«Не принижуйте вчителів!» – зібравшись 12 травня біля селищної ради, вимагали представники шкіл Володимирецької ОТГ. Аналогічні тези звучали і 19 травня, під час другої акції протесту. Приниження та знущання над собою освітяни вбачають у фактичному згортанні автономії шкіл, використанні освітньої субвенції на господарські потреби, низьких посадових окладах молодих учителів, припиненні фінансування шкільних мистецьких колективів, головне ж – у шестикратному зменшенні надбавки за престижність педагогічної праці.
Мітинг був на межі закипання. І дорікнули владі багато чим: «Побачили, що вчитель щось заробляє, і зразу заздрість заїла?.. У Вараші вчителям дали по тридцять відсотків надбавки за престижність, а у нас п'ятнадцять забрали. Хіба це не дискримінація?.. ОТГ повинна утримувати свої бюджетні організації. А коли це не вдається, можна вдатися до оптимізації. Але почати її влада повинна з себе…»
Говорили всі і водночас. Якогось конструктиву розмова не знаходила. А коли селищний голова Василь Ковенько попросив сформулювати письмовий запит, щоб конкретно відповісти на нього, йому парирували: по інтернету зверталися до вас вже не раз, а ви не відповідаєте. Контраргументи на зразок «Вараська ОТГ фінансово спроможна, але й там вдалися до оптимізації» не спрацьовували, зате владі кілька разів нагадали на прокуратуру. «Раз у нас гроші ідуть за дітьми, то хай ці гроші надходять у школи, – вимагали мітингарі. – Хай школи, а не селрада, розпоряджаються ними…»
Серед різнобою думок від селрадівців пролунало, що вони не готові ось так, враз, щось пообіцяти. Але й це, мабуть, прислужилося тому, що над натовпом зринуло одностайне «Ганьба!» Скандували його не раз, але факт залишається фактом: своїх вимог документально освітяни не оформили, цей документ владі не передали, тож, як мовиться, «всю пару пустили у свисток».
Більшість шкіл делегували своїх представників на мітинг. І, попри всю стихійність, він показав, що з трудовими колективами треба рахуватися. Не тільки тому, що переповнена чаша терпіння проливається потоком гніву; і не тому, що протестні настрої, підігріваючись у соціальних мережах, охоплюють усе більше людей, а тому, що добросовісний труд має бути оплаченим.
Яку позицію тримає влада?
Як пояснив після освітянської акції начальник управління соціально-культурної сфери Володимирецької селищної ради Вадим Друзь, учителі щонайперше хотіли, щоб їм максимально виплатили надбавку за престижність (вона може становити від 5 до 30 відсотків посадового окладу). Якщо в січні-березні ще дозволялося скористатися розподілом коштів, при якому враховувалася кількість учнів, то нині до уваги береться й наповнюваність класів. І в цьому, треба визнати, є резон. Школи з малою кількістю учнів Міносвіти спрямовує на оптимізацію. І подібна ситуація не тільки у Володимирецькій ОТГ. Не оптимізувавшись, з нинішньої скрути не вийдемо, вважають в управлінні соцкультсфери. Тож освітню субвенцію цього року, не виключено, ще збільшать (відповідне прохання селрада надіслала), однак оптимізація з порядку денного не знімається.
Як показав мітинг, учителям така перспектива не подобається. Вони вимагають, щоб їх труд оплачувався не гірше, ніж в сусідніх ОТГ. Але в селраді дивляться на це дещо по-іншому і свою ОТГ теж порівнюють із сусідніми. В Антонівській, Полицькій і Каноницькій ОТГ через гарну наповнюваність класів надбавка за престижність виплачуватиметься повністю. У Вараській, маючи кошти, нестачу субвенції перекривають з міського бюджету. А от у Рафалівській і Володимирецькій зіткнулися з проблемами. З 17 шкіл Володимирецької ОТГ у 10 наповнюваність нижче середнього показника в 19 учнів. І саме в цих школах найбільші витрати у розрахунку на одного учня – до 50 і більше тис. грн. При новому розподілі субвенції, кажуть, виникає нехватка коштів, і вина у цьому не селрадівська, а, швидше, міністерська. Де це зрозуміли і визнали потребу в оптимізації, там жодного збурення не сталося, стверджують у селраді. Щоправда, у колегіумі у квітні престижність оплатили на рівні 20 відсотків. Але у травні, кажуть, і ця школа крокуватиме в ногу з іншими.
