Уже традиційно чергові футбольні вихідні починалися поєдинками ветеранів. У 5-му турі перегонів сивочолих футболістів вараський «Ізотоп-РАЕС» приймав у суботу, 5-го червня, на запасному полі Спорткомплексу атомної станції березнівський «Колос» – команду, яка в нинішньому ветеранському чемпіонаті, образно кажучи, зірок з неба не хапає, і займала до приїзду в наше місто позицію аутсайдера. Забігаючи наперед, скажу, що за результатами туру вище березнівчани й не піднялися.
Поєдинки ветеранів
Гра для гостей почалася з конфузу. Ледве варашани перевели гру ближче до воріт «Колоса», як їхні оборонці не розібралися у доволі простій ситуації і дозволили нашому нападнику Василю Квачуку проштовхнути шкіряну сферу у ворота – 1 : 0. Невдовзі того ж Квачука Сергій Зімич вивів віч-на-віч з кіпером суперників, але на цей раз страж воріт рейд форварда нейтралізував, відбивши м’яч. Проте правий хавбек господарів на цьому не заспокоївся і видав ще один пас-«цукерочку» тепер уже Святославу Нестерчуку, і той свого шансу не змарнував – 2 : 0.
Здавалося, що це лише початок розгрому візитерів. Та футбол (і не лише у виконанні гравців, кому за 35) досить часто нагадує своєрідні гойдалки, у яких маятник удачі часто схиляється то в одну, то в іншу сторону. Так було і в звітному матчі – мало-помалу гра заспокоїлася, і вже гості почали показувати, що і вони не ликом шиті. Спочатку хтось із креативних гравців колосівців скористався помилкою оборонців атомників, які невдало застосували штучний офсайд, і вискочив під гострим кутом на ворота Віталія Бедика. Але, мабуть, злякавшись набігаючих оборонців, пробив поруч зі штангою. А в іншому випадку ізотопівців від голу врятував лише Петро Кислянко, який вибив м’яч з порожніх воріт після розіграшу кутового березнівчанами.
У другому таймі господарі додали у швидкості і досить швидко довели рахунок до 3 : 0. Дуже активний у цій зустрічі Василь Квачук на правому фланзі атаки залишив за спиною захисника і подав на лінію штрафного майданчика, куди на всіх парах поспішав Олег Мирончук, який на повному ходу завдав сильного удару головою, на який зумів зреагувати голкіпер суперника, але предмет футбольної суперечки від його рук зрикошетив у сітку…
І на цьому атомники вирішили, що справа зроблена і розслабилися. Пішов відпочивати «мотор» команди Мирончук, а захист почав грати дещо легковажно, чим одразу скористалися гості, які забили спочатку один гол, а потім і другий. Особливо примітним вийшов другий м’яч «Колоса», коли їхні нападники так розіграли комбінацію, що при її завершенні гравець забивав уже в порожні ворота – 3 : 2.
Отак, в принципі, неждано-негадано ізотопівці при практично повній перевазі мало не догралися до нічиєї, і, слава Богу, що фінальний свисток головного арбітра Валерія Штиня прозвучав якраз вчасно для домашніх футболістів. Проте три очки вони таки здобули навіть попри відсутності своїх маневицьких «легіонерів», і мають їх тепер 9. Стільки ж на рахунку гощанського «Ветерана», який у Бугрині розібрався з володимирецькою «Енергією» – 3 : 0.
До енергетиків з нашого колишнього райцентру теж можна застосувати так званий принцип «гойдалок», адже вони вдома не програють, а от на виїздах ще не здобули жодного очка. В принципі, постійні невдачі на виїзді можна (поки що) пояснити вельми несприятливим календарем.
Нагадую нашим читачам, що володимирецькі ветерани заявилися на чемпіонат «Кому за 35» лише в останній момент, і волею календаря їм випало грати в гостях з усіма призерами минулорічних ветеранських перегонів. У Бугрині володимирчани особливих шансів на здобуття хоча б очка не мали, бо господарі вже в перших 20 хвилин забили два голи, але пручатися намагалися, навіть двічі поцілили в поперечину воріт тамтешніх футболістів. Третій гол місцевих по перерві остаточно показав, хто того дня був кращим на досить пристойному бугринському майданчику. Так що «гойдалок» на гощанській землі спостерігати не вдалося.
