У війни насправді нема кордонів. Її можна означити лінією розмежування чи викинути з думок, але вона агресивно просочуватиметься усіма можливими засобами і у свідомість її безпосередніх чи пасивних учасників, і в економічну чи соціальну складову життя держави та кожного її громадянина. Російсько-українська війна на території двох українських областей йде вже сьомий рік. Це значно довша, аніж тривали Перша чи Друга Світові. Її політики та військові називають гібридною, бо окрім летальної зброї застосовуються всі можливі засоби впливу і на свідомість, і на економіку, і на зовнішньополітичну діяльність держави.
Українці не здаються, хоч і втомлюються, і гинуть, і калічаться, і лишаються без даху над головою. Наші земляки-поліщуки тому підтвердження. Бо волонтерство на території нинішнього Вараського району, як і у всій Україні, народилось ще у 2014 році. Про те, як комплектується гуманітарний пакет на Схід, зону ООС чи «сіру зону» вам розказувати не варто, бо чи не кожна родина вже неодноразово передавала активістам-волонтерам харчі, ліки, теплі речі чи гроші.
Минулий тиждень для наших волонтерів знову минув у дорозі і тривозі. Володимирчани Микола Юрах, Олег Мозуль та сарненчанин Володимир Мельник зі своїм «бусиком» знову возили «гумвантаж» у зону бойових дій військовим та у «сіру» зону – цивільним.
Сарненські школярі відгукнулись на прохання Володимира Мельника та зібрали гостинці і обереги-малюнки для захисників. За словами Володимира, щоразу вражає реакція військових на малюночки та дитячі подаруночки – вони розчулюються, радіють і тішаться, а ще – щиро дякують і згадують своїх рідних дітлахів і родини. Ці витвори дитячих рук стають оберегами у бліндажах, окопах та для солдатів зокрема.
Маршрут був традиційним. Але було й декілька окремих маршрутів до своїх земляків. Завітали до Юрія Конончука з Нетреби – у того якраз був сорок сьомий день народження.
У «Дитячому містечку» у місті Покровськ діти прийшли за смачними домашніми булочками. «А у вас ще є?» – тримає вже надкушену і просить ще хлопченя восьми-десяти років. «І мені! А ще Каріні!..» – де ж ти тут будеш спокійно дивитись чи з пустими руками їхати, розказує Микола Юрах.
Дітлахам і одягу, і іграшок та продуктів завезли. А дорослим дядькам-воїнам – медикаментів від вараських стоматологів та володимирецьких аптек, продуктів від громади району та будматеріалів від вараських бізнесменів та володимирецького підприємця Івана Яковецького. До слова, медикаменти, окрім типових антизастудних, були підібрані лікарями фахово – тож пакети ліків були враз розібрані бригадними медиками 10 ОМБР, 58 ОМБР, медиками-добровольцями бойових частин.
Олег Борисович Мозуль, побратим ветеранської спілки та учасник бойових дій, який цього разу їздив з вантажем каже, що розмови населення у тих містечках і селищах змінились; видно прозріння прийшло, хоч і пізно. Як поліський господар, прикро прицмокує і хитає головою – жити в таких умовах, як живуть там люди у зоні розмежування, вкрай важко: як у кам’яному віці, ще й під частими обстрілами. Зруйновані хати, городи з мінами та нездетонованими зарядами, із сепаратистами поруч.
Доставлено вантаж – замовлення нашим «Едельвейсам»
Утома дорожня – постійна «подруга» добродіїв-поліщуків. Вже в дорозі додому хлопців-волонтерів ще раз наздогнала війна: ворожі снайпери вбили воїна-буковинця, якому ще день тому поліщуки дарували дитячі малюнки, смаколики та фотографувались з ним на довгу пам'ять…
«Народ, який не бажає годувати власну армію, невдовзі годуватиме чужу» – казав Наполеон Бонапарт. Так вважають і наші благодійники-підприємці, які щоразу пакують частину свого товару чи дають кошти на гуманітарний вантаж. Бо зрозуміло, куди поділись успішні підприємці, багаті господарі зі своїми господами та процвітаючі міста у Донецькій і Луганській області. Все зруйновано, знищено, вбито і розграбовано; на межі гуманітарної катастрофи опинилися сотні, тисячі цивільних людей у «сірій зоні».
Тож притомні поліщуки розуміють, що чекає на кожного при нападі російсько-сепаратиських військ. Фактично понад усіма кордонами України зібрались вороже налаштовані війська росіян, стоять навіть з боку Білорусії, поблизу Зарічненщини, Дубровиччини.
Та поки наші воїни в зоні ООС впевнені у нашій підтримці, поки тут, серед нас, є патріоти, готові їх підтримати та, при потребі, особисто стати на захист своєї громади – доти й буде жити і боротись держава Україна.
---
А ветеранська спілка та волонтери регіону щиро дякують за підтримку та співпрацю кожному земляку та усім благодійникам. За зібраний вантаж крайнього виїзду окрема подяка: голові спілки підприємців Вараша Наталії Калуш, директору Вараського ринку Петру Мордасу, керівництву та трудовому колективу ВП «Рівненська АЕС», директору місії «Глорія» (місто Сарни) Олександру Хомичу, керівництву та трудовому колективу ТОВ КММП «Електро-південь-монтаж» міста Вараш, директору ДП «Регіон Інвест» Віктору Кривко, директору ПРАТ «Рафалівський кар’єр» Петру Бортнику.
Вдячність і доземний уклін підприємцям Полицької ОТГ: Катерині Петрик, Петру Бабіку, Аллі Давидчик, Вірі Рубасі, Ганні Бортник, Василю Шепетю, Валентині Бондарчук.
Благодійникам Володимирецької тергромади: ФОП Івану Яковецькому, Анатолію Юраху та Людмилі Поліщук (магазин «Полоскун»), аптекам Володимирця «Будьмо здорові», «Аптека № 17», «Зелена аптека».
Приватним стоматологам Вараша та Рафалівки: Анатолію Ошурку, Олександру Проході, Любові Гутник, Ярославу Мартинишину.
За щиру волонтерську діяльність – дітям, вчителям, директору Сарненського ліцею №1, жителям Чудельської громади Сарненського району та мешканцям нинішнього Вараського району і безпосередньо владі і жителям Володимирецької тергромади.
Окрема подяка волонтеру-водію, сарненчанину Володимиру Мельнику за наданий безкоштовно особистий транспорт та жертовність заради миру.
Постійним благодійникам – настоятелю Михайлу Льоді та прихожанам Свято-Миколаївського храму Володимирця, навчальним закладам Володимирця та району, директору мережі гуртових магазинів «ІМБЕКС» Юрію Ткачуку та директору Володимирецької гуртівні «ІМБЕКС» Олександру Мазаному.
За надане пальне для поїздки вдячні побратимам ветеранської спілки воїнів-афганців міста Вараш, зокрема голові Петру Ширку, підприємцям Івану Підлісному та Сергію Аврамишину.
