Війна вже другий місяць намагається підкосити українців. Поки наші хоробрі військові на сході і у центрі країни чинять опір ворогу, західні регіони тримають тил. Чим живе Володимирецька тергромада під час воєнного стану, як виконується бюджет і чи реально в умовах війни відремонтувати «стомлені» після зими дороги?
Ми задали Василю Ковеньку, голові Володимирецької селищної ради, 10 актуальних запитань в режимі експрес – швидке запитання-швидка відповідь.
Потрапити на прийом виявилось неважко, однак під дверима довелось трохи чекати – постійно хтось приходить вирішити те чи інше питання, навіть під час спілкування. Голова зазначає: деяка інформація хоч і не засекречена, однак озвучувати її небажано, тому на певні питання мусить відповідати узагальнено.
– Василю Васильовичу, бюджет громади зараз наповнюється?
– Завдяки платникам податків в нашій громаді бюджет виконується в повній мірі, навіть в деякій мірі є перевиконання. З’явилися додаткові джерела надходження бюджету, але розкривати їх не будемо поки що, це пов’язано із військовими діями. Хочеться подякувати нашим підприємцям, установам і організаціям, які сплачують податки і виконують свої завдання. Довелось коригувати видаткову частину в сторону зменшення. Ми оптимізуємось, проводяться відповідні заходи. Це все ще в процесі. Звісна річ, про капітальні видатки, про бюджет розвитку на сьогоднішній день мова не йде. Першочергові видатки, необхідні для забезпечення життєдіяльності установ і організацій, забезпечені. Комунальні послуги галузі медицини в громаді маємо сплачувати ми, дотепер проблем не було, однак через війну ці проблеми виникли. Питання будемо вирішувати.
На період лютого–квітня заплановано було дуже багато, та все довелось зупинити. Як приклад, ми майже придбали трактор для потреб громади, щоб вивозив сміття, вже навіть платіж віднесли до казначейства, а наш працівник їздив у Рівне, оглядав той тракторець, сидів у ньому, милувався. Транспортний засіб вже стояв на майданчику, привезли його туди спеціально під наше замовлення. Сьогодні ж процедура купівлі досі незавершена. І так багато в чому.
Видатки змінилися і через події в країні перерозподілилися на потреби тероборони. Не буду озвучувати ту значну суму на забезпечення облаштунків для військових, але запевняю, що вона - найбільша в області. Ці кошти ми взяли із перехідних бюджетних залишків – десь мали відремонтувати дах, десь ще щось зробити. Але для ремонтів кошти ми знайдемо згодом, наразі на першому місці – забезпечити наших військових. Левова частка фінансів і заощаджень з минулих років були спрямовані на обороноздатність нашої держави. І так – по всій країні зараз. Освітяни продовжують отримувати свої зарплати, наразі без преміювання.
– Пане голово, як під час військового стану працюють депутати та виконком?
– Зараз процедура засідання і сесій виконкому спрощена. Депутати всі активні, частина з них пішла в тероборону. Кожен на своєму місці намагається приносити користь, вкладає певну складову в перемогу. Ми проводимо онлайн-сесії, основне завдання яких – налагодити життя громади в умовах війни і забезпечити військових всім необхідним.
– А що на рахунок премій працівників органів місцевої влади? Історія з рівненськими чиновниками нашуміла немало.
– Так, але вона на нас не вплинула. Ми нікого не преміюємо від початку війни. Космічних виплат у нас ніхто не отримує.
– Хто по селах вручає повістки і як реагуєте на порушників громадського порядку?
– Повістки вручають тільки представники терцентрів. Залучаються наші спеціалісти, бо вони краще орієнтуються, хто де проживає. Наскільки мені відомо, у нашому терцентрі комплектування немає проблем із врученням повісток. Люди свідомо йдуть до військкоматів навіть без повісток, бо у кожного є бажання боронити державу. В крупних містах часто вручають повістки на блокпостах, у нас це вибірково практикувалось, але не більше того. Наразі такого нема. Щодо порушників громадського порядку – а мова йде про тих, хто у нас в центрі селища любить пошуміти, подрифтувати – то я вже говорив з військовим комісаром, щоб одразу працівники військкомату туди в центр йшли і таким «активістам» вручали повістки. Тому всі мають розуміти – недоречно порушувати громадський порядок, а тим більше – зараз, коли в країні війна і в тому числі наші земляки боронять нашу батьківщину. Тож не на часі порушувати правопорядок, ось так шуміти, дебоширити тощо. Випадків вручення повісток в таких ситуаціях ще не було і будемо сподіватись, не буде. Але якщо не візьмуться за розум, – організуємо. Ми попередили. Наразі в громаді працює поліція, військові формування. За необхідності всім порушникам раду дамо. Але хотілося б, щоб до цього не доходило.
– У громаді є добровольці-охоронці. Чи є оплата добровольчим формуванням?
