Війна в Україні сколихнула так чи інакше весь світ, більшість країн підтримує Україну не лише словами. Які настрої серед людей в Європі і Америці, як вони реагують на цю війну, як допомагають прості люди? Розповідають наші земляки, що вже давно живуть за кордоном.
Анжей, 30 років, Італія
Я Українець, живу в Італії близько 15 років, працюю наразі кур'єром. Коли почалася війна в Україні, не міг у це повірити.
27 лютого записав відео із зверненням до всіх моїх друзів та знайомих про збір гуманітарної допомоги для України. Розіслав це відео у соцмережах та за номерами телефонів усіх, кого знав.
Незважаючи на підвищення цін на товари, бензин і газ, люди привозили коробки, набиті їжею, медикаментами, речами, підгузками і дитячим харчуванням. Вже за 24 години мій гараж був набитий гуманітарною допомогою.
З друзями та волонтерами ми організували фургони, щоб забирати гуманітарну допомогу. Відео, яке я розіслав, дійшло і до нашого мера, яка взяла у мене інтерв'ю з питань допомоги для України.
Навіть зараз, під час роботи, я збираю продукти від усіх, хто мені дзвонить і пише. Через великий наплив бажаючих допомогти ми з дружиною не справлялися фізично, але завдяки нашому благанню про допомогу підключилися офіційні гуманітарні організації, церкви, асоціації та інші волонтери. Незважаючи на втому, ми з дружиною завжди повторюємо собі: «Нам важко, але нашим в Україні набагато гірше». Так би мовити, мотивуємо себе і не здаємось.
Я не думав, що італійці прийматимуть біженців з України, бо й так є проблема з біженцями з Африки.
Але після того, як по телевізору їм почали показувати несамовиті кадри з нашої батьківщини, наприклад, де чоловік приводить до кордону свою сім'ю з дітьми, цілує і повертається назад, щоб захищати батьківщину. Все це відкрило їхні серця, і зараз багато хто готовий прийняти біженців до себе додому. Навіть моя мама Яна змогла прийняти у себе вдома 3 українок, які допомагають нам щодня сортувати речі для України.
Італійці проти війни і проти Путіна, тому що вони пам'ятають історію війни. Через цього виродка російські люди страждають і тут. До нас на допомогу волонтером прийшла жінка з донькою років 12. Коли я простягнув руку, щоб представитися, в її очах я побачив страх.
Виявилось, що вони росіяни і дуже бояться, що їх ображатимуть, і того гірше - битимуть. З перших днів війни дівчинка зазнала моторошного цькування з боку інших дітей і навідріз відмовляється тепер йти до школи. Так не повинно бути.
Італія готова приймати всіх біженців з України та надати допомогу.
Слава Україні!
Оксана, 29 років, Німеччина
Живу тут вже 4 роки.
Німці дуже бояться війни і все роблять, щоб відмитись від другої світової. Тому вони одні із перших запропонували свою допомогу.
У нашому місті( Білефельд) проходять регулярні мітинги на підтримку України. Неодноразово підсвічували важливі споруди кольорами українського прапора. Німці забирають цілі сім’ї до себе додому, пропонують кошти, деякі їдуть із західних земель до Берліну, щоб забрати людей до себе. В місцевій ратуші виставили рахунок для підтримки вимушених біженців з України. Зараз в Білефельд приїхало близько 30-ти сімей (це не враховуючи тих, яких забрали родичі українців). Місцеві українці об’єднались, створили багато телеграм-каналів в Німеччині. Надають консультації, вирішують питання щодо прилаштування біженців, самі їдуть по людей до Польщі.
У неділю 13 березня в кількох містах Німеччини відбулись мітинги проти війни росії в Україні. Організатори згодом зазначали, що до цього мітингу долучилось до 125 тисяч людей.
