Палац Красицьких є найстарішою будівлею Володимирця і єдиним взірцем архітектурної розкоші ХІХ століття та епохи Просвітництва на Поліссі. Та сьогодні маєток останнього власника, пана-вигнанця Каміла де Пурбе, що вірою-правдою служив володимирецькій громаді ціле століття, дістався невдячним нащадкам.
Вигляд будівлі на високості парку, на фоні чистенького й доглянутого Володимирця – сумний і трагічний, хоч він заслуговує на вдячну пам’ять і увагу.
Чимало легенд на слуху володимирчан і гостей містечка про цю будівлю у селищному парку та землі навколо нього. Але мій опус буде не повтором розповідей, а продовженням історії облюбованої активістами і креативщиками локації – палацу Красицьких і Де Пурбе. Сподіваюсь, що саме продовженням, а не останніми куплетами «лебединої пісні» будівлі.
Фотосесія для дітей від Тетяни Шурко
Трохи в історію і архітектуру…
Поряд з будівлею маєтку яри, порослі віковими дубами. Вони – стародавнє замчисько XVI-XVIІ століть, де колись був замок Чарторийських. І служили вони фортифікацією перед загарбниками всіх тодішніх мастей.
Як виглядав палац століття тому, можемо дізнатися, з відомої у Європі одинадцятитомної праці авторитетного польського дослідника Романа Володимира Афтаназі «Історія резиденцій на давніх окраїнах Речі Посполитої» (в оригіналі «Dzieje rezydenciji na dawnich kresach Rzeczipospolytej» – авт.), і його унікального багатотомника «Матеріалів до історії резиденцій», п’ятого тому. Він присвячений палацам і помістям тодішнього Волинського воєводства, куди входив і Влодзімірец.
Вид на графський палац в останні роки господарювання в ньому Красицьких
Ім’я архітектора Володимирецького палацу наразі невідоме. Зведено його в стилі провінційного класицизму з елементами ампіру десь у 1827 році (у працях істориків є згадка саме цього року). Зовнішнє оздоблення доволі скромне і лаконічне.
За описом Афтаназі, палац Жозефа Красицького був прямокутною двоярусною спорудою з високим чотирисхилим гонтовим дахом. Головний вхід мав високий різьблений портик (веранда, ганок – авт.), що підтримувались чотирма могутніми колонами. Нині портик зруйнувався від часу. Двері першого поверху правого бічного фасаду виходять у мальовничий старий парк. Над ними, на другому поверсі — вихід на невеликий балкон (також не зберігся – авт.). На лівому, бічному фасаді, теж був ганок з навісом на чотирьох дерев’яних невеликих колонах.
Креативлять, щоб уберегти від руйнації
Напередодні популярного серед молоді Гелоїну (до слова – не християнського свята) як данина сучасній моді багато хто готував гарбузові лякала. А хтось артфейсив (розмальовував обличчя – авт.) темними фарбами.
Дівчатка з Володимирця у стилі нового підліткового ZOOM-флешмоб тренду звертали увагу громади на руйнацію окраси селища – маєток Красицького.
Подруги Маргарита Захарчук, Тетяна Дьякова та Тетяна Босик, учениці колегіуму та «школи серед каштанів» покреативили, вбравшись у привидів.
Володимирецькі дівчата креативлять. Це старі господарські будівлі маєтку.Фото: https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=3213538395440071&id=100003518250523
Зазнімкувавши себе поряд з будівлею маєтку, його напівзруйнованих господарських будівель та огорожі, опублікували ці світлини на своїх сторінках у соцмережах. Численні захопливі і співчутливі коментарі звучали в унісон темі: «Він потрібен, як пам'ятка, збережіть для нащадків!»
Фото Тетяни ШуркоФото: https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=781940665716308&id=100017011459452
А місяцем раніше володимирчанка Тетяна Шурко знайшла своїй доні Меланії локацію для чергової конкурсної фотосесії. І знаєте яку? Так, будівлю маєтку. За словами пані Тетяни, попри те, що вона десяток років уже володимирчанка, побувати біля популярного будинку все не вдавалось. Тож для себе, для сині, доні і її двох подружок вона зробила відкриття. А ще надзвичайно перейнялася долею вмираючого поліського велетня-будинку і готова докладати зусиль для його збереження і реставрації. От тільки як і яких – вона не знає.
