Вісімнадцять пунктів відвантажень та 3816 кілометрів загального маршруту до різних позицій та місць дислокації українських військових у Донецькій та Луганській областях, молебні за здоров’я військовослужбовців та опіка над дітьми у Покровську. Гостини у побратимів-земляків з Вараша, Нетреби і Володимирця та великодні гостинці від поліщуків – така партитура поїздки була у наших волонтерів минулого тижня.
Збір і виїзд – вже звичні
Відсвяткувавши Воскресіння Христове у клопотах підготовки до виїзду та зборів гумвантажу від громад та підприємців Володимиреччини, Сарненщини, Дубровиччини, Вараша добровольці-волонтери Микола Юрах, Світлана Правник, Олег Мозуль та Володимир Мельник зі своїм вже бувалим у військових перипетіях мікроавтобусом та священник Тарас Баїк з Берестя і журналістка Наталія Позняк з Києва 12 травня вирушили протоптаним шляхом в інший край України, де йде війна.
Не вдаватимусь у ліричні деталі, але попри успішний рейд, всі учасники страшенно втомились –знов від перевантаження на розбитих дорогах східної України вистрілило колесо, незручні ночівлі та постійна напруга – бо там територія війни.
Молились і дарували гостинці, а ночували майже на передовій
Молились чи не у всіх точках відвантажень – з дітьми і для дітей, з військовими і для військових. Служили молебні у капличках на території дислокації військових бойових частин ЗСУ, благословляли даровані поліщуками пасочки та гостинці, разом з дітлахами у Покровську раділи смакоті і барвам малюнків-послань. У вухах дітей «сірої зони» чи не кожну ніч звучать канонади вибухів та стрілецької зброї, тож для них війна вже дещо звична, для поліщуків же недалека стрілянина була тривожна.
У відомому храмі Святої Анни у Карлівці, збудованому гуцулами, літургію відслужили Тарас Баїк та капелан Микола Юрах, а в каплиці Селідово, яку власноруч облаштував минулими роками Микола Анатолійович, разом із місцевими військовими молились за здоров’я захисників та захисниць.
Їх, до слова, на службу до каплички приходить чимало – бракує на війні Божого слова і благословення. Деморалізація – страшний і невидимий ворог, а кожен візит наших капеланів для захисників це величезна підтримка духу.
За словами Миколи Юраха, приємно що на цей раз власними силами воїни готувались до їх приїзду – каплицю пофарбували зовні, замінили старий паркан, висадили квіти та почепили кілька рушничків.
– Це мій не перший капеланський виїзд, але черговий робочий, як соціального працівника обласного комунального закладу «Ветеранський простір». Щоразу переконуюсь у надзвичайній важливості наших поїздок і подарунків. Духовна підтримка воїнів і цивільних теж надважлива. Приємно, що наша каплиця доглянута: таке ставлення говорить про високу духовність та набожність військових. Там не ділять на конфесії і релігії. Там моляться мовчки і про своє, – розказує Микола.
Капличка Архістратига Михаїла всередині скромна – кілька найважливіших ікон, скромний підсвічник-ящик та пара вишитих рушників. Тож, якщо знайдуться жертводавці-благодійники для наповнення каплиці, капелан і її прихожани-воїни будуть вдячні.
Дитбудинок Покровська отримав подарунки та смаколики від дітей навчальних закладів Вараського району, міста Сарни, Дубровиці та села Берестя.
Володимирецький колегіум передав картини-малюнки школярів, зібрані під час акції «Пасхальний кошик» напередодні виїзду. Організатором акції виступив Червоний Хрест Володимиреччини, яким керує Галина Давидюк.
Ночували у Тані Соловйової в інтернаті Покровська, вона опікується дітьми з неблагополучних сімей, дітьми-сиротами та одинокими людьми похилого віку. У Залізному, поблизу Шумів, є стара закинута школа, яку вони орендують. Там немає опалення, лиш буржуйки, які волонтери топили по черзі, щоб зігрітися.
Ось такий фронтовий побут. Подекуди менше кілометра від «нуля». Там вночі здригаються затулені плівкою пройми вікон і двері, закриті покривалом. Кажуть хлопці – спиш одним оком і таке відчуття, що ось-ось прилетить і в них.
Школярі зібрали чимало гостинців
Діти з Полицької школи за ініціативи учасника бойових дій, місцевого депутата Едуарда Ошити зібрали продукти, випічку та засоби гігієни. А у Воронках вже стало доброю традицією у школярів гуртуватись родинами до збору гумвантажу. Тож організатори поїздки щиро дякують і дітям, і керівникам шкіл за допомогу.
Директор Воронківської школи Аркадій Тарасюк ще і від своєї сім’ї доклав у посилочки засоби гігієни та кошти на пальне, бо знають про війну чи не найбільше серед односельчан – син захищав рубежі країни у найважчі часи нападу загарбників, був у полоні, але, дякувати Богу і дипломатам, повернувся живим.
Безмежно вдячні волонтери і дітям навчальних закладів міста Сарни за малюночки, обереги та зібрані продукти і пасочки. Місія «Глорія» надала дитячий одяг та взуття, а громада села Чудля, Сарненського району – продукти. Там організатором зборів був Володимир Мельник, водій екіпажу.
Смачні і корисні гостинці землякам, а волонтерці – відзнака
Відвідали наші волонтери і військові бригади, де наразі проходять службу земляки з Володимирця, Нетреби та Вараша. Гостинці великодні, вітання та обійми – найцінніші подарунки воїнам.
Маскувальну сітку, господарські тачки, далекомір-монокуляр знову надали варашани. Організатором збору інвентаря виступила ГО «Ветерарська спілка афганців», де головує Петро Ширко. Традиційно пальне надали постійні помічники – аграрій Іван Підлісний та директор володимирецької АЗС «Олас» Анатолій Симонюк, громада Дубровиці та храму ПЦУ з Берестя з настоятелем Тарасом Баїком.
Дубровичанці-депутатці та волонтерці Світлані Правник за особисту ініціативу та збір гуманітарної допомоги вручили у храмі Святої Анни нашим капеланом, головою ветеранської спілки орден «Сила жінок». Для неї це була повна несподіванка і, зі слів пані Світлани, вона буде волонтерити до перемоги над російським ворогом-сусідом. Також пані Світлана висловлює велику вдячність за продукцію торговій марці «Щедрик», що у Рівному.
«Ми вистоїмо у всякому бою і обстрілі, якщо знатимо, що ви там, вдома, з нами, нас підтримуєте», – передав усім нам один з воїнів-поліщуків. Тож будьмо єдині, гуртуймося і вірмо у перемогу.