Залишається лише повідомити нашим читачам, що усі три м’ячі у ворота Володимира Муравинця забив Олег Буркалець, який не втратив смаку до забивання голів і серед ветеранів, а раніше був серед кращих бомбардирів гощанського клубу в чемпіонатах Рівненщини.
Фішкою цього туру став той факт, що трійця лідерів за його результатами розпалася. Гра млинівського «Автоплюса» з березнівським «Динамо» була перенесена, а сарненський «Маяк» на запасному полі власного стадіону «Мрія» несподівано програв – 2 : 3 ФК «Здолбунів», який перед тим у змагальному рейтингу йшов передостаннім.
Одноособовим лідером ветеранських перегонів з 12-ма заліковими балами став рівненський «Понеділок», який у селі Масевичах на Рокитнянщині таки подужав місцеве «Полісся» – 2 : 1. Рівняни відкрили рахунок з пенальті у першому таймі (Віктор Онищук), ще до перерви їхній гравець Андрій Господинчик ударом голови закріпив перевагу гостей. У другому таймі господарі зуміли лише забити гол престижу: їхній нападник використав помилку оборонців гостей і низовим «пострілом» у дальній нижній кут воріт встановив остаточний результат гри…
Афіша майбутнього ветеранського туру 12-го червня диктує ізотопівцям поїздку до Здолбунова (варашани на цей момент п’яті), а володимирчани (восьмі) чекатимуть на візит до «Янтаря» аутсайдера – березнівського «Колоса».
Друга обласна ліга
А у другій обласній лізі доволі інтригуюче виглядало ще одне вараське «дербі» у місті атомників між «Монолітом» та «Енергією». У минулому сезоні колективи не зустрічалися між собою через те, що енергоремонтники пропустили футбольний рік через пандемію коронавіруса. Тож глядачам було доволі цікаво глянути на такий собі локальний «міжусобойчик» на запасному полі стадіону «Ізотоп». Пікантності протистоянню надавав і той факт, що судити поєдинок приїхала не Інна Вакулко, а інша арбітриня (як зараз модно називати рефері-жінку) Наталя Мамчур.
Дебют гри склався невдало для гостей, бо вже на її початку нападник місцевих Петро Коновальчук «пробив» приїжджого стража воріт Богдана Шелігана – 1 : 0. Згодом він же змарнував ще більш вигідну гольову ситуацію – на цей раз кіпер виявився «на висоті» в прямому і переносному значенні.
По тому головна арбітриня вказала на «крапку» у карній зоні володимирчан (не буду вдаватися до суджень з приводу правомірності чи неправомірності такого рішення). І Олег Мирончук елегантно «розвів» м’яч і голкіпера по різних кутах воріт – 2 : 0.
Початок другого тайму нічого цікавого не обіцяв, бо Василь Квачук забив третього гола, але воротар монолітівців Олексій Бойко вирішив надати прісному характеру матчу особливу драматургію тим, що в досить простій ситуації випустив м’яч з рук після навісу когось з візитерів, а хавбек «Енергії» Богдан Ковальчук одразу ж цим скористався – 3 : 1.
«От тобі й на, – подумав я. І тут не обійтися без «гойдалок…»
Та атомники вольовими зусиллями не дозволи суперникам «розгойдати» прийнятну для них ситуацію, і замість «гойдалок» вийшла гольова «карусель», коли м’ячі посипалися до сітки «енерджайзерів» як з рогу достатку. Спочатку після прострілу того ж Квачука зліва свої ворота вразив оборонець гостей Ігор Черевач – 4 : 1.
Майже одразу Квачук відзначився знову: його удар здалеку прийшовся прямо в руки Шелігану, але в останній момент шкіряна сфера влучила в якийсь горбочок і мимо спантеличеного голкіпера залетіла до сітки – 5 : 1.