– Добровольчі формування за визначенням є добровольчими, ніде – ні у нас, ні в інших громадах не передбачено для них виплат. Хочу відмітити добровольче формування Володимирецької громади. Його учасники одні з перших самоорганізувалися, створили стійку організацію, в тому числі із колишніх працівників правоохоронних органів, які мають і організаторський, і виконавський досвід. На належному рівні забезпечили бездоганний документообіг, контроль видачі зброї та облік членів формування. Ці моменти є вкрай важливими і важко їх переоцінити в умовах війни.
Знову ж таки, щодо тероборони – в межах наших можливостей допомогу надаємо в тому числі завдяки активістам, волонтерам, небайдужим жителям громади. Підприємці дуже активно долучаються – в міру своїх можливостей і навіть надможливостей. Всі мобілізовані. Хтось допомагає дуже сильно пальним і автотранспортом, хтось шиє розгрузки і плитоноски, хтось волонтерить, хтось формує пайки. Є мобілізація всіх сил заради захисту країни.
– Чи обліковуються у селраді жителі, що виїхали з нашої громади?
– Частково, але повної картини ми поки не маємо, працюємо над цим. Щодо переселенців, то до громади прибуло майже тисяча осіб. Дехто намагався шукати тут у нас роботу, один чоловік працевлаштувався трактористом, один в рятувальниках. Але оскільки ситуація в їхніх рідних краях вже трохи покращилась, то люди потроху починають повертатись додому. Станом на початок квітня близько десятка переселенців вже виїхали додому.
– Чи багато жителів нашої громади відгукнулись на заклик про допомогу щодо надання житла переселенцям?
– Так, дуже багато, наші люди – молодці. На середину березня це було більше тридцяти сімей. Насправді їх було набагато більше, бо не всі афішують свою допомогу, також не всі переселенці реєструються. Більше сотні людей ми поселили в гуртожитку Володимирецького ліцею. Держава буде відшкодовувати комунальні витрати на проживання цих осіб. Ті, хто допоміг житлом, можуть отримати компенсацію. Для цього потрібно підготувати певний пакет документів. Цим людям ми допомагаємо, консультуємо. Будемо сподіватись, що згодом спростять процедуру оформлення такої допомоги. Людям треба йти назустріч так само, як вони йшли, коли допомагали переселенцям своїм житлом.
– Посівна кампанія цього року матиме певні проблеми у зв’язку із війною?
– Проводиться максимальна робота, щоб кожен клаптик землі був використаний. По громаді ще проводиться підготовка площ під посіви, розліснення земділянок. Прийнято нормативно-правовий акт, який розв’язує руки громаді, – раніше громади мали більшу можливість на конкурентних умовах передавати ділянки в користування, одна з переваг – ціна вартості ділянки. Раніше, щоб виставити ділянку на аукціон, потрібно було виготовити проектну документацію і присвоїти ділянці кадастровий номер. На сьогодні ці процедури спрощені. Інвестори, які будуть готові укладати угоди, в тому числі із фізичними особами, можуть реєструвати ці угоди в селищній раді. Ми сподіваємось, що буде використана максимальна кількість площ землі для посівної.
Через війну основні проблеми цьогорічної посівної кампанії – катастрофічна нестача пального. Це питання вирішується, тому що аграрії мають першочергове право на придбання паливно-мастильних матеріалів. На підставі їхніх звернень ми звертаємось до військової адміністрації, де видаються листи погодження на видачу аграріям пального під ті площі, з якими вони працюють. Але це все має бути офіційно зареєстровано і ми їх просимо, щоб вони реєструвались, не працювали «чорним ринком» – мова йде про випадки, коли у підприємців частина їхніх масивів платиться із кишені в кишеню або не реєструються і не оплачуються за них податки.
– Діяльність закладів культури поновлюється в Україні з першого квітня. В нашій громаді яка ситуація, вони писали, що на простої з квітня?
– Ми наразі думаємо, яким чином задіяти цих працівників в процесі. Поки що вони проводять волонтерську роботу.
– У Володимирці почали латати ями на дорогах. Чому дороги в громаді ремонтуються цементом?
– В межах тих можливостей і ресурсів, які маємо, може в не дуже господарський спосіб, але крупні ямки латаємо поки бетоном, щоб забезпечити хоч якось безпечний рух нашими дорогами, щоб був мінімальний комфорт. Дуже допоміг кар’єр, який надав нам більше 20 тонн щебеню. Важко щось планувати в умовах війни. Прохання до водіїв – бетон застигає довше, ніж асфальт, там стоять обмеження руху – прохання об’їжджати, щоб матеріал схопився і тримався довше.
– Василю Васильовичу, у Вас наразі є можливість звернутись до нашої громади
Україна переможе. І кожен з нас на своєму місці має сприяти цій перемозі. Кожен робить внесок в цю перемогу. Хтось має сіяти гречку, хто має назбирати сухарів, хтось з дітей малює малюнок для захисника – кожен на своєму місці робить все, щоб загалом Україна перемогла. Всім бажаю миру і міцного здоров’я. Ми переможемо.
І, звичайно, хочеться подякувати нашим військовим. Я вражений і захоплений тим, які сили вони докладають, щоб здолати те російське зло, яке напало на нашу країну. Ми бачимо той результат, який вже дали наші ЗСУ. І ми маємо бути безмежно вдячні нашим захисникам.
