Давно не було у нас такої зими, правда? Щедрої на сніги, щоб можна було санчата на гірках нарешті вигуляти, із заметами по коліна, щоб можна було покректати з лопатою і побубоніти на «не-пройти-не-проїхати», із морозами, щоб щічки розчервонілися... Здається, ніби казкова Снігова Королева цьогоріч таки відвідала нас і вирішила трохи погостювати!
Якраз у ці морозні дні у Володимирецькому районному Будинку культури талановиті дітлахи та дорослі зі студії всебічного мистецького розвитку «Скриня» три неділі поспіль ставили однойменну виставу.
Попри карантинні обмеження, через які у залі можна було зайняти лише половину місць, вільних запрошень у переддень прем'єри вистави «Снігова королева» вже не було: спраглі мистецтва глядачі розбирали їх за кілька днів, аби з користю провести вихідний. Рекламою ж більше слугували не афіші, а оте всім відоме «сарафанне радіо», бо вистава-мюзикл у Володимирці – таки подія неординарна. Тож і на наступні вихідні, і в останній день показу історія із запрошеннями повторювалась.
І нічого, що попри намагання організаторів зберегти інтригу всього, що відбувалося на сцені, до останнього показу, в мережу таки проривалися фото глядачів із залу. Бо краще один раз побачити, ніж сто разів почути.
Історія
За словами очільниці районного Будинку культури Наталії Андрєєвої, традиція щорічного показу вистави на сцені закладу народилася у 2016 році. До обласних центрів нашим жителям далеко, та ще й вечірні покази у драмтеатрах змушують шукати чи транспорт, чи нічліг. Тож на ентузіазмі пані Наталя вирішила заповнити нестачу театру власними силами.
– Першою була інтерактивна вистава, де задіювалися глядачі, – пригадує директорка Будинку культури. – Друга – «Небесна канцелярія», це теж інтерактивна вистава, в якій глядачі були її учасниками: спілкувалися з персонажами, навіть взаємодіяли з ними. Третій твір був розрахований уже на підліткову та дорослу аудиторію — спектакль «Різдвяна історія» за мотивами твору Чарльза Діккенса. Його ми показували ще раз через рік, оскільки результати опитування у соцмережі показали, що переглянути його встигли не усі бажаючі.
Паралельно того ж року відбувся показ спектаклю «Дванадцять місяців». Він був потужним, адже у ньому брали участь 50 акторів, а Будинку культури довелося значно поповнити матеріально-технічну базу для постановки подібних творів. У зв'язку з карантином цього року довелося розраховувати на меншу кількість акторів. Специфічним був і репетиційний процес, пов´язаний із навчанням діток в дві зміни. Я вже не кажу про локдаун. Часто репетиції відбувалися взагалі лише епізодами, з малою кількістю діток. Тоді було важко занурити їх в атмосферу казки, пов’язати увесь сюжет докупи і пояснити місце кожного з акторів у ньому.
Бувало, що репетиції закінчувалися пізно ввечері, а дітям зранку ж потрібно йти до школи. Тому, звісно, це виснажливий труд для усіх. Але отриманий досвід, насолода від створення мистецького продукту, сценічний драйв та вдячна публіка того варті. Я переконана: це спогади на все життя.
За лаштунками
За красивою історією, яку побачили всі глядачі «Снігової Королеви», насправді – купа недоспаних ночей і недопитих чаїв. І йдеться не лише про безпосередніх учасників вистави, але й про тих, кого не видно і не чути. Бо кожна деталь вимагала чиєїсь роботи: чи то інтелектуальної, чи власне практичної. І цей унісон командних зусиль таки зібрав аплодисменти глядачів.
Мені ж вдалося побачити лише дещо із того, що за лаштунками. Я не бачила, як вигадувалися костюми для сценічних образів, підбиралася музика, відеоряд, як відпрацьовували кожен свою сцену дітлахи. Але коли, наприклад, телефонуєш о 8 ранку директорці Будинку культури Наталі Андрєєвій, яка й була режисеркою «Снігової Королеви», а вона тобі поміж іншим каже «вже на роботі», а потім о 10 вечора пише «ще на роботі», то трохи можеш уявити, чого коштувала робота над виставою її сім'ї.