Представник «Енергії» Василь Лосінець вирішив, що то вже занадто, і випустив на майданчик резервного стража воріт Володимира Муравинця, мабуть, найголовнішого старожила-«аксакала» обох футбольних ліг Рівненщини. Але і йому недовго судилося зберігати свої володіння недоторканними, бо Дмитро Папежук, що теж вийшов на заміну, поставив масний окличний знак у розгромі приїжджих футболістів – 6 : 1.
Отож друга «серія» районного дербі закінчилася тепер уже на користь атомників (нагадаю, що більше тижня тому ветеранський локальний двобій виграли володимирчани).
А тим часом лідер друголігових перегонів – рокитнівський «Граніт» виграв вже четвертий поєдинок поспіль, вдома не відчувши помітного спротиву з боку ФК «Гоща» – 4 : 0 і тікає все далі від своїх переслідувачів, якими є сарненський «Олімп», що вдома переміг 3 : 1 «Атаку» зі Шпанівської ОТГ і вищезгаданий «Моноліт», в активі яких по 7 залікових балів.
Володимирчанам вараський погром, звісно, оптимізму не додає, бо вони так і лишилися останніми у турнірній таблиці з єдиним набраним очком. Втім, недалеко від них і Гоща, що має 2 очки. Виправити скрутне турнірне становище наші земляки матимуть нагоду у прийдешню неділю, 13-го червня, коли в гості завітає сарненський «Олімп». Це буде для них заключний матч першого кола. А монолітівці перетнуть екватор змагань того ж дня у Гощі.
Перша ліга Рівненщини
У першій лізі Рівненщини жоден тур не обходиться без переносів матчів, в основному через задіяність головного фаворита чемпіонату – оржівського ОДЕКа у всеукраїнських змаганнях. Не грали оржівці іу минулу неділю, бо їх двобій з ФК «Грем’яче» відбудеться у середу, 9-го червня. Паузу у 5 турі мав і ще один першоліговий «важковаговик» – сарненський «Маяк» через непарну кількість команд – учасниць.
Натомість розігрався срібний призер минулорічного чемпіонату – «Сокіл» із Садового (тренер – Володимир Новак), який виграв п’яту гру поспіль і веде перед у змагальному рейтингу, маючи 15 очок. Для порівняння скажу, що ОДЕК набрав лише 3, але зіграв всього тільки одну гру.
А от і колишні «наші» тепер вже у складі Садового – зліва Дмитро Серховець, якому судилося стати героєм зустрічі, а справа – Анатолій Пархомчук
На цей раз під «гарячу руку» підопічних легенди обласного футболу Володимира Новака потрапили варашани, що представляють РАЕС. Та, приїхавши, програвати вони зовсім не бажали, і спільними зусиллями разом з господарями видали такий матч, який завжди до вподоби уболівальникам, а от наставники після нього майже завжди хапаються за серце.
«Ізотоп» на розминці у Садовому перед матчем
«Соколи» почали, як-то кажуть, «з місця в кар’єр», і вже до 17-тої хвилини вели 2 : 0. Спочатку Владислав Козачок низовим ударом з правого кута штрафного майданчика відкрив рахунок – 1 : 0, а згодом Сергій Непомнящий, який багато забивав ще минулого року за ФК «Грем’яче», і не втратив почуття голу в кольорах Садового, кивком голови завершив подачу кутового Вадима Жака – 2 : 0.
Проте атомники рук не опустили, і Микола Романік у шпагаті доправив м’яч у сітку після метушні, теж викликаної «стандартом» зліва – 2 : 1. На старті другого тайму наші хлопці вирівняли становище – Ярослав Похила своїм улюбленим обвідним ударом з лівої ноги застав зненацька місцевого кіпера Станіслава Хорніка – 2 : 2.
Знову вийти вперед господарям дозволила помилка молодого стража воріт ізотопівців Максима Дерев’янчука, який не зумів відбити «парашут» у виконанні вже згаданого Жака, і м’яч в порожні ворота добив інший Вадим – Лозян – 3 : 2.