У 2018 році молоді журналістки нашої «районки» Олена Стельмащук і Ольга Пешко чи не першими реалізували унікальний фотопроект – повернення в історію життя маєтку Фердинанда Красицького та його родини. Вони власноруч підготували вбрання тої епохи, знайшли підходящі атрибути, меблі і відтворили разом з місцевим фотографом Олександром Столярчуком епізоди життя поміщиків – власників маєтку.
Журналістки спробували відтворити епізоди життя поміщиків. Для того підібрали і приватний будинок зі стилізованим інтерєром.Фото: http://polissya.net/2012-08-01-08-20-33/2012-08-01-08-21-09/4645-hto-vriatye-palats-krasitskogo.html
Тоді їх фотопроект набув розголосу, помандрував по сайтах, телеекранах і сторінах газет – та й пішов у архіви.
Ще флешмобили школярі і вчителі. Мовчки і голосно. Частенько за перфоменсами і познімкуватись заходять гості селища.
«Ніхто, крім нас…»
Милуємось, захоплюємось, охкаємо чи обурюємось руйнації Палацу Красицьких і на тому й завершуються наші потуги щодо його збереження. Ще у 2017 році я, будучи на посаді начальника відділу культури і туризму райдержадміністрації, почала цікавитись можливостями реставрації цього унікального об’єкту історії Полісся.
Хоч у Державному реєстрі нерухомих пам’яток України місцевого і державного значення Володимирецького маєтку нема і, навіть на місцевому рівні він офіційно не визнаний пам’яткою архітектури, все ж буде справедливо вважати його перлиною Володимирця і округи.
Його підвали ще можуть приймати гостей, ставши тематичним кафе чи студією автентичних мистецтв. Його перший поверх ще може послужити історичним музеєм (музей, між іншим, наразі теж знаходиться у старенькому приміщенні), а другий ще послужить туристам як оглядова зона інтер’єру епохи розвитку польсько-української культури чи віп-зона для прийому поважних делегацій і гостей. На його прикладі ще можна десятиліттями вивчати спадковий зв’язок з культурними і художніми ідеями епохи Просвітництва, спадщину поколінь, яку зберегли і передали нам художники, архітектори і господарі напівживого досі маєтку.
Але це при умові, що за нього візьмуться відповідні структури та влада. І рішення лежать на поверхні.
Вже, коли матеріал був підготовлений до друку у нашій "районці", вдалось побачити Технічний паспорт на будівлю (він все ж таки є! - авт.) у директорки школи, що сусідствує з маєтком.
Олена Миколаївна Тарасюта розказала. що пам'ятає, як ще будівля служила вірою і правдою інтернатівцям за гуртожиток, потім церкві. Централізовано опалювалась, але у 1997 році мережа перемерзла і через численні пошкодження, була відключена від централізованого постачання. Гуртожиток переселили, за будівлею припинили доглядати. Донині ще технічні працівники школи частенько забивають вікна дошками, але їх швидко знов відривають. Якось раз вже й пожежу там гасили. Дякувати Богу, обійшлось. А вечорами і ночами шкільний сторож чи не щодня. а особливо у вихідні, гонить молодь від будівлі.
Епілог.
Наразі об’єднана тергромада Володимирця отримала в управління усе наявне майно. У цьому переліку має бути і будівля маєтку, що досі перебувала в постійному управлінні освітян. Земельна ділянка належить громаді. Тобто процес узаконення будівлі нічим не відрізняється від типового технічного процесу узаконення будівництва. А тоді звернутись до фахівців. Аби ті провели технічну експертизу ( у 2017 році ціна питання була 42 тисячі гривень). Вже з наявною експертизою можна лобіювати інтереси об’єкту, ремонтувати його і оформивши, як пам’ятку , писати проектні заявки на гранти і фонди, що опікуються подібними питаннями, виходити на краундфандингові платформи для пошуку коштів. Та хіба ж бракує ідей нині у відповідальних за ці питання – культурної галузі і музейників?
Давно пора взятись й самоврядовцям за збереження окраси Володимирця – маєтку графа Фердинанда Красицького, поки ще є що зберігати, бо час невблаганний. До слова, новообраний голова тергромади Володимирця вже каже про те. що старт справі даний. Я вірю. А ви?
Фото Тетяни Босик, Тетяни Шурко, Олександра Столярчука.
