Чи доводилось вам у дорозі терпіти до найближчого туалету? А доводилося «цілувати замок» вбиральні і у стані «help mi!» шукати найближчий кущик (чи кладовище, як у Володимирці коло автостанції), щоб справити свої природні потреби?
Сарказму ситуації у матеріалі не бракуватиме від початку, бо мова йтиме про таке банальне місце, як вбиральню. Зокрема – громадську вбиральню на володимирецькому автовокзалі.
Епопея ця почалась ще задовго до будівництва платного туалету на території автовокзалу «Володимирець». Ще у квітні 2016 року моя колега Галина Штерн писала, що «…відсутність громадських туалетів – справді проблема для Володимирця. Ця «делікатна тема» соромливо ховається відповідальними чинами під сукно уже роками. Ще в 2010, а потім у 2013 році, коли обвалилася частина вбиральні (стоїть на старому польському католицькому кладовищі) на автовокзалі у Володимирці, – питання побудови громадського туалету для гостей селища гостро піднімалося на рівні селищної ради, РДА та навіть на обласному рівні. Тоді все впиралося в кошти і проєкти…».
Про проблему із відкритим доступом гостей селища до туалетів для громадського користування хіба лиш журналісти не втомлюються писати – бо чиновники її вирішення регулярно ховають під сукно.
Минулими роками громада і влада переймалась фізичним і санітарним станом і законністю існування цегляної вбиральні на території так званого «польського» кладовища. Ліквідували його півтора роки тому – проблема осквернення цвинтаря наче знялась. Але прийшов цьогоріч «коронований» вірус з карантином – і новісінька платна вбиральня поряд з будівлею автостанції закрилась.
Ходити «до вітру» пасажири знов почали у зарослі старого цвинтаря. Це – майже кульмінація історії.
Для довідки: На Публічній кадастровій карті України ділянка автовокзалу визначена, як «комунальна власність», отже де-юре належить громаді. А на запит всезнаючому GOOGLE про розпорядника місцевого автовокзалу видає – Командитне товариство «Рівне-Пас», що діє за кодом 52.21 «Допоміжне обслуговування наземного транспорту». Голова і бенефіціарний власник Микола Володимирович Сисюк.
Тривога і обурення користувачів автовокзалу перейшли «червону лінію» пооодиноких коментарів і вилилися в обурливі дописи у соцмережах аж під осінь. Бо всякому терпінню пасажирів місцевих і проїжджих маршруток у пошуках відхожих місць для природних потреб приходить край. Карантин карантином, а організму не вкажеш.
А ми на своїх ресурсах і сторінках «районки» кількаразово реагували на звернення та знімали відеофакти, що підтверджували і замок на вбиральні, і побігеньки водіїв та пасажирів у кущики за новозбудованими павільйонами автовокзального ринку.
Але ті кущики – не просто зарослі, а територія старого кладовища! Наступили на ті ж граблі…
А тепер чистий фактаж проблеми. ЗУ «Про автомобільний транспорт». Стаття 36. Послуги автостанцій. «До обов'язкових послуг, що повинні надаватися автостанціями пасажирам, належать: …можливість користування громадськими вбиральнями…».
У селищну раду за весь період карантину, зі слів голови, скарг не надходило, окрім мого звернення як члена виконкому у червні. Зреагували, запросили пана Сисюка на виконком у серпні, але так ніхто й не з’явився, навіть на лист селради відповіді не надійшло.
На сьогодні прийшла відповідь на моє електронне звернення від Мініфраструктури України, де сказано таке:
«…Власники автостанції несуть відповідальність за якість та безпеку послуг, що надаються автостанціями пасажирам та автомобільним перевізникам, технічний та санітарно-гігієнічний стан будівель, споруд, обладнання на території автостанції…»
«…Державний контроль за дотриманням передбачених «Правилами надання послуг пасажирського автомобільного транспорту» вимог покладається на Укртрансбезпеку, Національну поліцію та органи Держппродспоживслужби».
«…Направляємо Звернення за належністю до державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, для подальшого розгляду та надання відповіді заявнику».
Не мовчали, як виявляється і користувачі автостанції. Так, жителька Канонич, Лідія Луковець переслала нам відповідь Держпродспоживслужби України на звернення щодо порушення її прав споживача через закриту вбиральні на автовокзалі у Володимирці. У листі зокрема сказано: «…Держпродспоживслужба направила… доручення щодо проведення перевірки наведених у Вашому зверненні фактів та вжиття заходів згідно з чинним законодавством».
Замість епілогу.
Платна вбиральня на вокзалі працює вже тиждень за графіком з 8 до 18 години. Адміністратор наче і переймається проблемою пасажирів, але нарікає на збитковість і незацікавленість місцевої влади і власника автостанції у підтримці цього своєрідного бізнесу. Підприємець пан Юрій – власник вбиральні – у першій розмові пообіцяв відповісти на всі питання, бо проблема якось має вирішитись, а не накопичуватись. Та вже на час підготовки матеріалу слухавку на тому боці не зняли.
Але з усього можна зробити висновки. У даному випадку – свої і громадські інтереси треба захищати. Користуйтесь правом звернень і захищайте свої споживацькі права. Бо ринкова економіка – це зручно і вигідно. Але не у цьому випадку.
