Ось так, крок за кроком, неділя за неділею приблизилися ми до другого величного свята, яке святкується впродовж Великого посту – Вербної Неділі. Вербна неділя щорічно відзначається православними, католиками та протестантами. Це свято відноситься до тих, які не мають чіткої дати і кожного року можуть відзначатись у інший день. Хоча число і відрізняється, та це завжди сьомий день тижня, остання неділя перед Великоднем.
Про особливі дні напередодні Паски розповідає митрофорний протоієреєй Михайло Льода, настоятель Свято-Миколаївського храму (Володимирець).
Михайло Льода, митрофорний протоієреєй
– Напередодні, в суботу, християни святкують Лазареву суботу. Церква воскресіння Лазаря вшановує як одне з найбільш важливих, знакових чудес, здійснених Ісусом Христом за час Його земного життя. Це символізує те, що Господеві підвладні життя і смерть людини та надію на прийдешнє воскресіння всіх померлих, хто вірував у Христа і виконував Його заповіді. Сама Церква переконана, що воскресіння Лазаря здійснювалося для всього людства, щоб показати грішникам і істинним вірянам, що воскресіння з мертвих можливо, і це привід думати про душу та її призначення.
Українська ікона середини 16 століття, на якій зображено вхід Ісуса Христа у Єрусалим
– Отче Михайле, розкажіть, будь ласка, історію Лазаревої суботи.
– Лазарева субота – це той день, коли Церква згадує диво воскресіння Лазаря Христом (Ів. 11:1-45). Праведний Лазар був братом Марії і Марфи, він жив з сестрами неподалік Єрусалима, в селищі Віфанія. Ісус неодноразово відвідував їхній дім, а Лазаря Спаситель називав своїм другом. Одного разу Лазар захворів і, коли про це дізнався Христос, Він сказав: «Це хвороба не на смерть, а на славу Божу, щоб через неї прославився Син Божий». Святкування цієї події сягає перших віків християнства і вона тісно пов’язане і прив’язане до Вербної неділі.
Свою Спасительну місію на землі Ісус Христос завершив двома величними подіями – воскресінням Лазаря й тріумфальним в’їздом до Єрусалиму (Квітна неділя). Для багатьох це стало переконливим доказом того, що Христос є Бог. Це вже не був Ісус із Назарета чи могутній учитель, ані один із пророків, – це був сам Бог.
Одне Його слово і вже мертве тіло, яке розкладається, знову отримує життя. Померлий Лазар воскрес і вийшов з печери. Звичайно, книжники і фарисеї в цьому ніякої Божественної сили не побачили і висновків ніяких не зробили, бо вони вже були засліплені злобою і ненавистю.
Звістка про дивовижну подію швидко розлетілася Юдеєю. І наступного дня, коли Ісус в'їхав до Єрусалиму на ослі, натовпи людей зустрічали Його як царя, устеляючи Його шлях своїм одягом і пальмовим гіллям. Причому частина цих людей прийшла подивитися із цікавості і на самого Лазаря, бо він також ішов поряд із Спасителем.
Тому ми вкотре переконуємось, що у воскресінні праведного Лазаря особливо чітко відобразилась найвища чудотворна сила Господа Ісуса Христа, як Владики світу і Джерела життя. Це було особливе чудо, заперечити яке не могли навіть найзапекліші Його вороги, через це вони ще більше злилися.
– Тож це ще один е привід думати про душу та її призначення?..
– Так, нам лише залишається, згадуючи воскресіння праведного Лазаря, не бути подібними до жорстокосердих книжників і фарисеїв, а уподібнитись тим людям і навіть дітям, що прославляли Христа – Переможця смерті, співаючи: «Осанна в вишніх, благословен, Хто йде в ім’я Господнє».
– Вхід Господній в Єрусалим, або Вербна неділя, як свято вважається одним з найстаріших, так же?
– Так, про нього можна знайти згадки ще в 3 столітті. Тоді свято мало іншу назву – Квітна неділя. У цей день Церква згадує царське прославляння Ісуса Христа перед Його хресною смертю для того, щоб показати, що страждання Спасителя були добровільні.
Щодо Вербної неділі, то вона несе в собі подвійне смислове навантаження: з одної сторони це величні вигуки, великі жести, галас, шум, при зустрічі Спасителя, такий же галас стояв у Страсну п’ятницю, тільки там кричали ті самі люди не «Осанна», а «Розіпни», а з іншої – це тиша, безмовність Христа, як і під час свого урочистого входу в Єрусалим, так і до свого виходу із хрестом на Голгофу! А в Велику суботу церква взагалі закликає: «нехай замовчить всяка плоть!»
Ми огорнуті голосами. Ми говоримо і чуємо, як до нас звертаються. Але Вербна неділя і весь Страсний тиждень показує, що весь цей шум, який оточує нас – це сумні голоси, брехливі голоси. Всі вони пронизані звинуваченнями, виправдовуваннями, розпачем і страхом. Тому, на цьому галасливому фоні Ісус мовчить, бо йому вже немає що сказати, все, що він хотів, він вже сказав. Лише в кінці свого земного життя Христос перериває свою тишу криком і віддає свій дух.
Вербна неділя заставляє нас вкотре задуматись над тим, що і як говоримо ми і що говорять нам. Бо голос має велику силу. Бог сказав і повстав світ! Наші слова також мають велику силу, бо ними ми можемо возвеличувати і зневажати, говорити правду чи обманювати, можемо приголубити або проклинати… Зважуймо те, що ми говоримо, нехай наші слова народжуються в тиші, бо тиша – це справжня матриця слова. Вчимося мовчати в говорінні, почуймо свій внутрішній голос совісті, знайдемо час в нашому житті, щоб помовчати.
На утрені освятять гілки верби, їх віруючі триматимуть у руках під час усієї служби. Це свідчить, що вони зустрічають Господа, який невидимо гряде, і вітають Його як Переможця пекла і смерті, тримаючи в руках «знамення перемоги» – верби з запаленими свічками.
Цього року, як і минулого, свято пройде з дотриманням всіх карантинних вимог, то ж бережімо себе й один одного і не забуваймо про маски, гігієну рук та «Не я б’ю – верба б’є, за тиждень – Великдень, недалечко червоне яєчко!»
Лариса Сарницька.