Онлайнівське «цунамі» після мітингу
Хто має справу з фейсбуком або заходить на сайт «Володимирець City», той ознайомився з реакцією громадськості на освітянський мітинг. Вона була очікуваною. І в більшості читачів, за їх же висловлюваннями, враження приблизно таке: «Горе-керівники!.. Великозарплатники з мега-преміюванням!.. Не почуто від них жодної достойної відповіді чи аргументу! Тільки й здатні, що закривати, знищувати, реорганізовувати. Ліс ріжеться, пісок вивозиться, бурштин видобувається, дороги не ремонтуються, заклади ліквідовуються, працівників звільняють, а їхні зарплати врізають…»
«Влаштувати їм сміттєбакову люстрацію!» – кинув клич хтось із любителів «чистоти», звично сховавшись за нікнеймом (видно, не збагнув, що «сміттєбакова люстрація» вимітала з влади і тих, хто хоч щось тямив в управлінні). Проте у словесній перепалці дісталося й освітянам. «Хай їдуть до Польщі на полуницю чи борувку, – радить якийсь ображений на вчителя вчорашній трієчник. – Там буде і премія, і надбавка за престижність».
На щастя, цю міщанську безпросвітну «премудрість» заперечили інші: «Про яку престижність говоримо? Поваги до вчителя немає ні в кого! Вчительську працю розуміють тільки ті, що хоч якось пов’язані з учителями. У решти – одне приниження на умі». І ще: «Емоції освітян зашкалюють! Керівники виглядають безпорадно. Мабуть, якби був діалог, то до акцій протесту не вдавалися б».
Тут не заперечиш. І все ж, фейсбучний різнобій думок – це лише круги по воді, що розійшлися після кинутого камінця – проведеного освітянами мітингу. Насправді ж замість слів, а діло.
Чим не вдоволені освітяни?
Уже наступного дня після мітингу у соцмережах з’явився просторий коментар одного з його учасників. Проаналізувавши акцію, мітингар вибачився за надто активну поведінку і визнав, що акція була спонтанною, не підготовленою як слід. Свої обра́зи, через які вдався до протесту, теж висловив. При цьому нагадав, що чорнобильських діток шостий рік підряд по пів року не годують через бюрократичну тендерну волокиту; що по йод-зеленку, яка десятиліттями продавалась у кожному ФАПі, тепер, у час сімейної медицини, треба їхати у Володимирець; що всі сільські жителі отримали земельні паї, але про вчителів «забули»; що шкільних кочегарів звільнили з роботи, а на «біржу» не прийняли; що у молодого дипломованого спеціаліста з 5100 грн посадового окладу забирають 22% податку, а відтепер забиратимуть ще й 15% доплати за престижність; що у більшості освітян зарплата не вище 5-8 тис. грн, а в декого сягає 20 і навіть 50 тисяч; що у селах Володимирецької ОТГ старост не знати чому не призначили…
Обра́з багато. І вони – не з пустого домислу. Людям хочеться докопатися до «кореня зла» і вирвати його зі своїх стосунків з владою. «Як я зрозуміла, – пише одна з дописувачок, – дірка у бюджеті утворилася, бо… забули в запиті до Києва на освітню субвенцію на цей рік подати дві школи…» Такий недогляд був. З часом помилку помітили й виправили. І якщо одні вважають, що він дорого коштував Володимирцю, то інші заперечують: на фінансування освіти він жодним чином не вплинув.
Та є ще одна причина вчительського невдоволення. Освітяни вважають, що вже тривалий час за престижність замість 30% їм доплачували 20. Виникла значна економія, яка торік становила 3,6 млн грн. На оплату престижності її вистачило б по жовтень, але ці кошти кажуть, спрямували на ремонтні роботи і навіть… на преміювання начальства.
Залишивши останнє для компетентних служб, згадаймо стару, як світ, істину: інтереси влади і громади мають переплітатися. Треба не лише слухати, а й чути і підтримувати один одного.
Де корінь зла і як його вирвати?
