Українське законодавство у 2019 році вимагало від релігійних громад церков, керівний центр яких розташований в країні-агресорі (зокрема і УПЦ так званого «Московського патріархату») перереєструвати статути і вказати свою приналежність країни-агресора (зокрема УПЦ – до Російської православної церкви). Яка сьогодні ситуація з виконанням цих вимог? Скільки у нас в області є храмів РПЦ, ПЦУ та інших конфесій?
Що кажуть в ОДА
На це запитання від «Володимирецького вісника» на онлайн-брифінгу в Рівненській ОДА відповів Ігор Тимошенко, заступник голови Рівненської облдержадміністрації.
– За цей період жодна релігійна громада УПЦ Московського патріархату в Рівненській області не перереєструвала статут у новій редакції із вказанням приналежності до Російської православної церкви.
Всього кількість культових будівель в Рівненській області 982, Православної церкви України – 321 храм, УПЦ (МП) – 468, українських греко-католицьких церков – 5, римо-католицьких храмів – 11, євангельських християн-баптистів – 47, церков української церкви християн віри євангельської – 109. Інші релігійні громади мають менше 10 культових споруд.
Зміст закону
Після історичного Об’єднавчого собору, внаслідок якого постала автокефальна Православна церква України (ПЦУ), Верховна Рада VIII скликання ухвалила Закон № 2662-VIII про зміну назви релігійних організацій, керівний центр яких розташований в країні-агресорі. Закон був ухвалений 20 грудня 2018 року, набув чинності 26 грудня того ж року.
Сам закон не містить конкретної прив’язки до якоїсь із конфесій, проте запроваджує певні принципи, за якими можна вирахувати підпорядкованість релігійної організації в Україні російському центру.
Більше того, акцент робиться не на Росії, як такій, а саме на країні-агресорі. Це свідчить про те, що закон не є дискримінаційним за релігійною чи етнічною ознакою, проте направлений на захист національної безпеки та протидії агресорові.
У самому законі сформульовано три ознаки релігійної підлеглості.
По-перше, якщо в статуті української організації є згадка про підпорядкованість іноземному центру.
По-друге, якщо в статуті іноземного релігійного центру є згадка про підпорядкованість організації в Україні.
По-третє, якщо у статуті іноземного центру є згадка, що представник української організації входить до складу керівного іноземного центру.
Якщо релігійна організація в Україні має хоча б одну з цих ознак, то вона, відповідно до закону, мусить змінити свою назву. Українська православна церква (МП), яка заявляє про свою духовну єдність із Московським патріархатом, відповідає всім трьом критеріям. Якщо коротко, то по першому пункті – статут УПЦ, розділ І, пункт 5; по другому пункті – статут РПЦ, глава Х; по третьому пункті – статут РПЦ, глава V, пункти 1 та 4.
12 тисяч юридичних осіб мали перереєструвати свої статути
Міністерство культури мало провести релігієзнавчу експертизу і визначити релігійні організації, які підпадають під дію закону. Об’ємний документ на понад 800 сторінок було опубліковано 26 січня 2019 року в офіційному виданні «Урядовий кур’єр». Там був повний перелік усіх релігійних організацій, які підпадають під дію закону з відповідним номером ЄДРПОУ та адресою, а це – понад 12 тисяч юридичних осіб.
Відповідно до закону, саме з цього моменту – офіційної публікації – і мав би початися процес перейменування. Релігійним центрам, тобто єпархіям, монастирям та синодальним управлінням дали 4 місяці на перейменування, а звичайним громадам – 9 місяців. Тобто дедлайн перейменування для центрів був 26 травня, а для парафій – 26 жовтня 2019 року.
Список церков, які потрапили під закон про перейменування
Зокрема, релігієзнавча експертиза встановила необхідність перейменування:
- Російська Істинно-Православна Церква (РІПЦ);
- Російська Старообрядницька Церква, інша назва – Древлеправославна Поморська Церква (ДПЦ);
- Українська Православна Церква (в єдності з Російською Православною Церквою (УПЦ);
- Російська Древлеправославна Церква (РДЦ Новозибківська згода);
- Російська Православна Старообрядницька Церква (РПСЦ).
У разі відмови виконати закон статути цих організацій втрачають чинність.
Однак цього не сталося.
Окружний суд відмінив закон?
У 2019 році Окружний адміністративний суд Києва (ОАСК) призупинив обов’язкове перейменування Української православної церкви (Московського патріархату), яка мали внести у свою назву зв’язок з Росією.
22 квітня було ухвалено рішення про забезпечення позову, яким ОАСК заборонив вчиняти будь-які дії щодо реєстрації релігійних центрів УПЦ (МП) (загалом 266 юридичних осіб – єпархії та монастирі). Таке рішення суд ухвалив як забезпечувальний захід позову УПЦ до міністерства культури.
На практиці це означає повну заборону вносити до ЄДР будь-які зміни стосовно цих релігійних центрів. Фактично це повна заморозка та блокування процесу перейменування.
Останній раз ОАСК збирався по цій справі, відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень, 20 травня 2019 року.
Строк пред’явлення ухвали суду до виконання – до 23 квітня 2022 року. Хоча суто з юридичної точки зору такі спори є індивідуальними, і не мають преюдиції, тобто поширюються на конкретних учасників (перелічених у позовній заяві до ОАСК).
Конституційний суд теж досі не прийняв ніякого рішення з цього питання. Останнього разу дедлайн встановили на 19 квітня 2019 року – за два дні до другого туру виборів президента України. І коли вже було зрозуміло, що влада зміниться, вирішили просто не розглядати цю справу і не призначати наступних дат розгляду. Відтоді закон фактично «підвіс» у Конституційному суді – але не був визнаний неконституційним.
Після об’єднавчого собору українських православних церков канонічний статус Української православної церкви оспорюється Вселенським патріархатом.
Тобто Закон є, РПЦ та інші релігійні громади його не виконують і не оскаржують. І ніхто з боку держави не контролює.
Демократія?.. Не думаю.
