Січневий мороз. Усі ходять у куртках, шапках і теплому взутті. А 62-річний Михайло Пікторов — у сорочці, шортах і босоніж. І так уже — понад 20 років. Але це не завадило йому навіть п’ять років пробути депутатом районної ради.
Михайло — послідовник системи Порфирія Іванова. Його 12 правил здорового способу життя та морально-етичні настанови Михайло Пікторов використовує щодень. При всьому тому Михайло Михайлович — звичайна людина, зі своїми плюсами і мінусами.
Виріс сиротою
Михайло Пікторов виріс сиротою. Народився на Уралі. Тата майже не пам’ятає, знає лише, що той був військовим. Батьки розійшлися і жінка з дитиною на руках поїхала в Україну, в Рівненську область у Дубнівський район. Тут і лишила свого 4-річного сина у дитячому будинку. Після кількох переведень хлопець потрапив в інтернат у Володимирці. Тут і закінчив 8 класів.
Михайло в Одесі закінчив училище по наладці верстатів, потім пішов на річну флотилію в Ростові-на-Дону, згодом працював в Миколаєві на конденсаторному заводі. Там же познайомився і з майбутньою дружиною. У 1985 році повернувся з нареченою жити і працювати у Володимирець.
Цікавитись здоровим способом життя почав ще наприкінці 80-тих років. Тоді він був керівником туристичного гуртка «Оріяна» при районному будинку піонерів й інструктором по туризму. Випробував на собі дихальну гімнастику Олександри Стрельникової, займався хатха-йогою, моржував. Цікавитися біоенергетикою та паралельними світами, голодував за методикою Поля Брегга.
Удосконалив систему Іванова
Михайло каже, що останній раз хворів на застуду десь у 1990-тих. Саме з того року він є послідовником системи Іванова, який ходив 50 років ходив босим і роздягнутим навіть взимку і показав, що для людини це лише невеличка частина її можливостей.
— А нас усіх привчили до того, що захворів — ось тобі таблеточка вітамінчиків, антибіотики, — міркує Михайло Пікторов. — І замість природного здоров’я отримуєш лінивий імунітет і медикаментозну залежність. І це тоді, коли вся наука кричить, що можливості людського організму — безмежні, а його внутрішніх резервів вистачить на безсмертя.
Пікторов удосконалив систему Іванова, додавав до неї методи народні методи. Ось як коротко він формулює систему своїх цінностей.
— Холод — друг. Треба дихати повітрям, контактувати із землею, жити у мирі із своє совістю й загальнолюдською мораллю. Вода, повітря і земля — живі, а думка, як енергетичний бумеранг, неодмінно повернеться із тим зарядом, який ти в неї вклав.
Михайло Пікторов рекомендує: загартовуватися треба поетапно.
— Починав із щоранкового обтирання тіла вологим рушником. Потім ходив по снігу і виливав на себе кілька відер холодної води, пірнав в ополонку.
А з 1996 року став ходити босоніж.
Був босим і в посольстві США
— Відчув, що взуття мені зовсім не потрібне, адже чудово почувався і без нього. У перші дні було важко. Ноги ще не звикли до такого. Хвилювався, що люди подумають.
Спершу на нього дійсно дивилися як на божевільного.
— Хтось дивувався, хтось крутив пальцем біля скроні, — згадує Михайло Пікторов. — А дехто казав, що дивлячись зимою на мене можна і самому захворіти.
Але з часом всі звикли. І тепер він навіть є своєрідною гордістю для жителів Володимирця.
— Я босим навіть на Говерлу кілька разів піднімався разом зі своїми вихованцями. Звичайно, буває, що травмую ноги, але шкіра на п’ятках вже загрубіла, як підошва.
А от у державні установи його босим не у всі пускали.
— Доводилося брати з собою кеди і на порозі взуватися. В Києві в метро не охорона не пустила. Зате на прийомі в американському посольстві відреагували спокійно, вони, вочевидь, звикли до різних диваків.
У посольстві США Михайло Пікторов був, коли отримував грант на свою дитячу козацьку організацію «Пагін», яку заснував у 1998 році.
Єдиний босий депутат на країну
З 2006 по 2011 роки Михайло Пікторов був депутатом районної ради.
— Я лобіював інтереси позакласного виховання дітей, — каже він про те, чим там займався.
Колеги з ради ставились до дивака з гумором, мовляв, разом з ними працює єдиний на всю Україну босоногий депутат.
Михайло Пікторов продовжує займатись своєю дитячою організаціюєю «Пагін». Вона існує на гранти та завдяки меценатам.
Вихованці Пікторова ходять у походи й мандри, беруть участь у фестивалях патріотичної пісні, у військово-спортивних іграх, ходять на байдарках і сплавляються на плотах Стиром та Горинню. Свого наставника діти називають Отаман Босий.
Отам Босий настійно рекомендує усім вихованцям дитячого козацького товариства «Пагін» хоча б вести б здоровий спосіб життя, вчить загартовувати тіло і дух, зміцнювати імунітет і не їсти чіпсів.
«Поховайте мене без взуття»
Дружини в Михайло Пікторов зараз немає — розведений. Зате є дочка і два внуки, які живуть в Миколаєві.
Живе у дерев’яному будинку. Опалення пічне, тож протоплювати, звісно, протоплює, бо дерев’яна хата.
Михайло Пікторов якось в інтерв’ю газеті «Волинь» зазначив: коли Бог покличе до себе, то він хотів би, щоб його поховали босим.
— Якою людина прийшла в цей світ, такою й має його залишити. Не визнаю ніякого взуття — мені в ньому буде дискомфортно. Все життя ходив босим, таким хочу постати і перед Господом.
Фото з особистого архіву Михайла Пікторова
