23 березня Володимирець зустрічав свого земляка Тараса Годунка, який помер від поранень, отриманих у боях з російським агресором під Попасною.
Про смерть свого земляка володимирчани дізнались 20 березня. Він помер від отриманих в бою травм у Дніпровському військовому шпиталі.
Для супроводу тіла загиблого до Рівного виїхав екскорт у складі військових Першого відділу Вараського ТЦКСП та капелан.
Повертались увечері – до Вараського району заїхали близько 21.00.
Городець, Антонівка та рідний Володимирець вийшов на шлях слідування транспорту з трагічним маркуванням «Вантаж 200»
Прибуття до Володимирця
Влада громади, друзі, військові, побратими, молодь, родина близька і далека – від самого вїзду у селище зі схиленим коліном , свічками, лампадками та синьо-жовтими стягами зустрічали Тараса.
Центр Володимирця
Процесія з кількадесяти автівок заїхала до Майдану Єдності, зупинились у центрі. Капелан Микола Юрах у короткій промові нагадав, що кожен з воїнів, хто сьогодні став на захист – Герої. І з найбільшою пошаною треба зустрічати і проводити усіх, особливо тих, хто своє життя віддав за захист землі.
«Слава Україні!» – завершив капелан і володимирецька площа гучно відповіла «Героям слава!»
Вся процесія у почесному супроводі тероборонівців, техніки та жителів селища зі свічками пройшли центром Володимирця до батьківського дому солдата України.
Солдат прибув до батьківського дому
Зойки і плач родини, німа громада біля воріт та безмовні солдати у шеренгах біля двору – невимовне горе однієї родини ділили гуртом.
У ті хвилини здавалось, ніби люди зі свічками у руках, дивлячись у вікна будинку, куди востаннє зайшов єдиний брат, син з-посеред п’яти дітей, вірили і сподівались, що станеться диво – Тарас оживе...
А він і не помре у нашій памяті.
Похорони відбудуться 24 березня – о 10.30 всі зможуть віддати шану Герою-земляку у Свято-Миколаївському двопрестольному храмі ПЦУ