Українська діаспора дуже активна, б’ють у всі дзвони, щоб допомогти з оформленням документів на біженство чи опіку, бо процедура оформлення таких документів складна. Якщо не знаєш мови, ти нічого не вдієш. Тому багато земляків допомагають, виконуючи функцію перекладачів. Волонтери на стільки активно працюють, всі на стільки активно долучаються, що часом не встигаєш за людьми – тільки хотів долучитись, а вже не треба, бо вже все необхідне зібрали.
Наталія, 42 роки, Чехія
Родом я із села Хиночі, вже 4 роки живу в Чехії.
Наші люди як можуть рятують свої життя і ніхто не має права їх за це засуджувати. У кожного свій рівень емоційної рівноваги. Люди їдуть налякані, часто вони в паніці, в агресії. Був випадок, коли дівчина, українка з російським прізвищем розповідала: займається волонтерством, допомагає нашим з документами, житлом. А наші люди між собою шепочуться – що вона тут робить, бо ж прізвище російське. А вона українка. Зізнається – ледь не плаче від такого, адже прізвище ще не показник національності і політичних поглядів. Наші люди закордоном часто дуже негарно себе поводять, аж соромно за них. Вони не розуміють, що Європа живе інакше. Тут прийнято після себе прибирати, не смітити, не поводитись шумно на вулиці, не кричати посеред вулиці. Зустріла в супермаркеті п’яних біженців і одразу зрозуміла, що вони українці. Було дуже соромно. Наші люди про своїх же земляків пишуть, що ті приїхали, рятуючись, і скаржаться – а чого мені не таке житло дали, а чого в душі шторка не така. Через таке потім чехи і не розуміють українців. Не кажу, що це масове явище, але – трапляється. Так само треба нашим людям пояснювати, що не кожен росіянин поганий. Якщо він росіянин, але родився в Україні, душею українець і плаче за Україну, то за що його цькувати?
Багато людей в Чехії спочатку дійсно не розуміли всієї правди, що в Україні справді війна, що Путін хворий на голову. На скільки це серйозна ситуація, люди почали розуміти з часом, можливо через тиждень. Які б пасивні не були чехи, але у них з’являється бажання допомогти. Влада теж вже зрозуміла серйозність і що треба допомагати тут і зараз. Гуманітарної і фінансової допомоги, медикаментів техніки надали дуже багато. Але всі країни намагаються тримати межу в цій допомозі, щоб не наразити небезпеку на свій народ. Про ядерну зброю всі розуміють, а вголос навіть бояться це озвучувати.
Син Давид також підтримує Україну
На нервах я вже 2 кг втратила, зморшок на обличчі вже років на 50, наплакалась. Стараюсь взяти себе в руки. Ходжу волонтером, буду допомагати біженцям на місцевій службі, яка допомагає іноземцям загалом. В Чехії як і скрізь, люди по-різному реагують на війну. Є активні, які підтримують Україну, є пасивні, є такі, що говорять про бандерівців, не розуміючи навіть історії, ситуації. Дуже багато таких, до яких змогли достукатись і вони вже зрозуміли правду, то теж вже долучаються – допомагають із житлом, харчуванням тощо. Але все-таки вони згуртувались не тому що це в них від душі йшло, таких мало. Чехи - це спокійна нація, вони врівноважені, пасивні, війн не знали, стоять завжди осторонь від всього, пливли за течією, ніколи собі ні в чому не відмовляли. Вже коли влада закликала допомагати, тоді чехи заворушились
Ірина, 33 роки, Данія
Я вже років 10 тут живу.
Всі підтримують Україну, співчувають.
Дуже багато гуманітарної допомоги збирають звичайні люди. Тут взагалі люди не жадібні, дуже багато всього віддають і купують для допомоги. Як приклад - близько місяця тому благодійна організація мала передати в Україну ліжка для літніх людей чи то для лікарні, чи для будинку пристарілих. Ці ліжка мали забрати з місцевого будинку пристарілих, бо їм купували нові. Але старенькі люди, коли дізнались, що ліжка для України, відмовились від нових і сказали, що вони будуть користуватися старими, бо ті ще в гарному стані, а нові хай їдуть в Україну. Це було дуже зворушливо.
