У селі Кошмаки Рафалівської територіальної громади є ексклюзивна для нашого регіону пасіка-вагончик. Це дійсно нове слово у бджолярстві. Її господар – аграрій Іван Підлісний, який орендує землі в Любахах, Суховолі та Лозках.
Іван Підлісний на пасіці
Уперше я про неї почула під час підготовки проблемної теми масової загибелі бджіл у Красносіллі та Зеленому. Вдалося напроситися у гості до бджоляра-початківця Івана Підлісного. Чим унікальна пасіка «Берендей» – далі у матеріалі.
Коли вели розмову з начальником Володимирецького управління ГУ Держпродспоживслужби в Рівненській області Олександром Петруком щодо проблеми загибелі бджіл у Красносіллі і Зеленому, той згадав пасіку аграрія, що стоїть поряд з полями, де ведеться обробіток.
Пан Олександр тоді наголосив, що тим бджолам нічого не шкодить. Ми зацікавилися: чому пасічник не боїться збирати мед на оброблених пестицидами посівах?
Виявляється, в цьому випадку саме пасіка є індикатором екологічності сучасних агротехнологій для сільгоспвиробника – і вдалим прикладом правильного використання хімії: всіляких пестицидів-фугніцидів-інсектицидів.
Вдалося знайти господаря тої пасіки і навіть на ній побувати. Її господар Іван Підлісний – місцевий аграрій, який орендує десятки гектарів землі сільськогосподарського призначення і вирощує соняшник, гречку та зернові. У нього на полі стоїть одна з небагатьох поки в Україні пасіка «Берендей» – унікальне рішення для хобі і бізнесу. Фактично пасіка на основі пересувних касетних павільйонів «Берендей» – це модель бджолоферм. Тут на практиці поєднали новітні технології для отримання продуктів бджільництва найвищої якості. Винайдена вона у близькому зарубіжжі і передбачає окупність за один рік.
– Цю пасіку мені порадили друзі. Ще кілька років тому я й не уявляв себе бджолярем. Нині пробую, експериментую. На сьогодні у моєму «берендеї» вже 36 молодих бджолосімей карпатки із сорока можливих, передбачених конструкцією цієї пасіки. Вона практична, проста і зручна в роботі. У ній немає нічого зайвого і можна успішно займатися як виробництвом меду, так і розведенням бджіл.
Продуктивність праці тут в рази вища, ніж при роботі з окремими вуликами. Адже розвиток бджолосімей та відводків в такому павільйоні значно випереджає такий самий процес в окремо розташованих вуликах. Гнізда розширюються корпусами з вощиною, без втрати при цьому в продуктивності і розвитку сімей. Роботу з виведення маток і отримання маточного молочка в павільйонах типу «Берендей» можна вести за погодинним графіком, незалежно від погодних умов зовні. Ні дощ, ні усяка негода не є завадою. При оглядах сімей та проведенні робіт бджоли не агресивні, оскільки знаходяться всередині приміщення.
На фото видно, як близько вже поле з соняшником
Я запитала, чи не шкодить доглянуте і оброблене соняшникове поле, що вже за метрів десять від пасіки квітує головатими медоносами?
«Берендей» всередині, як шафа – з шухлядами
На це запитання Іван Володимирович щиро усміхнувся, ставлячи на місце, у нішу вулика-мегаполіса незвично маленьку рамку з сотами:
– А чого воно має шкодити? Навпаки: пасіка і посіви – у повному симбіозі; я в обробітку всіх своїх полів використовую лише дозволені і сертифіковані препарати, а про час і дні обробітку попереджаю місцеву владу і пасічників. Ще й прошу, про всяк випадок, аби одні другим передзвонили, повідомили, бо ж не всіх знаю. Мені часто з Держпродспоживслужби телефонують, цікавляться графіком обробітку, препаратами. До слова, обробіток проводимо або увечері, після заходу сонця і уночі, поки бджола ще не літає. Звичайно, сертифіковані хімікати коштують на кілька порядків дорожче. Але й результат ви бачите – і рослини гарні, і бджоли здоровенькі. А цей вагончик-мегаполіс я можу поставили на колеса і мандрувати з ним по всіх своїх угіддях, де можливий медозбір, бо компактний і мобільний.
Для пасічника-початківця Івана Підлісного ця робота – величезне задоволення і неймовірний релакс, бо поєднується тиша природи і апітерапія.
Один з вуликів у «Берендеї»
Ще Іван Підлісний розказав про свої нюанси землеробства – у нашому регіоні він один з кількох аграріїв, які мають офіційну ліцензію на вирощування сортових зернових. Зерно сіє сертифіковане – гречку сортів «Єлєна», «Син», винятково бджолозапильних сортів, люпин «Локомотив», німецький овес «Альбатрос».
А взагалі, розказує фермер, бджоли збільшують відсоток врожаїв на тридцять пунктів! У лісі під Любахами, де має орендовані наділи Іван Володимирович, є лісові вулики-довбанки з роями – там комахи теж живуть і успішно медоносять, попри те, що землі обробляються хімікатами.
Барвистість вагончика-мегаполіса налаштовувала на позитив. Та ця різнобарвність не примха господаря, а вимога – кожен рій знає свій колір домівки і вертається саме у свій вулик.
Колір вулика у кожної бджолосімї інший
Комахам було не до мене – вони снували туди-сюди, носячи сонячний нектар у комірки «берендея»-багатосімейки, тому я, на свій ризик, проігнорувала пропозицію маски-захисту. Атмосфера умиротворення від «моторчиків» сотень бджіл панувала навколо. Навіть можна було поспостерігати, як вмащені у соняшниковий пилок животики ховались в комірку макровулика.
Олександр Ємельянчик опікується пасікою
А ще дізналася – у бджоли аж п’ять очей, і це єдина комаха, яка виробляє їжу для людей, хоч і живе лише місяць. У середовищі пасічників прийнято казати «бджола померла», бо вона як людина – зі складною сімейною конституцією і інтелектом.
Тримати бджіл – це значить збагачувати своє життя духовно, фізично і навіть матеріально – вважає Іван Підлісний. Я ж переконалась, що хімія може бути мирною, якщо її використовувати правильно і вчасно.
Але чи усі аграрії такі доброчесні, як Іван Підлісний?
