З часу свого не такого й далекого створення Вараська районна рада провела п’ять сесій. На них розглянуто низку важливих для укрупненого району питань, зокрема й про передачу об’єктів власності від колишніх Володимирецької та Зарічненської районних і Вараської міської рад до новостворених об’єднаних територіальних громад. 16 липня мала відбутися шоста сесія. Розгляду чекали ще ряд питань. І ніхто не сподівався, що прийняти по них рішення депутатам не судилося…
Втім, побоювання були. Тож, за словами голови райради Ярослава Березюка, напередодні у телефонному режимі відбулися перемовини з усіма депутатами. Зрозуміло, дехто з них мав законне право скористатися літньою відпусткою. Тих же, що пообіцяли з’явитися на сесію, цілком вистачило б, щоб скласти необхідний для її проведення кворум і прийняти рішення по намічених до розгляду питаннях. На жаль, виявилося, що декого навіть обіцянка ні до чого не зобов’язує. А про елементарну повагу до колег по депкорпусу, видно, зайво й казати.
Не дорахувавшись цілого ряду обіцяльників, у президії райради все ще сподівалися, що хтось дослухається до голосу сумління і виконає свій депутатський обов’язок. Тому, сподіваючись їх дочекатися, розпочали засідання президії райради (питань для неї призбиралося навіть більше, ніж на саму сесію, – тринадцять проти восьми). Треба зауважити, що всі питання досить специфічні. Загалом – інформативні. І мету переслідували вони зрозумілу: якщо не покращити, то принаймні прояснити ситуацію з важливими для людей житейськими реаліями.
Скажімо, якої тарифної політики дотримуватимуться у Нацкомісії з регулювання енергетики та компослуг і в Міненергетики; чи з’явиться знову на знайомому полісянам маршруті наша вузькоколійка-«кукушка»; чи повернеться пільговий тариф на електроенергію у 30-кілометрову зону атомних електростанцій та чи відбудеться цільове спрямування коштів на соціально-економічну компенсацію ризику населення у зоні спостереження РАЕС? Деякі з цих питань варіювалися й адресувались у різні владні структури, але відповіді, попри всю їх велемовність, сходилися в головному: вони слугували бюрократичними обгортками для холоднокровної відмови праві людей на соціальну захищеність.
Кажуть, відомий мандрівник Дмитро Комаров, любуючись нашою «кукушкою» і почувши, що чиновництво «Укрзалізниці» для її запуску потребує… 850 мільйонів гривень, розреготався так, як, мабуть, не реготав ніде у світі. Але ж ми – не весь світ. Закони моралі у нас часто не спрацьовують, скоряючись бюрократичному розрахунку.
Словом, від засідання президії радості ніхто не відчув. А чи можна було її відчути, коли й той, що в одному з питань радив ветувати продаж сільгоспземель іноземцям, на сесію не прибув й особливостей пропонованого ветування нікому не розкрив? Не прибули й ті його колеги, приїзду чи приходу яких сподівалися. Тож, остаточно не тратячи надію, депутати взялися за сесійні питання. Вирішили розглянути їх хоча б комісійно – й остаточно стало зрозуміло, що жодної «бомбезності» у жодному з них не було. У них обстоювалися законні права жінок і засуджувалося домашнє насильство, уточнювалися межі села Великі Телковичі і передавалося майно у власність сільських, селищних та міських територіальних громад, зокрема Володимирецької СТГ та Сарненської МТГ (села Городець, Велихів і Сварині, як відомо, відійшли до Сарненщини), а ще вносилися зміни до цьогорічного бюджету Вараського району, в якому, крім безлічі нулів, значилося… аж 35 тис. грн., призначених на оплату праці, але які треба було перекинути на інший код.
Не хочеться думати, що депутатам, які блокували сесію, бодай таким чином хотілося допекти своїм очільникам. Але в сесійній залі нових облич так і не додалось. А отже, й причина неявки «прогульників» крилася десь глибше. Про це ми й поцікавились у голови райради. Ось що він відповів:
Ярослав Березюк, голова райради
– Чесно кажучи, позиція окремих депутатів для нас залишається не зрозумілою, і якихось аргументованих пояснень ми від них не отримали. Це, звісно, неприємно, але трагедії ми з того не робимо, адже більшість у райраді сформована, і в майбутньому, зважаючи на те, що відбулося, ми будемо приймати рішення, покладаючись на добросовісність депутатів. При цьому хочу зазначити, що, відповідно до регламенту районної ради, депутат, по-перше, зобов’язаний «брати участь у роботі ради, постійних чи тимчасових комісій районної ради, фракцій, робочих чи підготовчих груп та інших органів, до складу яких він входить, всебічно сприяти виконанню їх рішень» (стаття 4.5), а по-друге, «депутат, який не може взяти участі в одному чи кількох наступних засіданнях, повинен із зазначенням причин повідомити завчасно про це голову районної ради через виконавчий апарат районної ради, а про неможливість взяти участь у засіданні постійної комісії – голову цієї комісії» (стаття 4.9).
Словом, і на підставі банального блокування сесії, і після висновку, зробленого її головою, відомий афоризм «Якщо зорі запалюють, значить, комусь це потрібно» можна сміливо перефразувати: «Якщо зірку хтось гасить, значить, це теж комусь треба». У випадку, якщо спроба блокування повториться, таємне, очевидно, стане явним. І тоді стане можливим уважніше придивитися до райрадівського закулісся.
Олексій ГОРОДНИЙ.
