Наші журналісти поцікавилися у пересічних жителів, як довго вони обирали, на кого піти навчатися і чи припала та професія їм до душі?
Сергій Чугай
— Я не дуже вагався, тому що після 9-го класу пішов навчатися в наше училище на спеціальність «Бухгалтер сільськогосподарського виробництва». На той час це була одна із престижних професій, а тому із вибором професії у виші, практично не вагався. Вже тоді знав, що це мала бути професія пов’язана з фінансами-менеджмент організацій. Теперішній мій напрямок роботи трішки пов’язаний з фінансами і організацією роботи,тобто частково з моєю професією.
Юрій Білик
— Я взагалі не вагався. Ще з 8-9 класу хотів бути лікарем. Мама відмовляла, хоч і сама лікар, а я хотів бути хірургом. Ось так і потрапив у Володимирець по направленню, бо в містах важко працевлаштуватись. Професія, як ви розумієте — до душі припала.
Максим Красько
— Я ще з дитинства хотів потрапити у ту сферу, в якій опинився зараз. Це дитячий хірург. Професія однозначно припала до душі.
Ірина Міхневич
— Після школи я не навчалася, бо на той час батьки не мали змоги мене навчати. Вчитися я пішла у 30 років від центру зайнятості на перукаря. Звичайно довго вагалася, чи зможу працювати у цій професії, просила у Бога мудрості і старалася, як могла. Тому вже 5 років я у цій професії, я дуже люблю свою роботу, вона приносить мені і людям задоволення.
Євген Жданюк
— В школі я любив такий предмет як історія, тому не вагався і подавав документи у ВУЗ на вчителя історії. Правда, не склалося, бо час був такий, що за вступ потрібно було давати хабар. Рік навчався у ВПУ-29, після чого вступив на юриспруденцію до коледжу. Потім працював юрисконсультом у відділі культури Володимирецької РДА, на даний час самозайнятий. Професія подобається.
Галина Рибак
— Вагалася не довго, це точно пам’ятаю. Вивчала політологію. Можливо б професія і припала б до душі, якби випала можливість працювати у цій сфері. Нині працюю адміністратором у центрі іноземних мов.
Віра Тєтєнєва
— Після школи я знала, куди буду йти, це був найкращий варіант, але хотіла в інше місце. Закінчила РДГУ музично-педагогічний факультет, але розумію що це не моє, працювала консультантом у магазині техніки Apple в Рівному. Чесно кажучи, це більш припало до душі, але так склалось, що мала повернутись додому, на даний час шукаю роботу, але вже вдома.
Тетяна Підвишенна
— Не вагалася зовсім бо, відкинувши захмарні мрії, реально бачила себе вчителем. Навчалася в кращому педагогічному ВУЗі — НПУ імені М.П.Драгоманова, ще під час навчання сподобалися практики в київських школах. Після закінчення з ентузіазмом та бажанням пропрацювала у нашому колегіумі вчителем англійської мови 2 роки (зараз у декретній відпустці). Сьогодні ходила в гості до дітей, які зустріли радісними посмішками та теплими обіймами, тут вкотре переконалася, що професію обрала правильно, це моє, я це люблю.
