У володимирецькому дитсадку «Казка» похмуре підвальне укриття перевтілили в яскраву кімнату, в якій не просто затишно, а й - цікаво. Адже розмальоване панно містить в собі ілюстрації різних міст України.
Вадим Артеменко, Ельза Сергійчук та В’ячеслав Хижняк – переселенці з Києва. Саме їм належить ідея проєкту. До війни молоді люди тримали творчу студію, проводили майстер-класи для дітей і дорослих тощо. Та війна змінила все, і вони вимушено опинились в наших краях.
художник Вадим Артеменко, співавтор проєкту
- Долі у всіх різні, ми теж переселенці, але, дякувати Богу, гуманітарної допомоги не потребували, ми самі хочемо максимально бути корисними для тих, хто допоміг нам. Свої родини ми відправили до Польщі і мали повертатись назад до Києва, та зробити цього вже не змогли. Київська область, Оболонь, район Києва, де ми жили і де була наша майстерня, - ця територія була під обстрілами. Знайомих мали лише у Володимирці, так ми у вас і опинились, - розповідає Вадим Артеменко, художник за фахом і за покликанням.
Спільно із працівниками селради переселенці об'їхали кілька місцевих бомбосховищ і зупинились на укритті в дитсадку. Тиждень пішов на організаційні моменти і тиждень - на сам творчий процес. Із здоволенням до проєкту долучились не лише працівники закладу, а й дітки селища та їхні батьки.
Філософія проєкту - докласти всіх зусиль, щоб зберегти в пам'яті дітей розбомблені українські міста такими, якими вони були до війни і якими вони вже ніколи не будуть, на жаль, але обов'язково - будуть ще красивішими. Діти не мають сидіти в похмурих депресивних бомбосховищах. Діти ще не бачили світ і Україну, але вони вже знають про велику культурну спадщину України, якою багатою, красивою, талановитою, життєстверджувальною наша батьківщина була, є і буде завжди! Саме це в майбутньому буде акумулювати розвиток наших дітей, адже вони із такими знаннями - наші майбутні президенти, бізнесмени, вчені, вчителі. І ми відповідальні за їхні спогади, за те, що вони знатимуть, зокрема про рідну країну.
- Поки знищують наші міста на землі, ми їх будемо відновлювати в бомбосховищах! Можна знищити місто, але неможливо знищити те, що у тебе в думках і в серці, - з теплом зазначає Вадим.
Тому на панно - Чернігівські церкви, Дніпровські кручі, Маріупольський театр, Київські, Херсонські і Харківські краєвиди, Карпати, Азовське море, український Крим, мотиви «наївного мистецтва» Марії Приймаченко, що також символічно, адже в ході окупації України російськими фашистами в райцентрі Іванків Київської області згорів історико-краєзнавчий музей, де зберігалися роботи української всесвітньо відомої художниці.
Є тут навіть не менш славнозвісна українська «Мрія» - той самий літак, який для українців був більше, ніж просто літаком, він мав душу, він був самою душею! А тепер - знищений окупантами.
Українська «Мрія»
Важливо, що серед зображеного є і рідний Володимирець - куди ж без панського маєтку і центральної площі!
Діти залюбки малюють, змішують кольори і творять. За словами Вадима, він з колегами мав чітке уявлення завершеного панно, але те, в яких воно буде кольорах, залежало від фантазії маленьких учасників проєкту.
- Діти - це завжди потенціал енергії, творчості і життєдайної сили. Багато з них в процесі участі в проєкті відкрились як справжні митці. Деякі авангардисти, імпресіоністи роками йшли до того, що дитина мимоволі може видати на полотні. І цей проєкт - тому доказ.
Директор ЗДО «Казка» Наталія Гузей
- Дітям дуже подобається! Це неймовірний релакс - змішувати кольори, малювати, працювати в команді! Війна для будь-кого - це великий стрес, а що вже про дітей казати! Раніше дітки малювали принцес, квіточки, будиночки, машинки, а після війни прийшли до нас і бачимо - всі малюють танки, автомати тощо! Тому проєкт, який втілили наші нові друзі, - це звісно терапія для всіх його учасників.
Матеріали для проєкту закупили завдяки фінансовій допомозі селради і спонсорам С.Аврамишину та А.Діжурко. В селраді зазначають: панно розбірне, коли війна закінчиться, його планують винести і розмістити десь у Володимирці (із локацією поки не визначились).
