Війна війною, а поява нового життя – за природним графіком. Ця фраза набуває глибинного змісту в стінах пологового будинку. Адже саме тут, не дивлячись ні на що, продовжує з’являтись на світ український рід, українська нація. Як працює пологове відділення у Володимирці під час воєнного стану?
Завітали в Обитель Життя і дізнались багато цікавого.
Завідуючий пологовим відділенням Володимирецької лікарні Сергій Буравський розповідає: працюють майже в штатному режимі і роблять все, що від них залежить.
Сергій Буравський, завідуючий пологовим відділенням Володимирецької лікарні
– Спочатку планової госпіталізації не було взагалі, ми її відмінили, і тут мова йде також про планові операції. Зараз прийшов наказ про 50% навантаження ліжками, інша частина зберігається під невідкладну допомогу при масових поступленнях поранених в разі, якщо не приведи Боже, бойові дії почнуться у нас в регіоні. В умовах військового стану намагаємось породілей виписати якомога скоріше. Найважче було в перші дні російської агресії – укриття знаходиться в іншому відділенні лікарні, тому від сирени до сирени мусили перебігати і породіллі, і медперсонал, і новонароджених діток переносили. Наразі облаштували невеличке укриття в підвальному приміщенні пологового відділення. Наші пацієнтки під час повітряних тривог в обов’язковому порядку спускаються в це укриття або на перший поверх під несущі стіни. В нашому підвальному укритті є кілька ліжок. Важливо для нас – ми маємо автономну електрику – потужний дизель-генератор. Що стосується надання екстреної медичної допомоги, то її пацієнти отримують за будь-яких умов – є певні обставини і процеси, які не підлаштуються під умови війни – якщо почалась операція і людина вже в стані наркозу, чи породілля в процесі пологів, наприклад. Хоча всі заплановані операції через ситуацію в країні ми тимчасово відмінили. Наразі наша лікарня забезпечена майже на 100% всім тим, що гарантує безкоштовно національна служба здоров’я для надання медичної допомоги в акушерстві, при пологах і в післяпологовий період. Надійшла пропозиція про гуманітарну допомогу від ЮНІСЕФ, ми подали заявку, чекаємо на відповідь, також допомагають інші блгодійні організації, – розказує Сергій Борисович.
Сергій Борисович зазначає: щодо заборони на російську продукцію, в тому числі на ліки, то на пологове відділення і на породілей це не вплинуло, адже російських медичних препаратів майже і не було, в галузі гінекології частково вони присутні, але почали зникати ще до початку війни, та й їх з успіхом замінюють європейські і вітчизняні аналоги. Українська фармація виготовляє практично все, і всім забезпечує попит.
Лікарі пологового зарплатню отримують вчасно і в обіцяних президентом обсягах.
Починаючи з 24-го лютого, у Володимирецькому пологовому відділенні народилася 101 дитина – 53 хлопчики і 48 дівчаток.
За весь цей час у нас народили 7 жінок-переселенців.
Пощастило поспілкуватись із молодою сім’єю, яка вимушено евакуювалась в наші краї. Молоді сьогоднішні батьки переїхали до нас з-під Харкова, з містечка Краснокутськ, що поруч із відомою нині окупованою і розстріляною Охтиркою.
У подружжя Людмили і Олександра 15 квітня в стінах Володимирецького пологового відділення народилась первістка.
– До нас бойові дії не дійшли, але вони дійшли до Охтирки – це десь 30 кілометрів від нас. Вибухи, постріли було дуже добре чути і в нашому містечку. Оскільки дружині скоро треба було народжувати, однозначно вирішили негайно виїжджати, – розповідає Олександр.
Людмила виїхала ще в перші дні російського наступу на Україну. Чоловік час від часу приїжджав до неї, бо волонтерить. Ось і на днях, після виписки з пологового, планує знову повертатись під Харків.
Свою квартиру в Краснокутську віддали переселенцям з Харкова – багато хто звідти виїхав в села області.
– Звісно було страшно, – розповідає молода мама, – я у себе вдома стояла на обліку, все завчасно закупила і підготувала, народжувати планувала там. Але вже як сталось. Із собою взяла речі першої необхідності для себе, і для маляти. Дуже переживала за чоловіка, морально легше, коли він поруч. Рада, що приїхав підтримати мене під час пологів. Весь процес тривав майже добу разом із переймами. Мені пощастило, що за весь цей час була лише одні повітряна тривога, вона мене застала саме під час переймів. Ми спустились на перший поверх, чоловік мені приніс фітбол, на якому я і сиділа прямо в коридорі першого поверху. Зараз під час повітряних тривог маємо обов’язково виходити в підвальне укриття або коридор. Психологічно важко, але ми віримо в нашу перемогу і в те, що у нашої донечки обов’язково буде щасливе майбутнє. Доню назвали Адель, Аделіна. Реєструвати будемо тут за місцем народження, я сама родом з Половель, але ми давно живемо в Краснокутську.
Дуже хочемо подякувати вашим лікарям і медперсоналу – надзвичайно добрі, щирі люди. Дуже часто навідують нас із малям, піклуються, дбають про нас. Я дуже рада, що потрапила в руки до справжніх професіоналів, – зі щирими почуттями і сльозами на очах каже Людмила.