Але й на цей гол невгамовний Похила зумів відповісти досить швидко: скориставшись тим, що оборонець господарів Олександр Марченко на швидкості просто проскочив мимо предмета футбольної суперечки, Ярик ювелірно закинув шкіряну сферу «за комірець» воротарю – 3 : 3. Йшла 83-я хвилина поєдинку.
Утім, останнє слово залишилося таки за «Соколом», і, мабуть, найбільша прикрість для варашан полягає в тому, що на останніх миттєвостях гри «Ізотоп» позбавив очок Дмитро Серховець, який ще у 2019-му році разом з теперішніми атомниками Романом та Леонідом Федінами, Назаром Степанюком та тим же Похилою кував першолігову «бронзу» у складі ФК «Рафалівка». Діма зумів забити вирішальний гол з пасу свого партнера Олександра Малиновського, в ситуації, дуже схожій на офсайд – 4 : 3.
Ось так раділи гравці «Сокола», вітаючи автора переможного гола у ворота варашан Дмитра Серховця, якого й не видно, бо він всередині натовпу
Гості кинулись апелювати до рівненського арбітра Андрія Ганіченка, але той, попри голосні протести ізотопівців, гол все ж таки зарахував.
Підопічні тренера Олександра Колоса за час, що лишився, намагалися відігратися – на подачу кутового побіг навіть кіпер Дерев’янчук. Але з того нічого не вийшло, бо, певне, наші могли отримати й п’ятий гол через те, що воротар вже не встигав повернутися до своїх володінь, та м’яч, пущений кимось із місцевих, сітку оминув…
Це були, скоріш за все, найкрутіші «гойдалки» минулого туру. А як на мене, хоча б якоюсь сатисфакцією для наших земляків став той факт, що гра юнацьких складів команд (традиційно відбувається безпосередньо перед двобоєм основних складів) закінчилася розгромом юних «соколят» – 5 : 2.
Перша ліга області: дорослі
А повертаючись до гри дорослих, скажу, що представники колишнього Гощанського району ще більше зміцнили свої лідерські позиції у першій лізі.
Тим більше, що на другому місці доволі несподівано вигулькнув здолбунівський «Локомотив», який рівненська футбольна спільнота останніми роками звикла бачити на протилежному полюсі змагального рейтингу. Між тим, залізничники вдома подолали березнівський «Случ» – 2 : 1 (юнаки – 1 : 0) і не приховують своїх намірів потрапити нині до призової трійці.
А підпирає Здолбунів клеванська «Коливань», що в такому ж валідольному, як у Садовому, поєдинку, «перестріляла» – 4 : 3 бугринську «Калину»(юнаки – 4 : 0). Перемогою Клевань повинна завдячувати своєму снайперу – голмейстеру Едуарду Примоченку, який відзначився тричі. Ще гол за господарів забив Олексій Попик.
Що насправді являє собою зараз футбольний Здолбунів, вараські любителі шкіряного м’яча зможуть побачити в найближчу неділю, коли на рандеву з «Ізотопом-РАЕС» прибуде той таки вже згаданий «Локомотив».
Аматорський чемпіонат України
А ОДЕК, який багато ігор пропускав на обласному рівні, намагається якнайвище піднятися у чемпіонаті ААФУ. Та не завжди це виходить. Так, у чвертьфіналі всеукраїнських змагань оржівці мінімально поступилися одній з кращих аматорських команд Харківщини – ФК «Вовчанськ» – 0 : 1. Пропустивши вже на другій хвилині зустрічі гол від футболіста господарів на прізвище Галушка, наші земляки так і не змогли поновити рівновагу. Втім, і більше не пропустили.
Залишається сподіватися, що матч-реванш у Оржеві на майбутніх вихідних складеться більш вдало для кращої команди Рівненщини останніх років.
Тепер про наших земляків у інших змаганнях. Наприкінці українського чемпіонату першої ліги віднайшов свою кращу гру наш найіменитіший «легіонер» Олег Голодюк.
