Богдан Бортник живе у Вараші. І вже майже 15 років практикує кунгфу. Тренує не лише дорослих, а й дітей. Для останніх викладає курси самооборони — дуже спрощений варіант кунгфу.
На тренуванні у майстра гамірно: дітей справді багато. Спочатку діти з помічником тренера роблять розтяжку, потім Богдан починає тренування. Діти намагаються якомога чітко повторити за ним кожен рух. Майстер, у свою чергу, контролює кожного, підправляючи руку і ногу тому чи іншому учню.
Після тренування Богдан Бортник поспілкувався із журналістами Володимирець.City.
На тренування Богдан бере дітей не молодше 6-7 років
— Все почалося у мене ще з дитинства. Я одвічно був слабким у всіх сенсах — і фізично, й психологічно. Батьки віддали мене в спортивну секцію боксу, згодом почав займатись рядом прикладних єдиноборств, айкідо. Але мені не подобався підхід, з яким працювали тренери. Я шукав методику, де не потрібне було б нарощування м’язів і колосально навантажені фізичні вправи, систему, яку можна було б застосувати скрізь.
Був час, займався стилем Брюса Лі. А він, до речі, практикував він-чунь кунгфу (що в перекладі означає «вічна весна»). Також відвідував тематичні тренінги, зокрема — всесвітньо-відомого майстра вінч-чунь кунфу Еміна Бозтепа, його учню Джамілю Улікшу я здавав на рівень інструктора. Мені подобається компактність він-чунь. Цей стиль не має складних рухів і прийомів, відрізняється граціозним виконанням різних комбінацій ударів і позицій захисту. Техніка нанесення ударів у він-чунь — єдина у своєму роді: направлена на економію власних сил.
«На будь-якому етапі практики з’являються нові техніки і нові недопрацьовані рухи»
Кунгфу базується на таких основних засадах: самодисципліна, мотивація, час. Він-чунь — це поєднання кількох бойових технік, основне тут — можливість близько контактного бою, прямолінійні атаки. Але в першу чергу я своїм учням наголошую, що застосування фізичної сили — це останнє, до чого ти маєш вдаватись при вирішенні конфлікту, якщо той виник десь в дворі чи за гаражами, як часто буває у підлітків в наш час.
Кунгфу — це не школа у традиційному її розумінні, по завершенню якої ти отримуєш папірець із підтвердженням набутих знань. В бойових мистецтвах, орієнтованих на розвиток духовності і вмінь людини, нема межі самовдосконаленню. На будь-якому етапі практики з’являються нові техніки і нові недопрацьовані рухи. Так, коли досягаєш певних вершин, тобі скажуть, — молодець, ти майстер, працюй над собою й далі. І це і є твій «корінець». І ти продовжуєш працювати.
Раніше змагання і пояси мали сенс: були пояси білий і чорний — і все. А тепер що? Синій, зелений, жовтий, коричневий... В багатьох секціях за кольором гоняться без встигання засвоєння техніки, тому така градація кольорів насправді лише перешкоджає на шляху до розвитку майстерності. Ті самі змагання тепер здебільшого робляться заради грошей: за участь плати, а часто й за перемогу теж треба платити на умовах, які вже давно сприймаються як норма.
На заняттях Богдана більш досвідчені учні вчать інших
За великою кількістю дітей на тренуванні слідкувати нелегко. Але, як і в кожній школі бойового мистецтва, більш досвідчені учні контролюють рухи менш досвідчених. В середньому, щоб осягнути навички самооборони, дитина має відвідати тренування хоча б три-шість місяців. Такий курс дає вже реальні вміння".
За легендою, стиль він-чунь винайшла жінка. Це в першу чергу граціозність і краса. То як ви думаєте, чи може він-чунь бути шкідливим? Цей напрямок — найпростіший і найвитонченіший стиль кунгфу. Його часто рекомендують навіть дітям з обмеженими можливостями, адже дана техніка розвиває моторику рук, тренує м’язи і головне — зміцнює дух і психологічний стан людини".
Є вікові обмеження, найчастіше беремо дітей не молодше 6-7 років. Дитина має дорости до усвідомлення того, чим вона буде займатись на тренуваннях. Якщо ж дитину батьки приводять проти її сили, то з цього рідко щось виходить. Тому якщо за кілька перших занять дитина не загоряється добровільним бажанням займатись технікою кунгфу, ми відмовляємось її тренувати. Бо наша мета — зміцнити дух, а не ламати його.
«Кунгфу загалом — це образ мислення»
Усе це для мене — спосіб життя, мистецтво саморозвитку. При цій практиці розум стає гнучким, помітні причинно-наслідкові зв’язки, практичні елементи єдиноборства в житті я застосовую, будуючи паралелі між логікою і прорахуванням рухів під час бою і — поведінкою, думками та вчинками у повсякденному житті. Тренується стресостійкість, витримка і терпіння. Кунгфу загалом — це образ мислення, стиль поведінки, думки і самовдосконалення".
Ось порада батькам: дозвольте дітям робити помилки. Ви не зможете за своїх дітей прожити їхнє життя. Дайте їм самим його прожити. Це найчастіше, що я зустрічаю серед батьків: радять, виправляють. Наші помилки нас вчать, ми їх робимо, аналізуємо і вчимось далі.
