Художницю Мирославу Волощук із Вараша сьогодні знають не лише в Україні, а й за її межами. ЇЇ майстерня знаходиться у приміщенні ще радянських принципів будівництва і, зазвичай незручні високі стелі - тут вдало вписуються в атмосферу: робочій кухні 30-річної художниці вони додають просторості, поважності і серйозності.
Робочий стіл заповнений такою кількістю пензликів, що, здається, більш ніде їх у Вараші вже й не знайти. Поруч – самі що не на є натурники: яблука. Велике ж на всю стіну вікно пашить світлом. На стіні розмістились картини: етюди, натюрморти, котики, портрети.
Робочий стіл художниці
— Останні роки я все-таки більше пишу квіти, - каже сама пані Мирослава. – Насправді – то дуже шикарно, коли ти можеш дозволити собі займатись тим, чим хочеш, коли тобі ніхто нічого не нав’язує і коли ти маєш змогу не робити те, що тобі не подобається. Я це ціную сьогодні. Людей може з роками і почну частіше писати, бо й замовників багато. Але на портрет треба налаштуватись, адже кожна людина несе свою енергетику і картина про неї – теж. Я більше квіти люблю. Можу одну квітку годинами вимальовувати. Отака кропітка витончена робота мені по душі.
Картина в процесі роботи
Тут полотна різного розміру і різної техніки – від поп-арту до техніки в стилі голландських художників. Власне, саме в таких тонах завершена й остання її робота, де фрукти наввипередки хизуються стиглими боками, а келих багатообіцяюче демонструє витримане біле вино. Поруч - незавершені полотна: майстриня працює одночасно над кількома великими картинами.
Мирослава завжди працює над кількома картинами одразу
Полотно має «достигти»
В кутку ж ображено стоять рулони полотна. Це ті роботи, які ще не достигли – в голові, часі і просторі.
— Бувають періоди, коли картина тобі не йде. Вона важка, незавершена тема. Їй і мені треба перепочити. На кожну треба налаштуватися. І ось ці рулони чекають свого часу. Там само – якісь недопрацьовані проекти чекають свого часу. Буває, що завершена картина мені не подобається. Я її не викидаю, не рву, не псую: відставляю, бо знаю: прийде час, я її побачу іншими очима, допишу, і она розквітне. Всі ідеї мають право на повну реалізацію.
Лавандовий настрій художниці
Полотна Мирослава використовує італійські – це цупка і тонка якісна лляна тканина, оброблена спеціальною ґрунтовкою. Замовляє такий продукт через Інтернет. І зі смутком зізнається: дорого.
— В середньому метр такого полотна коштує в межах 600 грн, а то й більше. Пишу олійними фарбами. Один тюбик коштує близько 100 грн, та й рами теж не дешеві. Замовляю спеціальні аж в Полтаві. Місцеві столяри не погоджуються мені під замовлення такі робити, бо марудна то справа. До того ж треба регулярно оплачувати оренду приміщення, тому бути художником – це сьогодні захоплення елітарне.
Робоча «кухня» Мирослави
Щастя, що маю такого чоловіка, як мій. Він мені і опора, і підтримка, і звичайно – спонсор всіх моїх робіт, матеріалів, проектів. Він мене дуже підтримує і розуміє: якщо я перестану писати картини, я не зможу реалізовувати себе як дружина, мама і людина.
Ось такі піони квітнуть в майстерні Мирослави
Надихнув… декрет
Художниця розповідає, що професійно розквітла саме під час декрету.
— Важко було у перші місяці після народження первістка: поки налаштуєшся, поки розмішаєш до потрібних тонів фарби, поки розкладеш мольберт – дитя твоє вже прокинулось. А наступний творчий «забіг» вже коли бог дасть, бо мала дитина не живе за твоїм планом. Згодом часу стало більше. Тому впевнено можу сказати, що і натхнення і нові ідеї, і новий досвід мені дав саме декрет – той період, коли жінка сповнена ніжності, любові, трепету і чуттєвості.
Дзвіночки та волошки
Українцям поки що не до мистецтва
Колись було, зізнається Мирослава, що доводилось самій на вулиці продавати свої роботи, і на її думку, це весело і цікаво.
— Зараз якщо і продаю, то здебільшого через Інтернет. Але сьогодні в Україні з таким «заробітком» дуже сутужно, важко на цьому заробити. Коли людина рахує копійки, щоб купити що поїсти, коли ледь вистачає грошей на одяг і взуття, зрозуміло, що в такій ситуації – не до мистецтва і споглядання прекрасного. А за кордоном ситуація інша. Там люди мають більші статки і, як результат, можуть собі дозволити бути естетами. Сьогодні більшість картин моїх продаються в Італію, Німеччину, навіть в Австралію. Не знаю, як покупці про мене дізнаються. Я спеціально себе ніде не рекламую. Загалом, - інтернет – велика рушійна сила.
Палітра художниці в роботі -сама наче витвір мистецтва
Час від часу художниця організовує виставки своїх робіт.
— Остання виставка була в лютому цього року у Києві. Тоді в одній з арт-галерей столиці презентували мої роботи і полотна ще кількох художників. Цікаво спостерігати за реакцією відвідувачів, особливо коли вони не знають, що ти – автор картини. Стоять поруч, обговорюють. І так приємно чути схвальні відгуки. Це дає неабияке самоствердження в своїх же очах. Схвальних відгуків була більшість.
Натюрморт з виноградом. Картина написана за мотивами британського художника Едварда Ладелла (1821-1886)
Зараз паралельно з іншими картинами Мирослава допрацьовує великий проект: житловий комплекс у Вараші, що ось-ось впустить у свої квартири перших жильців, замовив у неї картини на кожен поверх.
— На сходових майданчиках висітимуть блоки великих картин в стилі поп-арт. Це будуть соковиті цікаві полотна, - із захопленням ділиться майстриня.
Мирослава із серією своїх робіт для житлового комплексу
фото автора і з архіву художниці.
