Уже за кілька днів, 19 вересня, – День працівників лісу. Кажуть, що ліс – легені планети. І щоб ці легені дихали здорово, широко і вільно, доводиться докладати чималих зусиль. А у легень є альвеоли: люди-лісівники. Про те, як і чим живуть працівники ДП «Рафалівське лісове господарство» Рівненського управління лісового та мисливського господарства Держагенства лісових ресурсів України (та, власне, і сам лісгосп), розказав нам його директор Максим Гура.
Лісівники, які присвятили себе цій професії і стоять на сторожі порядку в лісовому господарстві, давно і справедливо заслужили глибоку повагу і авторитет у державі. Це професія без гендерних обмежень і професія без віку. Цілими родинами та поколіннями працюють чоловіки і жінки у лісгоспах. Про них і піде мова у нашому матеріалі.
Максим Гура, директор ДП «Рафалівське лісове господарство»
Максим Сергійович Гура, директор ДП «Рафалівське лісове господарство» – лісівник вже у третьому поколінні. Своє життя і долю пов’язали з цією професією його батько та дід. Народився 20 червня 1990 року в селі Людинь, Дубровицького району. Освіта вища, у 2013 році закінчив Київський національний університет біоресурсів і природокористування України, має кваліфікацію магістра лісового господарства. Загальний стаж роботи – 11 років. Починав з майстра лісу. Рафалівський лісгосп очолює з 2018 року.
– Пане Максиме, як живеться сьогодні підприємству, яке Ви очолюєте?
– Підприємство зі штатом 147 працівників сьогодні опікується майже шістдесятьма тисячами гектарами лісових масивів. Рафалівський держлісгосп неодноразово реформувався, це найстаріше лісопромислове господарство краю. У 2004 році його приєднали до Володимирецького держлісгоспу, а в 2018 році знову виокремили, додавши нам частину угідь спецлісгоспу. До реформи лісової галузі Володимирецький лісгосп був один з найбільших в Україні. Нині нам відійшло сім структурних підрозділів.
Зважаючи на специфіку регіону і наших лісів, на моє переконання, тепер надважливе технічне забезпечення праці, тому ми після утворення поставили за мету насамперед відновити майновий комплекс та модернізувати матеріально-технічну базу лісгоспу. У першу чергу оновили парк виробничої техніки і техніки для охорони лісу, зокрема мототранспорту, бо саме мотоцикли дають лісовій охороні можливість ефективно контролювати великі території від набігів браконьєрів та працювати лісівникам на віддалених ділянках.
Уже придбали тринадцять мотоциклів високої прохідності, плануємо до кінця року придбати ще десяток, а в перспективі – продовжувати цю традицію. Працівників забезпечуємо форменим сезонним одягом, засобами захисту. Зараз замовили вже другу партію спецодягу, плануємо пошити літню і зимову форму для охорони лісу. І робітників допоміжних операцій теж забезпечили спецодягом і взуттям. Є потреба в капремонтах і оновленнях наявного техпарку: хоч закордонна техніка приваблива, але надто дороговартісна і не завжди пристосована до наших регіонів. Техніка нашого парку хоч і застаріла, але функціональна і доглянута – оновлюємо крани-маніпулятори, купуємо трактори (буквально днями придбали два нових трактори); чекаємо поставки нових причепів і маніпуляторів.
– Модернізація роботи передбачає і систему відеонагляду. Чи є така у вас і наскільки ефективна?
– Ми маємо відеонагляд – три пожежні вежі з телеспостереженням в Озерецькому, Любахівському та Полицькому лісництвах. У плані встановлення, як мінімум, ще двох таких веж – розглядаємо варіанти у Мульчицькому і Собіщицькому лісництвах. Для обслуговування цієї системи введено посаду пожежного сторожа; також щодоби чергує майстер лісу. Ще є потреба влаштувати центральний пункт відеонагляду. Ми маємо власну пожежну станцію і п’ять пожежних автомобілів. Як на мене, має бути фахівець у цих питаннях, який відповідатиме за блискавичне реагування на випадки пожеж. Бо цю систему ефективно використовувати також і для локалізації пожеж у населених пунктах, для оперативного реагування на спалювання сухостоїв чи сміття – є запис і масштабування, добре видно поля і вулиці. Десять хвилин при пожежі – це надважливий час. Тобто ми можемо бути корисні всім громадам на території зони обслуговування для раннього виявлення займань.
– Самовільні порубки, клондайки і заготівля ягід. Як цьому даєте раду?
