Днями Володимирецький районний суд виніс вирок у довготривалій кримінальній справі. Суд врахував всі обставини та виніс вирок семидесятиоднорічній жительці Заболоття, Вараського району.
«Встати – суд йде!» – ця репліка змушує кожного в залі суду піднятись та, навіть, виструнчитись. Бо, за неповагу до суду в особі головуючої судді, можуть і попросити з залу засідань. Цього разу володимирецький зал суду, де проголошуються вироки, де йдуть судові баталії, був, фактично, порожній. Лише на лаві підсудних – старенька жіночка та журналістка на канапі для присутніх.
Фото з зали суду.
Їй цьогоріч у липні виповнилося 71. А вже у вересні жінці оголосили вирок у кримінальному проступку, що його вона вчинила у серпні 2021 року. «Громадянка України, раніше несудима, жителька села Заболоття, умисне заподіяла громадянину, жителю села Заболоття, Вараського району, середньої тяжкості тілесні ушкодження, що спричинили тривалий розлад здоров’я».
Історія, хоч і досить детективна, з двома дійовими особами, але зовсім неромантична – побилися прихожани УПЦ та ПЦУ у серпні 2021 року біля Заболотівського храму. Та й так побились, що жінка, прихожанка УПЦ, вилами перебила односельцю, прихожанину ПЦУ, руку у передпліччі, – дві кістки, зі зміщенням. Отак водилися з криміналом з того року аж дотепер.
Пані на лаві підсудних, поки зачитувала суддя вирок, майже весь час плакала. Зсутулена, худенька і безпорадна літня пані, яка у пориві емоцій вчинила дурницю, що законом трактується однозначно – злочин. «Визнати винуватою за частиною 1, стаття 122 ККУ – позбавлення волі строком три роки. На підставі статті 75 ККУ звільнити від відбування призначеного покарання із іспитовим строком два роки».
«Суд приходить до висновку, що виправлення даної особи можливе без ізоляції від суспільства та відбування покарань», а потерпілий на повному покаранні не наполягав. Загальна компенсація за заподіяну потерпілому шкоду, попри заявлену ним на початку, визначена судом у сумі 11 573,73 гривні.
Жінка закрилася рукою та плакала, заслухавши вирок. Питаю: «А, якби вернути той момент назад, стукнули б?». Піднімає заплакане обличчя: «Ні, звичайно…». Давня народна мудрість гласить: «Від тюрми і від суми не зарікайся». Хтозна, де і у скільки років спіткнешся сам чи тобі «допоможуть».
