У Хиночах на третій день війни організували волонтерський центр, оборону і захист. Активістами-волонтерами стали школярі, вчителі і батьки, а чоловіки пішли в тероборону, на блокпости і до війська.
Вже з третього дня війни Хиноцька громада, зокрема школа, перетворилась у волонтерську базу – зібрались активісти і запустили процес збору гумвантажів та плетіння сіток.
У спортзалі Хиноцької школи готують маскування для захисників
Про те, як згуртувалась громада села Хиночі нам розказала Любов Курин, заступниця директора Хиноцького ЗЗСО І-ІІІ ступенів:
– В суботу почали думати – як допомогти захисникам. Вже в неділю у школу зійшлись всі бажаючі – діти наші, вчителі, молодь села, батьки і ми почали збирати продукти. За кілька цих днів війни зібрали тонни картоплі, консервацій, різних продуктів, речей, необхідних содатам. Люди несли гроші, пропонували свою допомогу. Кожного дня у спортзалі працює по кількадесят добровольців – плетуть масксітки. У нас їх вже зробили до десятка сорокапяти метрових – за основу брали рибальські сіті, використали і футбольні сітки-ворота. Переможемо – купимо нові. Наша шкільня кухня тепер перетворилась у бойову – жінки сільські щодня збираються і готують голубці, вареники, закуски для захисників і біженців.
Господині готують смаколики воїнам і біженцям
Досить оперативно спрацювали й розширили діяльність – окрім збору гумвантажів і плетіння масксіток, почали готувати продукти для біженців.
Про це розказала Наталія Семенчук, головна спеціалістка відділу економіки, інвестиції та ЖКГ Володимирецької селищної ради.
– Ми зорганізувалися добровільно і оперативно. Хиночани з кожного двору везли продукти, картоплю, несли гроші і речі, необхідні захисникам на перших порах. Жінки зійшлись і готували харчі, пекли хліб, пироги – все, що можна було передати для харчування. Продукти і готові страви поїхали до тероборони, передали поліції, військовим. В тероборону вже записувались з п’ятниці. наші чоловіки одразу пішли до терцентрів – мобілізувались до війська та у тероборону. Першими, звичайно. зреагували односельчани учасники бойових дій. Сказати, що ми пишаємося ними , це мало – вони нам дають впевненість у перемозі. Блокпости організували теж оперативно – тут спрацювали лісники. Днями передали на 141 потяг «Львів-Бахмут»у Сарни відра з голубцями, варениками, хліб, пироги. Віра Мороченець, наша односельчанка, яка зараз у Львові, організувала комунікації з залізницею.
До десятка 45-метрових рибальських сіток стали масксітками
Лісники стали основою місцевої тероборони – вони знають усі підходи до села та мають камери відеонагляду. Як організовувалась оборона, розказав Іван Мороченець, лісничий Хиноцького лісництва:
– Зразу люди прийшли до лісництва – в п’ятницю вже формуватись загони. Перекрили всі основні лісові дороги, де може пройти ворожа техніка. Лісники разом з мисливцями об’єднались і цілодобово на посту. Чотири дні люди йшли і записувались до нас на тероборону. Згодом ми структурували людей – пріоритетом були чоловіки, які мають військовий досвід і вміють користуватись зброєю. Камери відеонагляду цілодобово ведуть спостереження – біля них постійно черговий. У всяку пору доби можна побачити рух техніки лісовими дорогами. У перші дні війни навіть було видно масове освітлення з території Білорусії, можливо це були фари техніки, яку переміщували у наш бік. Ми навіть реагували на приватні господарства, які не дотримувались світломаскування.
Кожна родина з Хиноч ділилась своїми запасами
Хиноцька громада не є винятковою в такій серйозній і оперативній реакції на вимогу часу. Війна враз підняла до активних оборонних організаційних процесів кожне село, кожну родину і кожного особисто.
І отаких людей хіба можна перемогти? Нізащо! Все буде Україна!
