Хто такі воїни України? До зброї, до оборони держави від рашистського окупанта стають люди різних професій, різних уподобань. Журналіст лісової газети «Природа і суспільство» написав репортаж про єгерів, які наразі на захисті рубежів України. Серед них – працівники ДП «Рафалівське лісове господарство». Тож ми подаємо до Вашої уваги матеріал колег та знайомимо з земляками-захисниками.
Воюють у степах України з окупантом лісівники з Рівненщини. Вони нині – лісівники-бійці ЗСУ.
То чим займається єгерська бригада в бойових степах України? Про це розказав головний сержант роти 68-ї окремої єгерської бригади Збройних Сил України на псевдо «Профком».
Віктор Іщик у лютому пішов добровольцем до війська
Педагог, юрист, держслужбовець, лісівник-інженер з охорони праці, боєць Збройних Сил України, пожежник. Це перелік професій, якими володіє володимирчанин Віктор Іщик:
— Я працюю у Державному Підприємстві «Рафалівське лісове господарство» інженером з охорони праці та є головою профспілки підприємства, — розповідає Віктор Іщик, головний сержант роти 68-ї окремої єгерської бригади Збройних Сил України. — 3 2014 року наш колектив лісгоспу займається волонтерством. Усе підприємство постійно й досі допомагає воїнам, особливо тим нашим працівникам, які захищали і захищають Україну в зоні АТО-ООС. У цьому лютому своє рішення прийняв і я – коли росія підступно вдарила по нашій країні, добровольцем пішов до терцентру, не чекаючи повістку, бо так говорить буква закону. Я ж після закінчення університету служив у армії. Тож на досвід розраховував.
Десятеро лісівників направили на службу до єгерської бригади
З Віктором Іщиком на службу зголосилося ще десять працівників державної лісової охорони, водіїв, механіків Рафалівського держлісгоспу. Проте, їх восьмеро в одній бригаді, а двох направили в іншу бригаду.
- Ми йшли разом – Володимир Кулай, Леонід Чумак та Михайло Бурма з Володимирецького лісництва, Віктор Серховець, інженер, Анаталій Оштук, Сергій Саламаха, Валерій Бачинський – працівники нижнього складу. То ми тут разом. Ми ж давно й по роботі товаришуємо. Всі хлопці досвідчені, вміють зброю в руках тримати, у лісі вогнище у дощ та сніг розвести, у будь-якій глушині раду собі дати, упевнено керувати машиною й трактором. Є серед нас молоді працівники, є й старшого віку. Разом пішли до районного центру комплектування – разом у бригаді, - розказує володимирчанин.
Лісівниче відділення у повному складі направили на службу до єгерської бригади. Хлопці намагаються зустрітись між боями, поговорити, згадати рідний дім та родини, колег та друзів.
- Чесно скажу, що спершу на фронті нам, лісівникам, було важкувато. Бо ми ж працюємо у лісі, а тут у зоні відповідальності в основному степи, поля. Тут ліс – це лише поодинокі посадки й острівки лісових масивів. Але скоро звикли і до цього, - зазначає Віктор Васильович. - У моїй роті 99,9 відсотків бійців — лісівники, єгері, мисливці, спортсмени-туристи та стрільці. Хлопці родом із Волині, Львівщини, Івано-Франківщини, Закарпаття, Буковини. Вдома охороняли наші рідні ліси, полювали на браконьєрів, «чорних лісорубів», запобігали незаконним вирубкам, промислам. А на «нулі» ми стали мисливцями вже на рашистську нечисть. Полюємо на окупантів та їх танки, бронетранспортери, літаки, гвинтокрили. Наше рівненське братство тримається серед лідерів цього «полювання». Недаремно наші хлопці-лісівники вже мають відзнаки, зокрема, й найкращі нагороди – відпустки додому.
Займань після ворожих обстрілів буває багато
А ще Віктор Іщик із побратимами стали вправними військовими пожежниками. До речі, чоловік має солідний досвід служби вогнеборцем. Бо ще юнаком служив строкову службу саме командиром пожежного відділення. А вже на фронті у наш час головний сержант-лісівник й став начальником добровільної пожежної дружини всієї єгерської військової частини.
— Займань після обстрілів буває дуже багато. Палають і ліси і лісопосадки. Це ж суцільний легкозаймистий сосняк. А спека тому сприяє. От ми й працюємо. Допомагаємо й мирному населенню. Боремося з ворогом з автоматом в одній руці та з пожежним рукавом в іншій, — каже Віктор Іщик. – Машина у нас надійна, перевірена часом, вогнем та війною — «ЗІЛ-130».
Колеги-волонтери і командування підтримують
- Завдяки командирам та волонтерам маємо все необхідне обладнання та протипожежне й захисне спорядження. Так й воюватимемо – з ворогом та з вогнем до перемоги. Вона важко дається. Але ми всі обов’язково вистоїмо! – оптимістично, чути у трубку, що усміхаючись, каже Віктор Іщик.
Віктор Іщик та військове відділення лісівників-єгерів щиро вдячні за всебічну допомогу та підтримку начальнику Рівненського обласного управління лісового та мисливського господарства Віталію Суховичу, директору ДП «Рафалівське лісове господарство» Максиму Гурі, колективу управління, всім своїм колегам, друзям, рідним й близьким. Передають найщиріші вітання та побажання й обіцяють повернутися з перемогою.
Від редакції: До слова, оповідач Віктор Іщик та кілька його побратимів отримали відпустку. А ще ми у телефонному режимі запитали Віктора Васильовича: «Чого Вам зараз найбільше хочеться?». Його відповідь: «Миру і спокою!».
За матеріалом Володимира Романенка, газета «Природа і суспільство».