– Усі актори, за винятком квіткової чаклунки, яку зіграла Яна Ясницька, — вихованці та викладачі студії всебічного мистецького розвитку «Скриня» Володимирецького Будинку культури, – з якоюсь пристрастю у голосі говорить Наталія, ніби студія, про яку розповідає – її скринька зі скарбами. – Вистава «Снігова королева: сила гарячого серця» – це якраз результат роботи з дітками у різних напрямках студії (театральному, хореографічному, вокальному).
Спроба номер N
Карантинні обмеження стали новими умовами, в яких доводилося працювати команді. Зорганізувати все так, аби було безпечно і затишно – ще той квест, з умовами якого повинна була рахуватися Наталія Андрєєва.
До слова, історію до мюзиклу писала вона. А ще вигадувала деталі образу для кожного героя, підбирала музичні композиції, створювала відеоряд для декорацій, шліфувала хореографічні па усіх учасників вистави, декому малювала казковий макіяж, допомагала із зачісками старшим та плела кіски молодшим дітлахам. У перерві між цим усім просила бутерброд і ковток чаю у тих, хто був поруч. Попри величезну роботу усієї команди, все виходило не з першої спроби.
– Саме ця вистава давалася туго, я б сказала, найскладніше з усіх, що були дотепер, – ділиться Наталя. – Було багато моментів, які чомусь «не клеїлися». Наприклад, костюм Снігової Королеви був запланований раніше усіх, а за кілька днів до вистави на генеральній примірці костюмів з´ясовується, що костюм головного персонажа, м´яко кажучи, не дивиться. Оце була підстава! Але наша помічниця Марія Омельчук відмінно майже за ніч справилася з такою халепою. І Єва Бортник в амплуа Снігової Королеви була неперевершеною!
Про те, як підводила техніка, навіть згадувати боляче. Доводилося сидіти на заспокійливих.
Відеоряд монтувати я була змушена три рази і всі – з нуля! Перший раз вимкнули світло і не вдалося зберегти проєкт. Аж сльози виступили! Але втрималася. Другий раз змонтувала все за два дні, а вивести готовий матеріал не дозволяла оперативна пам´ять комп'ютера. Тоді я просто меланхолічно і спокійно забрала роботу додому і за ніч змонтувала втретє з самого початку усе відео. Я сприйняла це як випробування, яке просто потрібно пережити. І от, на другу виставу сидимо за кавою з Віктором Васильовичем – і у нас виникає маленька ідея: щоб під час глузування Кая над Сніговою Королевою на відеоряді саме вона зазирнула у вікно кімнати. Ще нічка роботи – і вона туди зазирнула. І не просто Снігова Королева якась чужа, з картинок в Гуглі, а наша!
Аудіоряд, який був прописаний на всю виставу, теж випробовував на міцність. То забули дитя начитати на фінал «Ролі виконували», то завірюха заглушила основний звук, то забагато музики – і актори не знають, куди подітися на сцені, то навпаки: мало – і ніхто нічого не встигає. Це все – процес монтування аудіотреку, який до останнього дня зазнавав поправок. Тож до кінця я не могла сказати, що все готово... це просто до останнього тримало в напрузі.
А зачіски і грим? Кожного разу приготування до показу спектаклю починалися о 10 ранку. І щоразу планувалася генеральна репетиція перед показом, яка так ні разу і не відбулася. Ми просто не встигали з образами для усіх акторів. Ну, немає у нас окремого гримера і окремого перукаря, окремого дизайнера по костюмах, світлорежисера, декоратора, як у театрах. А рівень хотілося дати найвищий, щоб не гірше, щоб і нам у глибинці було доступно щось високе, мистецьке, натхненне.
Дуже радію, коли бачу результати: як хочуть виступити діти, як горять їх очі, як з гордістю і радістю дивляться на них батьки, як усміхаються глядачі!
До речі, благодійними внесками, які вдалося зібрати під час показів спектаклю, ми компенсували витрати на костюми, реквізит, ще й придбали дзеркала в зал хореографії та зробили маленькі солодкі сюрпризи акторам та асистентам вистави. Тому дякуємо усім за підтримку!