– У нас специфічний регіон – велика лісистість, безробіття. На сьогодні вартість кубометра деревини висока, а це велика спокуса браконьєрства. Кожен місяць ми складаємо до десятка адмінпротоколів. Є і кримінальні справи, де збитки обраховуються у більш як двадцять тисяч гривень. Проблема є, вона зникне тоді, коли свідомість наших жителів вийде на той європейський рівень, про який ми щодня говоримо. Працівник лісової охорони прирівнюється до працівника правоохоронних органів, але ми не маємо зброї (хоч і маємо право на її носіння). Бувають різні інциденти, навіть з потерпілими, конфліктами і погрозами. Тоді ми викликаємо поліцію. Конфісковане і безхозне майно та деревину ми належним чином оформляємо одразу або ж після слідства і суду, далі ми її реалізуємо у дохід держави. Клондайки – більше вже історія. Сьогодні такої масовості видобутку нема, а окремі вогнища виявляємо і ліквідовуємо. Прикро зазначати, але наразі нема системи рекультивації територій, де серед лісу нелегальщики лишили глибокі ями – це поки залишиться природі. Тому люди, перш ніж думати про наживу, подумайте про майбутнє цих територій – ями стають небезпекою тваринам і людям. А щодо ажіотажу з приводу масовості заготівлі ягід, зокрема із застосуванням гребінок, скажу таке – ми не складали адмінпротоколів. Вели роз’яснювальну та превентивну роботу з користувачами природних ресурсів – кожен має пам’ятати, що ці спецприлади для масової заготівлі знищують ягідники. Тож на слідуючі роки врожаї тих же чорниць, брусниці і журавлини будуть зменшуватись аж до зникнення. То кому ви нашкодите? Собі!
– Досить часто звучать запитання у соцмережах щодо збудованих у лісових масивах піщаних насипів-доріг. Що це за об’єкти і для чого вони?
– Це будуються за державною програмою лісовозні дороги, але власним коштом підприємства. Є грунтові і білощебеневі дороги. Це не для браконьєрів – це для пересування нашої лісовозної і пожежної техніки, навіть для комунікації між селами для населення. Вони і протипожежну функцію виконують. Як правило, будуються у болотистих місцевостях та у місцях, де плануються активні лісозаготівельні та лісовідновлювальні роботи.
– Людський ресурс на підприємстві – як з роботою і дозвіллям?
– Колектив чималий, як я вже казав – 147 осіб. Більшість у колективі – чоловіки. Але є й чимало жінок. От у нас є майстер лісу – жінка, є помічники лісничих, старші майстри, начальниця гаража, нижнього складу, бухгалтери – всі жінки. Тож на жіночі свята нам є кого вітати (усміхається щиро – авт.). Взагалі питаннями організації свят, дозвілля та відпочинку ми займаємось активно. Опікується цією темою Віктор Іщик, наш голова профкому. Відзначаємо кращих за професією щороку. От цьогоріч знову відзнаками різного рівня, від Грамот Агенства лісових ресурсів до відзнак облради, райради, райдержадміністрації та власних відзнак нагородять кількадесят працівників нашого лісгоспу. Серед кращих лісничих – Олександр Шарабар з Любахівського лісництва, Вадим Губеня з Собіщицького лісництва, Руслан Косяк з Озерецького лісництва, з Рафалівського – майстер лісу Микола Петрук та водій Владислав Бабич. Колектив лісгоспу працює злагоджено, отже, є і результат. Ми маємо можливість виплатити до свят і премії, і заохотити відпочинком. Наприклад, вже традиційно відзначаємо своїх кращих працівників путівками у санаторії «Червона калина» і «Горинь», на курорти Чорморського узбережжя та у Болгарію і Хорватію. Як на мене, фізичне і моральне здоров’я працівників – це фундамент успіху підприємства. Напередодні професійного свята я щиро зичу кожному працівнику нашого лісгоспу тримати такий же рівень роботи, бути успішними скрізь та задоволеними життям!
Того дня Максим Сергійович ще проводив нараду – підсумовував зроблене напередодні свята. А я мала нагоду пройтися чималою територією підприємства, приміряти екіпіровку-каску, побачити відвантаження деревини та познайомитись і поговорити з працівниками, особливо з жінками-лісівницями.
Валентина Володимирівна Жук, начальниця гаража лісгоспу.
Валентина Жук, начальниця гаража лісгоспу.
Має фах по харчовій промисловості, але це не заважає їй керувати гаражем і чоловіками у ньому. Прийшла у лісгосп ще у 1991 році – тоді ще за фахом, бо мали і консервний цех – соки та салати готували для регіону і всієї України. Згодом перекваліфікувалась на виробництво фанери (теж у Рафалівці робили!). Чи важко були перекваліфіковуватись, питаю? Каже, що ні, бо колектив фактично той самий – а це важливо, це розуміння і підтримка з боку працівників.