Думаю: «Хто винен у виникненні конфлікту?» – і ні в школі, ні в управлінні соцкультсфери не знаходжу першопричини. Певно, вона десь на міністерському рівні, бо ж оптимізація – процес не разовий. Як регулятор трудових стосунків, він має вмикатися, коли виникає потреба. Й алгоритм цього процесу має бути єдиним у всій освітній системі. У когось учнів поменшало – і в шкільному житті щось міняється. Дітей стало більше – тоді і класів, і вчителів має бути більше, і статус школи за потреби підвищується. Але як насправді? Механізм оптимізації не врегульований. Місцеву владу виставили сам-на-сам з територіальною громадою. От і виникла соціальна напруга в ОТГ. І не тільки у Володимирецькій.
Але завітаймо ще раз до селради.
Учительське невдоволення ми розуміємо, каже В. Друзь, але й у педагогів до всього має бути державницький підхід. Адже конфлікт треба усунути, а не «скрашувати» мітинговими вигуками «Ганьба!». Звісно, потураючи невдоволеним, надбавку за престижність можна виплатити сповна – за рахунок інших місяців. Та коли коштів після 1 вересня забракне, загальна фінансова ситуація навіть погіршиться – без оптимізації школу ждуть тяжкі часи. Посеред року, каже В. Друзь, ніхто не звільнятиме працівників, не мінятиме штат, не реорганізовуватиме шкіл. Але починати з чогось треба, і відповідний план складено. З його допомогою фінансову діру, що намітилась у селищному бюджеті, можна мінімізувати. Але за умови, що педколективи і вся громада підуть назустріч владі.
Словом, варіанти виходу з нинішньої конфліктної ситуації у селраді розглядаються, але всі вони впираються в оптимізацію. Яким чином її провести, над цим працюватиме робоча група, відбудеться громадське обговорення – і лише тоді підготовлений документ передадуть у селвиконком.
Чи заспокоїть це освітян? Сказати важко. Зразу після мітингу його учасники створили страйкком і вже 19 травня ладні оголосити страйк, який, вважають, змусить владу «дбати про людей або піти у відставку усім складом».
Освітяни хочуть, щоб надбавку за престижність їм виплатили у повному обсязі, а в школах поновили роботу творчих гуртків і припинили практику відпусток за власний рахунок. Лунають також пропозиції переобрати шкільні профкоми або замість них створити незалежні, поновити у школах трудові договори і профкомівським коштом утримувати юриста, який при порушенні трудового законодавства через суд вимагатиме справедливості.
Олексій ГОРОДНИЙ.
Фото автора.
Влада сіла за стіл переговорів з педагогами
За кілька днів перед другою акцією протесту відбулася зустріч селищного голови Василя Ковенька з директорами шкіл та представниками педагогічних колективів. На зустріч також прибули голова Вараської райради Ярослав Березюк та перший заступник голови Вараської РДА Юрій Козярець.
Освітяни ще раз виклали причину свого невдоволення, а голова селради В. Ковенько та начальник соцкультуправління В. Друзь виклали власне бачення проблеми. Як зазначив В. Ковенько, проблема виникла не вчора. Сигнали, що надходили зі шкіл, ставали підставою для звернень у вищі органи влади. Однак сталося так, що освітньої субвенції на виплату 20-відсоткової надбавки за престижність не вистачає. Річ у тому, що уряд, підвищивши освітянам посадові оклади, водночас узяв курс на оптимізацію шкіл. Бажану оплату престижності вчительської праці можна тепер забезпечити, лише врегулювавши шкільну мережу.
Присутні на зборах Я. Березюк і Ю. Козярець з розумінням поставилися до вчительських вимог. На їх переконання, конфлікт, що виник, – це результат і недоліків, допущених у вищих органах влади, і невизначеності, в якій опинилися новостворені субрегіональні владні структури – райрада й РДА. Провина селради якщо і є, то хіба що в тому, що вона створила інформаційний вакуум, вчасно не донісши свою позицію до людей. Ні громада, ні влада не повинні говорити мовою ультиматумів. Але й навчальний процес, не порозумівшись, згортати не варто.
Після палких обговорень зійшлися на потребі у спільному зверненні до керівництва держави, щоб вказати на недоліки, допущені при обрахуванні освітньої субвенції за новою формулою. У зверненні проситимуть уряд збільшити розмір субвенції з урахуванням виплати надбавки за престижність у розмірі не менше 20%, але його ще мають схвалити депутати селищної ради на черговому засіданні.
