Тиждень оздоровлення на узбережжі Азовського моря для дітей регіону влаштували волонтери Микола Юрах, Оксана Приходько та Світлана Правник. Не бюджетні, а благодійні кошти стали основою поїздки двох десятків дітлахів.
Ідея оздоровлення та соціалізації дітей учасників бойових дій, сиріт, дітей з малозабезпечених родин у капелана і волонтера Миколи Юраха, голови місцевої ветеранської спілки і соцпрацівника обласного ветеранського простору виникла ще років два тому. Та програмних коштів у влади не знайшлось, тож свою ініціативу доводиться реалізовувати самому, розказав Микола Анатолійович:
Ліворуч – Микола Юрах, праворуч – водій Сергій Губеня
– Наша ветеранська спілка і я як капелан вже років п’ять співпрацюємо з Центром «Дитяче містечко» у Покровську, що на Донеччині. Ним опікується Віктор Литовченко, який і запропонував співпрацю. Цей дитинець має у своєму підпорядкуванні відпочинкову базу у Новій Ялті, що на березі Азовського моря. Домовились – частково оплачуємо перебування, а дозвілля і харчування своїм дітям забезпечуємо самостійно.
Також є плани на ремонт і впорядкування сусіднього корпусу бази для постійного використання під заїзди наших груп. Та поки то лише плани, бо кошти на ремонт треба великі. Хоча вже вдалось відремонтувати покрівлю. А ця поїздка, попри втому для нас, організаторів, вдалась. Підтвердження – задоволення дітей, нові враження і об’єднання поліщуків з донеччанами. Низький уклін і щира подяка Віктору М’ялику – він почув мене і левову частину витрат взяв на себе. Двадцять тисяч гривень надав – це вісімдесят відсотків бюджету поїздки.
Діти з Володимирця, Канонич, Берестівки, Рівного, Дубровиці, Сарн, серед них були і діти-пластуни з Володимирецького колегіуму – загалом 22 дитини. У поїздку брали теж благодійні транспортні засоби – їх надали волонтер Володимир Мельник з Сарн та Великоцепцевицька церква ХВЄ. Водіями мікроавтобусів були Микола Юрах та Сергій Іванович Губеня, їх шлях за кермом – майже півтори тисячі кілометрів в один бік. До слова, Сергій Губеня – водій з ампутованою рукою, тож кермував лише однією, але вправно і професійно.
Полісся їхали і опікуни-інструктори: дозвіллям займалися Оксана Приходько зі своїми вихованцями, Микола Юрах та Люба Мозуль, а медичний супровід на фаховому рівні забезпечила волонтер-медик Світлана Правник з Дубровиці.
База відпочинку покровського дитбудинку «ЦЕНТР «Дитяче містечко» – це, швидше, волонтерська база. Тож опікувалися поліщуки під час перебування там не лише своїми дітьми, а й місцевими відпочивальниками усього заїзду – загалом було 80 дітей від 3 до 16 років. З Мирнограду, Покровська, Красногорівки – із сірої зони, соціально незахищені сироти та діти з неблагополучних сімей.
Графік був типовий для відпочивальників: о 7:30 – підйом, ранкова молитва, руханка, прогулянка до моря, сніданок, квести та ігри від пластунів впродовж дня і вечора; а море і купання – то основне заняття.
За словами організаторів, спочатку місцеві діти були не підйомні і неконтактні, бо ж всі вони – російськомовні.
За тиждень їх було не впізнати – усі здружились і почали у розмові переходити на українську мову.
Оксана Приходько, керівник пластового гуртка Володимирецького районного колегіуму:
Оксана Приходько, керівник пластового гуртка Володимирецького районного колегіуму
– Я давно хотіла відвідати східну Україну. Цей проєкт став чудовою нагодою. Микола Юрах запропонував мені з вихованцями пластового гуртка станиці Володимирець (колегіум) організувати дозвілля для дітей обласної благодійної організації Центру «Дитяче містечко» міста Покровськ Донецької області, а також для дітей-сиріт і дітей учасників АТО/ООС. Я вчила дітей співпраці з іншими дітьми, вчила їх брати відповідальність за певну ділянку роботи, знайомила з пластовою методикою. Оскільки заняття, майстерки, проходили в ігровій формі, то діти змогли подружитися та розкритися.
Ми співали українських пісень, грали в теренові ігри, дивились українське кіно. Мене вразило, що деякі російськомовні діти почали розмовляти і писати листи українською мовою. Ось вже два дні ми вдома, але між дітьми йде переписка в соцмережах, і за нами сумують. Не знаю, чому у дорослих так не завжди виходить, але діти Сходу і Заходу України довели, що Україна у нас єдина. Дякую батькам, які довірились нам і зважились відрядити дітей у далеку дорогу. Дякую директору дитбудинку Леоніду Литовченку за гостинність та підтримку.
Богдана Кобець, старшопластунка, студентка КПІ ім. Ігоря Сікорського:
Богдана Кобець
– Це був цікавий досвід виховання з відпочинком. Ми робили все можливе, аби дітям було цікаво, весело і корисно. Море та сонце, звісно, допомагали нам в цьому. Крім того, зі мною була чудова команда креативних людей, яким я дякую за допомогу у реалізації цього проєкту. Я вважаю, що ми впоралися, і це головне! Нині багато дітей східного регіону вже застосовують у розмові українську мову. А після поїздки щодня пишуть і телефонують.
Богдан Ляшук, вихованець гуртка «Шалені вовки», учень 9 класу Володимирецького колегіуму:
Богдан Ляшук
– Я вперше був у ролі організатора, навчився працювати в команді та реалізував свій теоретичний досвід, здобутий на пластовому таборі «Цвіт папороті». Нема різниці між нами і дітьми східної України – всі ми мріємо про мир, любимо солодощі і розваги. А ще – хочемо і вміємо дружити. Тепер у мене є нові друзі з Донеччини.
Ліза, м. Покровськ, 18 років:
Ліза
– Мені дуже сподобалася ця весела, класна команда та ігри, які проводилися. Також сподобалася ватра, де ми співали, танцювали. Не хочеться відпускати нових друзів з Рівненщини, тому що вони дуже класні – добрі, щирі!
Організатор поїздки – Володимирецький ВП ГО «Ветеранська спілка учасників АТО та захисників Вітчизни», співорганізатори – керівник володимирецьких пластунів Оксана Приходько, волонтер Світлана Правник.
Організатори висловлюють щиру подяку меценатам і благодійникам: генеральному спонсору – Віктору М’ялику, за продукти від гуртівні «Імбекс» – Олександру Мазаному, за 20 літрів пального – Миколі Вороб’ю, за підтримку –Олександру Гребеню та Олені Гребень, голові Антонівської тергромади, підприємцям Дубровиці – Ользі Рудомській, Валентині Осмолович, Альоні Волошиній, Василю Конончуку, за печиво – Леоніду Усу, БФ «Пагін милосердя».
Окрема подяка спонсорам, чия матеріяльна підтримка дала можливість реалізувати поїздку: нашим батькам-партнерам, підприємцям Олександру Троневичу, Сергію Аврамишину та Рівненському обласному молодіжному пластовому вишкільному центру в особі Оксани Скляр.
За техніку – Великоцепцевицькій церкві ХВЄ та особисто Сергію Губені, сарненчанину Володимиру Мельнику. Особлива подяка – за запрошення директору дитячого будинку м. Покровськ Леоніду Захаровичу Литовченку.