Олег Голодюк повертається до вищого футбольного товариства України у складі харківського «Металіста-1925»
Саме він своїм голом встановив остаточний рахунок гри в передостанньому турі між кременчуцьким «Кременем» та харківським «Металістом-1925», який харків’яни виграли – 4 : 0 на виїзді. Ця перемога дозволила його команді разом з рівненським «Вересом» та одеським «Чорноморцем» вже цього року поповнити елітну лігу українського футболу.
Наводить жах на оборонні редути суперників і варашанин Максим Гуменюк.
Поєдинок 1\8 фіналу Кубка Волині між «Агропродуктом» з Горохова та луцьким «Вотрансом», у якому лучани в буквальному сенсі слова познущалися над суперником – 12 : 2, став своєрідним бенефісом молодого форварда. А заразом і яскравою демонстрацією його бомбардирських якостей, оскільки він забив у цьому матчі аж 5 голів, причому на любий смак – і головою, і ногами, в основному з майстерних пасів ще одного добре знайомого нашим уболівальникам по виступах за ФК «Рафалівку» Назара Приходька.
З м’ячем Максим Гуменюк – значить, скоро гол!
Місцеві футбольні баталії
І на закінчення про суто місцеві футбольні реалії. Продовжує триматися серед лідерів відкритого чемпіонату Маневицької селищної ради полицьке «Полісся». Минулої неділі поличани у себе вдома здобули вже третю поспіль перемогу в цих змаганнях, перемігши ФК «Троянівку» з рахунком – 2 : 1. Вже на перших хвилинах полісянин Богдан Шепеть засмутив кіпера гостей – 1 : 0, ближче до перерви Ярослав Переходько закріпив успіх господарів – 2 : 0, а в середині другого тайму гості зусиллями Богдана Дорощука скоротили відставання в рахунку – 2 : 1, але на більше не спромоглися…
Отож «Полісся» разом з ФК «Оконськ» очолює змагальний рейтинг чемпіонату, в обох команд по 9 очок, але в Оконська краща різниця забитих і пропущених м’ячів. Наступної неділі футболістів з Полиць екзаменуватиме вже більш серйозний суперник із Старого Чарторийська, та ще й у себе на полі.
І як же можна оминути День Володимирця, який вперше проводився не в кінці серпня, а на початку червня на честь отримання містечком Магдебурзького права. Важко уявити таке свято без футболу, але обставини склалися так, що «Енергія» того недільного дня волею календаря грала у Вараші. І зіграла там, м’яко кажучи, не зовсім вдало (про що ви, шановні наші читачі, вже дізналися із написаного вище).
Учасники товариського матчу на День Володимирця у пам’ятному фото після закінчення гри
Тому постояти за честь селища випало володимирецьким ветеранам, які в товариському поєдинку на запасному «Янтарі» зустрічалися з новоствореним спеціально під майбутній чемпіонат району ФК «Вараш».
Декілька слів про цю команду. «Батьками-засновниками» є приватні підприємці Микола Щур та Валентин Руднік, які зібрали і згуртували в дружній колектив футболістів з територіальної громади, які по тій чи іншій причині не змогли проявити себе на трохи вищому рівні. Місцевим ветеранам грати було трохи важкувато, бо вони лише напередодні здійснили далекий і теж не вельми успішний вояж до Бугрина, та й вік багатьох вже дає про себе знати. По грі десь до середини другого тайму було важко віддати комусь перевагу, атакували, по мірі сил і можливостей і господарі, і гості.
У варашан дуже добре виглядали оборонці Валентин Пешко і Тарас Антипов, до перерви непогано тримався м’яч у ветерана Валентина Рудніка. Та ближче до завершення двобою візитери трохи «підсіли» фізично, і ветерани одразу цим скористалися.
Спочатку шедевральний (без перебільшення!) гол забив Віталій Овечко, який помітив, що страж воріт варашан задалеко вийшов з воріт, і з центра поля спрямував шкіряну кулю до сітки – 1 : 0. І майже одразу Роман Босик проходом по лівому флангу атаки закріпив перевагу місцевих – 2 : 0.
Обидві команди після фінального свистка рефері Анатолія Демчука були нагороджені пам’ятними кубками і грамотами.
