Черги перед ізолятором КНП «Володимирецький ЦПМСД» та на вакцинацію цього тижня суттєво збільшились. Про перебіг епідемії у Володимирецькій громаді розказала сімейна лікарка Ірина Гарбар, яка того дня, коли ми розмовляли, була черговою у ізоляторі КНП «Володимирецький ЦПМСД».
Ірина Гарбар, сімейна лікарка
– Ірино Іванівно, яка нині ситуація з захворюваннями на ковід у громаді – статистика росте чи спадає?
– Стало більше хворих. І ковід став непрогнозований – змінились скарги у людей, які на нього хворіють. Колись були ознаки – висока температура, діарея, відсутність смаку, нюху, нежиті, болі у горлі; а тепер коронавірус приходить з ознаками застуди, ГРВІ, а по результатах тестування виявляється ковід.
– Коли пацієнт приходить до Вас як до чергового лікаря, – який алгоритм його дій?
– Ми усіх пацієнтів з високою температурою чи підозрою на ковід обстежуємо тут, в ізоляторі. Спочатку вислуховуємо скарги, проводимо огляд, а тоді визначаємось, чи направляти на ПРЛ-тестування. Швидких тестів вже немає – їх закуповували централізовано, а в такій кількості, в якій зараз хворіють люди, нема фінансової можливості це робити. Тому проводимо тест на полімеразну реакцію. Далі всі тести веземо у рівненську лабораторію на дослідження, бо своєї не маємо. До слова, на обласний лабораторний центр навантаження велике – всю область обслуговує. Через дві-три доби вертаються результати і ми їх озвучуємо пацієнтам, визначаючи при цьому подальший хід лікування (насамперед ізоляцію).
Кабінет тестування. Так виглядають ПРЛ-тести
– Пані Ірино, яка середня відвідуваність у день і статистика виявленої захворюваності на ковід?
– За період чергування з 8 ранку до 16:45 вечора в середньому в ізолятор звертаються плюс-мінус сто осіб. З них після ПРЛ-тестування ковід підтверджується в середньому у дев’яноста відсотків.
– Чи є у нашій громаді сьогодні тяжкі ковідні хворі?
– Так, є, їх чимало і перебіг хвороби у них важкий. Є й летальні випадки. Цікаво, що серед важких хворих нема вакцинованих. Ми не маємо можливості госпіталізації у лікарні нашої громади, тому наші лікарі мусять діяти згідно затверджених маршрутів пацієнтів – госпіталізуємо у Вараш, Рівне, Дубровицю. Проте і там місць не вистачає.
Вхід у ізолятор окремий.
– Як діяти людині, якщо вона відчує ознаки захворювання, особливо жителям сіл, яким далеко до ізолятора доїжджати?
– Найперше, що вкрай важливо одразу зробити – звернутись до свого сімейного лікаря особисто чи у телефонному режимі. Лікар вислухає і дасть рекомендації, як діяти далі. Якщо ж доводиться їхати громадським транспортом чи власним авто – дуже важливо скористатись маскою та іншими видами захисту – антисептик, рукавички. Це захистить інших від поширення вірусу, а, можливо, і людину від іншого зараження від ймовірних хворих. Важливо, аби в громадському транспорті не стояли чи сиділи тісно пасажири – хоч трохи, на скільки можливо, дотримуватись дистанції. Головне – зверніться до лікаря і не займайтесь самолікуванням!
– Який стан на сьогодні з наявністю антиковідних вакцин у Володимирецькому Центрі первинної медико-санітарної допомоги?
– Нині ми маємо всі три заявлені до використання вакцини. Пацієнт може вибрати ту, яка більше до вподоби чи до сприйняття організмом, бо властивості кожної чітко прописані. Ми записуємо у чергу і телефонуємо, коли прийти на вакцинацію. Вакцинація проводиться у всіх попередньо визначених пунктах на території Вараського району. Працюють і мобільні бригади – вони виїжджають на підприємства, в установи та до маломобільних осіб, до людей з груп ризику. Телефонуйте до сімейного лікаря, якщо у вас є людина, яка потребує стороннього догляду – вакцинацію проведуть на дому.
Окрім черги у приміщенні до ізолятора, люди чекають і на вулиці.
– Ірино Іванівно, на ваш особистий досвід: варто остерігатись ковід-захворювання? Адже сьогодні багато суперечливих думок з приводу вакцинації?
– Варто, повірте, варто. Ковід у своїх мутаціях непрогнозований. Хвороба швидко змінюється, прилаштовується до людського організму і вишукує усі хворі місця – вона ваші хвороби ускладнює і запускає інколи незворотні процеси. Ковід страшний для онкохворих, для сердечників, гіпертоніків, для всіх, хто має трансплантати і хронічні захворювання. Я сама перехворіла тяжко ще на початку спалаху інфекції – наслідки є й донині. Вакцина ж дає захист – щеплені тяжко не хворіють. Це вже ми переконались за час проведення вакцинації і на собі, і на рідних, друзях, знайомих. Отже, вакцина ПРА-ЦЮ-Є!
---
Фактично частину сказаного я перевірила вже й на своїй родині. Маю батька-інваліда. Йому 71 рік, він має хронічні хвороби кровообігу та є у групі ризику. Аби захистити його від ймовірного зараження (бо ж і у мене, і у чоловіка робота з людьми і нема гарантії, що уникнемо вірусу), звернулась у телефонному режимі до сімейного лікаря з приводу вакцинації батька. Лікарка поцікавилась станом пацієнта, запитала дані, мобільний номер і сказала чекати дзвінка. Це було десь о десятій ранку. А вже з обіду того ж дня зателефонувала керівниця мобільної бригади та за кілька хвилин завітали до хати, щоб зробити укол.
Інформацію про підписку заяви про зняття відповідальності з лікарів за наслідки вакцинації не підтверджую – заповнила лише анкету щодо наявності хронічних хвороб у вакцинованого. Вже минуло чотири доби з часу вакцинації – трохи у процесі вироблення антитіл підпухла рука у місці уколу, але самопочуття батька було нормальне. Каже, що заснув того вечора на всю ніч – може, то якраз через укол, жартує. Тож, може, не так страшний вовк вакцинації, як його малюють?