Зараз у підпорядкуванні в начальниці гаража 24 суворих чоловіків. Для пані Валентини найголовніше в роботі – порядність, людяність і розуміння. Хлопцям-водіям нелегко – інколи і три рейси підряд у далекі Озерці за добу треба зробити – вони роблять. Буває, що до неї телефонують дружини працівників. Але не скандалити чи з ревнощами, а порадитись – дати раду якійсь проблемі з чоловіком (її підлеглим), або й вплинути на нього.
А ще її душа живе у квітах – вони навіть під стіною офісу. Пишні айстри та троянди аж сміються до кожного гостя. Валентина Володимирівна й мене не відпустила впусторуч – подарувала п’ять розкішних айстр, які й досі, вже тиждень, тішать очі у кабінеті.
Ніна Степанівна Юсько, начальниця нижнього складу лісгоспу – відома нашим читачам за численними публікаціями. Працює з 1984 року. Прийшла на підприємство лаборанткою, згодом закінчила Малинський лісотехнічний коледж та отримала посаду майстра нижнього складу.
Ніна Юсько, начальниця нижнього складу лісгоспу
У 1991 році прийняла посаду начальника нижнього складу. Хоч це швидше чоловіча робота, але пані Ніна категорично заперечила – не важче з чоловіками працювати, ніж з жінками, а може й легше. Каже, що зараз у всіх на підприємстві зарплата гарна, люди задоволені і всі завдання виконують добросовісно і вчасно.
Матріархат управління з роботи додому не переносить – залишає робочі клопоти у кабінеті і вдома опікується сім’єю, як типова жінка. З нагоди свята бажає колегам ще більше взаємопідтримки, розуміння і головне – процвітання галузі.
Біля гігантського крана, що бігає територією складу і розвантажує щойно привезену деревину, працювали чоловіки – водій КамАЗа Василь Павлович Москалик та стропальник Вадим Олексійович Пашко. Я запитала, як працюється і чи не планують податися за кордон на більші зарібки:
Водій КамАЗа Василь Павлович Москалик та стропальник Вадим Олексійович Пашко
– До всякої роботи звикаєш. Але в лісгоспі працюється нормально і зарплата висока. То нащо нам та Польща чи Німеччина? Вдома краще! Туди їдь на чужину, прилаштовуйся, потім кидай і знов у пошуки – це не для нас. Ми вже більше десяти років тут. Були й кризи, роз’єднання, але минули. Зараз бачимо стабільність – це дає мотивацію і надію на забезпечене близьке майбутнє, – діляться думками чоловіки.
От і я так подумала, їдучи додому з відрядження у лісгосп – а нащо від добра добра шукати? Успіху вам усім, люди-лісівники!
---
Статдовідка. У Рафалівському лісгоспі середньомісячна заробітна плата одного працюючого за вісім місяців склала 17675 грн, в тому числі за серпень її рівень склав 23227 гривень. За підсумками роботи восьми місяців 2021 року лісгосп заготовив ліквідної деревини 42,8 тисяч кубометрів, в тому числі від рубок головного користування – 26,2 тисяч кубометрів. Чистий дохід від реалізації продукції, робіт та послуг за вісім місяців склав 54 мільйонів гривень, що на 154,6 відсотка більше порівняно із відповідним періодом 2020 року. Вартість кубометра реалізованої продукції зросла в поточному році і відповідно склала 1230 гривень за один кубометр. Підприємство за вісім місяців сплатило 9,9 млн.грн податків до державного бюджету та 6,8 млн.грн – до місцевого бюджету, єдиного соціального внеску сплачено на суму 4,3 млн.грн.
Лісокультурне виробництво за вісім місяців 2021 року: здійснено посадку лісу (лісові культури) на площі 155 га, з них 5 га – це захисні лісові насадження, на площі 70 гектарів проведено сприяння природному відновленню, заготовили 54 кілограми насіння лісових культур. Провели доповнення лісових культур – на площі 50 гектарів, догляд за лісовими культурами – на площі 270 гектарів, догляд за природнім відновленням площі – на площі 90 гектарів.
Заготівля деревини за вісім місяців 2021 року: рубки головного користування – 26199 кубометрів ліквідної деревини, рубки формування і оздоровлення – 16576 кубометрів ліквідної деревини.
Охорона лісу від пожеж: влаштування мінералізованих смуг – 446 км, догляд за мінералізованими смугами – 864 км.
