, сприяти тому, щоб молоді люди могли себе реалізувати та не боялися брати відповідальність за своє селище.
– Отож, які маєте плани? Що планує реалізувати?
– Мені подобається працювати з дітьми. Тому я й надалі розвиватиму пластовий рух, осередком якого з 2016 року став Володимирецький районний колегіум. Та є такий вислів: «Пласт для всіх, та не всі для Пласту», тому не кожен може прийняти ті виклики, які ставить організація до своїх членів.
Хотілося б, щоб у Володимирці діяв Молодіжний центр – осередок практичної роботи з молоддю. Такі центри діють в містах України і сприяють розвитку молодих людей, громадянській освіті, популяризації здорового способу життя, волонтерства, молодіжному підприємництву, підвищенню рівня мобільності молоді тощо. Напрями роботи можна буде формувати відповідно до потреб та інтересів дітей та молоді. Це дасть можливість залучити більше молодих людей з різних шкіл селища, територіальної громади, а разом з тим продовжувати втілювати пластову методику виховання.
Це має бути місце, де дитині комфортно (як спортсмену на тренувальному майданчику), куди вона приходить з своїми ідеями або просто поспілкуватися з друзями, чи навіть подивитися корисний фільм.
– На Вашу думку, на які акценти треба звертати увагу в питаннях з виховання сучасної молоді та спрямування зайнятості у вільний час?
– Виховання сучасної молоді – це спільна справа батьків, школи і громадськості. Якщо підліток усвідомить, що він – не просто житель селища, а житель, який може робити щось корисне, хай навіть і незначне. І зробить це раз, а згодом ще і ще… Тоді зрозуміє, що це ж круто – змінювати світ на краще.
Але часто нашим дітям соромно слухати українську музику, соромно піднімати чиєсь сміття, соромно захистити слабшого. Тому все ж пропри те, що у селищі є гуртки у школах, є спортивні секції, школа мистецтв, на мою думку цього замало.
Я б дуже хотіла створити Молодіжну раду при громаді, облаштовувати зони для вуличного спорту, місця для читання книг (буккросинг), організовувати тематичні зустрічі, майстер-класи, спеціалізовані вишколи за інтересами.
Дуже буду сподіватись, що вдасться реалізувати свої плани. Але сподівань мало – звичайно над цим треба ще й працювати!
– Ми Вас вітаємо із Вашим професійним святом! Ви також маєте нагоду привітати своїх колег.
– Шановні колеги! Від щирого серця вітаю нас всіх із нашим професійним святом! Бажаю натхнення в роботі, поваги в очах дітей і їхніх батьків, міцного здоров’я, миру в сім’ї і колективі і звичайно – простого людського щастя!
Довідково. Оксана Приходько – корінна володимирчанка. Народилася 10 жовтня 1976 року у сім’ї робітників. В 1995 році закінчила Сарненське педагогічне училище (вчитель початкових класів, організатор роботи з дитячими об’єднаннями), в 2005 – Національний університет «Острозька академія» (магістр релігієзнавства). Вже більше двадцяти років працює у Володимирецькому районному колегіумі, з 2013 року – на посаді заступника директора з виховної роботи. Одна з організаторів пластового руху у Володимирці.
Заміжня, має доньку та сина – школярів.
Кандидат в депутати Володимирецької селищної ради від Партії розвитку громад.