По завершенню кожного показу «Снігової Королеви» вдячні глядачі дарували юним акторам свої аплодисменти, ті ж трохи ніяково та стомлено всміхалися зі сцени, доки не ховалися за кулісами. Певно, трохи добра й тепла таки вдалося посіяти до сердець тих, хто втрапив на показ вистави.
Зінаїда Рева, вчитель Каноницької школи:
– Коли побачила афішу, то раділа не менше, ніж мої п'ятикласники, бо підтримую вже добре засновану традицію в нашій школі своїми ВЖЕ ВИПУСКНИКАМИ організовувати вилазки у вихідні.
Ініціативу було зразу ж підтримано батьками. Запрошення на прем'єру спектаклю вдалося добути аж на 14 лютого! Тож вистава стала для дітей чудовим уроком любові і етичного виховання. Змусила і нас, дорослих, щиро перейнятися переживаннями головних персонажів, поринути в казку, знайти для себе відповідь: як вберегти свою душу від байдужості цього світу, як вберегти своє серце від колючок недоброзичливців...
Бачити гарну інтерпретацію добре відомого твору для мене, вчителя зарубіжки, було справжнім задоволенням.
Організаторам варто віддати належне. Вразила і сценографія,і музичний супровід.
Мої п'ятикласники, з якими я приїхала на показ, сказали, що вони «в ауті »! І вже запитували, коли наступна вистава. Дякуємо талановитим дітям за акторську гру, а організаторам – за чудову роботу, за бажання ділитися позитивом. Усім зичу МІЦНЮЩОГО здоров'я, добробуту і всіляких гараздів!
Ігор Воробйов, актор Рівненського театру ляльок:
– Вистава варта перегляду. Діти молодці, заслуга режисеру. Всім службам – дякую. Круто! Вистава – просто «скринька зі скарбами»! Хай щастить!
Оксана Власюк, вчитель Володимирецької ЗОШ №1:
– Обожнюю вистави від «Скрині»! Не пропускаю жодної. Знаю багатьох акторів особисто (дітей та дорослих). На сцені вони зовсім інші – так вживаються у роль. Емоції просто зашкалюють! Шкода, що так швидко закінчилась...
Ярослав Березюк, голова Вараської районної ради:
– Це вже третя вистава «Скрині» РБК , яку ми всією родиною з великим задоволенням переглянули та отримали позитивні враження та емоції . Приємно, що оновлений матеріально Будинок культури, завдяки його колективу під високопрофесійним керівництвом Наталії Андрєєвої, наповнюється новим змістом столичного рівня.
Тетяна Ловін, медична сестра Володимирецької ЦРЛ, косметолог:
– Мені все дуже сподобалось: постановка, костюми, звук, організація! Тільки приємні емоції! Моя дитина теж брала безпосередню участь у виставі. Скажу, що готуватися їй до участі було важкувато, бо тривалі репетиції, а ще уроки треба вчити… Але до ритму «Скрині» вона вже звикла!
Оксана Приходько, заступник директора Володимирецького районного колегіуму:
– Я не пропускаю жодної прем'єри «Скрині», адже це прекрасна нагода провести час з сім'єю. Постановка вистави, як і очікувала, була на високому рівні. Дуже вдало підібрані актори. Несподіванкою стало те, що сюжет дещо відрізнявся від класичної казки: Олє-Лукойє та Шаман, мама та дітки гармоніювали з іншими героями. Дуже гарно грала свою роль Іринка (Герда): не по-дитячому свідомо. Звичайно, Єва у ролі Снігової Королеви, була на своєму місці: гарна і велична, але разом з тим не така сувора, як у книжці. Цей образ довершували чудові декорації та анімації. Вистава не була б чарівною без маленьких танцюючих сніжинок та елегантних квітів. Враження від перегляду казкові, як сказав мій син, що йому сподобалося УСЕ. Єдине, чого мені не вистачало – це оленя, якого відпустила розбійниця для порятунку Кая. Бажаю режисеру Наталії Андрєєвій та учасникам «Скрині» успіхів та гармонії!
Фото Олександра Медведюка.