Всі допомагають, як можуть: збирають речі, сортують, завантажують машини, багато людей закуповують продукти харчування, дитячі суміші, підгузки, аптечки і везуть до пункту сортування допомоги. Збирали рації, скуповували все, що знаходили і відправляли з тими, хто їхав в Україну. Було гостре питання стосовно бронежилетів і касок. Тут намагалися знайти саме такі, як треба. Дуже багато приватників збирали кошти для конкретних осіб, які звідси їхали боронити країну. Просто, щоб людина була захищена і обладнана всім необхідним.
Зараз багато дописів, що деякі наші біженці поводять себе невиховано, вередують перед умовами, які їм надають. Я думаю, що багато з того - фейк, щоб принизити наших людей. Можливо є і реальні випадки. Але все, що я читала, це «мені хтось там розповів, що так і так». Ще ні від кого не чула, щоб особисто це бачили. Влада заявила, що Данія планує прийняти до 20 000 біженців з України. Наразі точно невідомо. Бо нашої діаспори тут приблизно 16000 і до багатьох приїхали родичі і ще й просто незнайомі люди, порахувати важко. На біженство ще подалося офіційно небагато, бо це певні умови і процедури. За підсумком, більшість наших людей згрупувалися і дуже допомагають. Багато коштів переводять на офіційні рахунки у фонд Притули і на ЗСУ. Особисто я більше довіряю таким офіційним фондам.
Мої батьки вдома, в Україні. Там же і бабуся з дідусем, мама їх не залишить. Вони біля хати пораються, то трохи відволікаються від цього всього. Мої ніде не їдуть, бо продукти мають і не хочуть бензин витрачати. Бо Бог його знає, коли зможуть купити. В райцентрі, кажуть, пусті заправки. У нас тут в Данії зараз мама чоловіка. Приїхала в гості за тиждень до війни. А батько вдома. Він в минулому військовий і там на місці в разі чого буде при справі. Вони з Арцизу (Одещина). Там в них підірвали військову частину, але далі ніби тихо.
Пилип, 31 рік, США
Родом я із Сарн. Проживаю в США вже кілька років.
У зв’язку з нападом Росії на Україну місцева українська діаспора дуже сильно об'єдналася. На тиждень проводять мінімум 3 мітинги, на які приходить від 1000 до 3000 людей. Ми працюємо з організаціями Revived soldiers Ukraine і FloridaForUkraine
Дуже мало місцевих росіян підтримує Україну, білоруси - трохи більше. Деякі росіяни приходять до нас на мітинги і палять російські паспорти.
Американці дуже підтримують українців. В Халендейл біч підняли український прапор замість американського. На мітинги в підтримку України приходять американські представники влади, мери, сенатори.
Ми кожен день закуповуємо на потреби армії бронежилети, каски, медикаменти, тепловізори тощо.
Біженці з України є, в основному це жінки і діти. Волонтери тимчасово надають їм своє житло, допомагають знайти роботу.
Самі американці виступають за те, щоб закрити небо над Україною, але бояться 3ї світової війни.
Також щодня ми направляємо петиції до держав, щоб закрили небо, відключили для Росії SWIFT - Америка на відміну від Європи не відключила. Американська влада голосно кричить, але робить все в останню чергу.
Постійно направляємо петиції, щоб влада надала військову і гуманітарну допомогу Україні. Як показує досвід, це працює.
Наразі бойкотуємо американські компанії, які досі працюють в Росії, такі як Starbucks та Burger King.
Також сьогодні (8 березня) оголосили, що Штати відмовляються від російської нафти. Насправді через це виросли ціни на бензин, для простих людей це важко. Але Америка і американці готові піти на такий крок, щоб завдати Росії економічного удару.
