Санаторій «Червона калина» – нашу унікальну оздоровницю всеукраїнського і міжнародного рівня – нині очолює Ярослав Сивий, племінник і наступник надзвичайно цікавої людини. Мова – про заслуженого лікаря України, кавалера орденів Трудового Червоного прапора і Жовтневої революції, лауреата Державної премії України в галузі архітектури, колишнього головного лікаря санаторію Миколу Юрійовича Сивого. Розкажемо, де можна прекрасно відпочити, не покидаючи Рівненщини.
Це унікальний санаторно-лікувальний заклад на всю Україну. Але про нього знають чомусь не так і багато людей.
Розмістився санаторій за
Вражає вже місце, обране під майбутню оздоровницю. Хвойний ліс переходить у мішаний, і на краю того лісу – мальовниче озеро. Здається, сам Бог привів сюди людину і вказав на залитий зеленню райський закуток: будуй і твори для людей оздоровницю – і тобі воздасться сторицею!
Лікар-будівничий, захоплено вислуховуючи легенди про цей край, водночас дослухався і до власної інтуїції. А вона підказувала, що перекази про тутешню цілющу джерельну воду мають під собою підґрунтя. І таки знайшлися два джерела, вода в яких справді була незвичайною.
Нині це вже не припущення чи догадка, а безперечний факт. Тутешня «мінералка», будучи найдешевшою в регіоні, корисна при хронічних гастритах з пониженою секреторною функцією, хронічних колітах неспецифічного характеру, панкреатитах та інших захворюваннях органів травлення. А вода ще з одного джерела, йодо-бромна, з такою ж мінералізацією, як і на відомому чеському курорті «Карлові Вари».
У «Червоній калині» лікують хвороби опорно-рухового апарату й органів дихання, судинні й гінекологічні. А ще тут мають власний діагностичний комплекс, басейн, сауну, водолікарню, тренажерний зал і ще багато потрібних для проживання та відпочинку речей. Усе це – під спільним дахом. І до всього доклав хазяйновитих рук Микола Юрійович.
Кожний, хто з ним зустрічався, доходив висновку, що це Людина з великої букви. Бо ж як фахівець – неперевершений. А до цього – ще й гарна, талановита, співуча людина, якій личить кожний яскравий епітет. Він і під крилом у себе зібрав не просто лікарів-умільців, а й талановитих співаків. І не стільки тому, що не уявляє себе без пісні, скільки через переконання, що лікувати треба не тільки тіло, а й душу, і для цього пісня – найкращі ліки.
Ще змолоду в Миколи Сивого сформувалася дуже гарна риса: придивлятися до всього нового, прогресивного і розмірковувати, що і як можна зробити, навіть якщо до задумки непростий шлях. Такі, як він, – у вічному пошуку, бо для всього знаходиться підстава. То йому потрібна водолікарня, то справжня пасіка, то враз береться за гідротерапію. Дендропарк на території здравниці – теж його заслуга. Бо і земля, і клімат, і поліська зима – не для кожної рослини. Але хіба Миколу Сивого вабило щось зовсім легке? Брався за важливе й цікаве, а от «брав» не впертістю, а чітким розрахунком на успіх.
Тим-то «Червона калина» потопає у зелені. На зміну весняним магноліям приходять осінні хризантеми. Упродовж весни-осені – квіткове різнобарв’я. І з ранку до вечора все потопає у пташиному дзвінкоголоссі. Серед цієї краси почуваєшся, мов у казці. Але замість казки – казково-прекрасна реальність, яку сповна розуміти, лише побувавши тут.
Тож приїжджайте у цей санаторій і переконайтеся, що він і справді – здравниця, яка додає здоров’я, бадьорості і любові до життя. Тому свої враження від перебування у «Червоній калині» хочу завершити рядками М. Дацького, місцевого поета: «Когось кличе море, когось кличуть гори, мене ж завжди манить ранкова роса. Бо краще нема, як волинські простори, бо краще нема, як поліська краса».
Надія ЛОПУХОВА,
жителька міста Вараш.
