Чи практикується сьогодні відстріл хижих птахів – зокрема круків, сорок, галасливого вороння та шулік, яких за останні роки, особливо довкіл міських звалищ та місць захоронення решток птахопереробних підприємств, розплодилось видимо-невидимо і які наносять дуже великі збитки поголів’ю інших птахів? Як з ними можна боротися?
На це питання нашого читача Івана Сидорчика (м. Вараш) на онлайн-брифінгу в Рівненській облдержадміністрації відповів Ігор Тимошенко, заступник голови Рівненської ОДА.
Ігор Тимошенко
Питання збільшення кількості хижих птахів та шкода, що ними завдається, на сьогоднішній день є досить актуальними.
Як показують дослідження, то основною причиної росту їх популяції є зовсім не природний чинник, а банальне невиконання умов поводження з відходами, адже саме там і харчується більшість з них.
Разом з тим, Законом України «Про мисливське господарство та полювання» визначено, що відстріл, наприклад, сірих ворон відноситься до службових обов’язків працівників, уповноважених здійснювати охорону мисливських угідь.
Згідно відомостей, наданих обласним управління лісового та мисливського господарства, упродовж минулого мисливського сезону відстріляно 757 сірих ворон та 724 сороки.
Статтею 33 цього ж Закону визначено, що такі дії можуть проводити і мисливці під час здійснення полювання. Однак ніхто не поспішає їх відстрілювати – по причині дороговартості набоїв.
Одночасно потрібно звернути увагу, що будь який відстріл хижих птахів може здійснюватися з дотриманням правил безпеки, особливо в місцях можливого перебування людей.
Проблема є, і її вирішенні полягає у безумовному дотриманні правил поводження з відходами, а також робота з користувачами мисливських угідь.
Хоча не потрібно відкидати і такий чинник, як зоозахисники, адже тут можуть виникнути непорозуміння з їхнього боку.
Допис нашого читача
Зараз багато говорять про необхідність захисту довкілля (і це правильно!). Однак при цьому зовсім забуто про такий важливий момент, як відстріл хижих птахів – зокрема круків, сорок, галасливого вороння та шулік, яких за останні роки, особливо довкіл міських звалищ та місць захоронення решток птахопереробних підприємств розплодилось видимо-невидимо і які наносять дуже великі збитки поголів’ю інших, в тому числі й співочих птахів, яких і так обмаль у нашій місцевості.
Пам’ятається, що колись, при СРСР, для заохочення мисливців за знищених хижачок видавались навіть дрібнокаліберні патрони! Така собі компенсація, аби хоч якось регулювати їх чисельність. Адже чорні хижачки щороку руйнують чимало пташиних гнізд з яйцями та нищать молодняк птиці. У селах сороки, ворони і шуліки крадуть і вбивають молоденьких курчат, каченят, гусенят.
Більше того – від мисливців із Росії доводилось чути, що хиже вороння масово винищує водоплаваючу птицю, зайців, викльовує очі новонародженим оленятам та іншим звірятам, що, будучи ще зовсім безпомічними, трапляються їм на шляху. Яка подальша доля нещасних – збагнути неважко.
Отож що робити з регулювання чисельності хижих птахів, як зрештою і вовків, лисиць та здичавілих котів і собак, від яких, окрім рознесення такої смертельно-небезпечної хвороби як сказ, теж чимало шкоди для довкілля?
Гадається й теперішнім мисливським господарствам, які, безумовно, знають про цю проблему, є що тут сказати, брати ініціативу із зниженням популяції вороння та інших хижаків (і не лише з числа птахів) до розумних розмірів, як то мовлять «у свої руки». Інакше незабаром, окрім вороння, нічого іншого довкіл нас не залишиться…
Іван СИДОРЧИК. м. Вараш, Рівненщина.
