У редакційній пошті назбирується чимало листів з проханнями роз’яснити певні питання, що стосуються законодавства чи стосунків між роботодавцями і працівниками. Ми вдячні за довіру нашим читачам, передплатникам і відвідувачам редакції. Напередодні професійного свята – Дня юриста – з кількома питаннями звернулись до київської юристки і адвокатеси Олени Бурої, в минулому нашої землячки з Вараша.
– Пані Олено, сьогодні внаслідок реформ і децентралізації ліквідовано чимало юридичних осіб, які були засновниками професійних спілок. Тож, якщо засновника вже де-юре не існує, що буде з профспілками органів самоврядування, освіти, культури тощо – вони ліквідовуються чи продовжать існувати?
– Так, дійсно, сотні ліквідованих установ лишили по собі діючі профспілки, але лише ті, де засновником була не юридична особа (вже неіснуюча сьогодні), а ті, де засновники - члени профспілок, фізичні особи. Керуватись профспілці треба виключно законодавством. Згідно з пунктом 6 частини 3 статті 14 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» статут профспілки містить організаційну структуру профспілки, повноваження її організацій, виборних органів, порядок формування їх складу. Стаття 18 даного Закону передбачає, що «профспілки, їх об'єднання можуть припинити свою діяльність шляхом реорганізації чи ліквідації (саморозпуску, примусового розпуску). Рішення про реорганізацію чи ліквідацію (саморозпуск) приймається з'їздом (конференцією), загальними зборами відповідно до статуту (положення) профспілки, об'єднання профспілок. Одночасно з прийняттям такого рішення з'їзд (конференція), загальні збори приймають рішення про використання майна та коштів профспілок, їх об'єднань, що залишилися після проведення всіх необхідних розрахунків, на статутні чи благодійні цілі». Отже, припинення діяльності профспілки здійснюється з врахуванням положень статуту конкретної профспілки та діючого законодавства України.
– Колективний договір – наскільки він важливий на підприємстві, в установах державної, комунальної чи приватної форм власності? Якщо колективний договір не укладений чи не зареєстрований в УПСЗ – як це впливає на умови праці працівників установи?
– Колективний договір насправді важливий документ, хоч власник установи і так загалом відповідальний перед законом за дотримання і Кодексу законів про працю і інших нормативних документів. Проте Колективний договір деталізує взаємини в окремо взятій установі, незалежно від права власності. Колективні договори повинні відповідати вимогам чинного законодавства незалежно від організаційно-правової форми юридичної особи – чи то товариство з обмеженою відповідальністю, чи державне підприємство тощо, винятково з врахуванням особливостей праці кожного, що передбачено законодавством та їх статутами. У цих питаннях треба керуватись Законом України "Про колективні договори і угоди". Метою колдоговорів є врегулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів працівників та роботодавців. Стаття 5 даного закону каже, що «умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов'язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали. Згідно з законом «галузеві (міжгалузеві) і територіальні (обласні та республіканська) угоди підлягають повідомній реєстрації в установленому порядку центральним органом виконавчої влади у сфері соціальної політики, а колективні договори і територіальні угоди іншого рівня – місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування». А стаття 15 Кодексу законів про працю України передбачає, що «колективні договори підлягають повідомній реєстрації місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування». Повідомна обов’язкова реєстрація дає можливість розгляду та визначення відповідності колективних договорів законодавству, а якщо в нормах колективного договору виявлено порушення, то надання рекомендацій щодо їх усунення. Тому згідно зі статтею 16 вищевказаного закону «умови колективного договору, що погіршують порівняно з чинним законодавством і угодами становище працівників, є недійсними, а укладення колективного договору без повідомної реєстрації є порушенням порядку реєстрації такого договору, що дає підстави ставити під сумнів відповідність такого договору законодавству». Жодних виключень щодо повідомної реєстрації у відповідних органах чинне законодавство України не передбачає, а незареєстрований Колдоговір дає підстави ставити під сумнів відповідність його законодавству.
– Пані Олено, у приватному житті всі ми стикаємось з питанням дожиття престарілих родичів. Нам надходять листи, дзвінки, зокрема і від людей похилого віку, щодо обов’язків дітей по догляду за престарілими батьками. Що каже закон про це питання?
– Давайте почнемо з того, що у цьому питанні є обопільні обов’язки: до повноліття батьки утримують дітей, а повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Перше прописано у статті 51 Конституції України, друге – у частині 1 статті 202 Сімейного кодексу України. Необхідною умовою для виникнення обов'язку повнолітніх дітей утримувати своїх батьків є наявність двох обов'язкових підстав – непрацездатність батьків та потреба в матеріальній допомозі. Непрацездатними вважається той з батьків, хто досяг загального пенсійного віку або є інвалідом I, II чи III групи. Закон дає право стягувати аліменти і для утримання батьками дітей до повноліття, і непрацездатним батькам зі своїх дітей – також на утримання. Питання про стягнення аліментів на утримання батьків виникає за наявності двох умов: непрацездатності батьків та наявності у них потреби у матеріальній допомозі і не залежить від майнового стану повнолітніх дочки, сина. Звільнення від обов'язку утримувати матір, батька та обов'язку брати участь у додаткових витратах можливі лише коли буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов'язків, що передбачено частиною 1 статті 204 Сімейного кодексу України. Сам факт непрацездатності батьків не зумовлює виникнення у дітей обов'язку надання їм утримання – стан непрацездатності має супроводжуватися підтвердженням необхідності отримувати сторонню матеріальну допомогу. А от майновий стан дітей впливає на розмір аліментів але не є підставою для звільнення від обов'язку утримувати матір, батька.
–І насамкінець, пані Олено, напередодні Дня юриста, яке відзначатимуть восьмого жовтня, скажіть: чи складно працювати жінці адвокатесою, юристкою, особливо в умовах реформ і юридичної турбулентності законодавства? Чи вдається отримувати перемоги у захисті прав своїх клієнтів?
– Професію не розділяю на чоловічу чи жіночу (усміхається красуня-юристка – авт.), хоча питання гендерної рівності гостро стоїть у світі і дійсно потребує уваги. До постійних реформ і юридичної турбулентності законодавства вже звикла. Я активно практикую, маю п'ятнадцять років досвіду адвокатської діяльності, то вже майже нічому і не дивуюся. Завжди заздалегідь проговорюємо з клієнтами всі можливі варіанти, результати та план дій у всіх ситуаціях, тому ніколи не залишаємось в програші.
