Спільно з громадською організацією «Любов у тебе в серці» привезли діткам щось із одягу, канцелярії. А ще – смаколики, від яких завжди радіє будь-яке дитяче серце: багато смачної і запашної піци і картоплі фрі, поп-корну, соки і води та імбирне розмальоване печиво.
Усім вийшло по кілька порцій, чому дітки були надзвичайно раді, так само, як і організатори.
Куштували гостинці дітки під свіжий український мультфільм «Микита Кожум'яка». Під кінець частувань діткам роздали повітряні кульки, і це стало чудовим завершенням гостювання.
Радість від отриманої кольорової повітряної кульки – це вам не радість від нового планшета. В сиротинці повітряна кулька напевно-таки перевищує цінність нового гаджета.
Ці діти живуть в іншій реальності, в паралельному всесвіті. Там не ловить інтернет, а їхати туди треба по трохи розбитій дорозі і глибоко в ліс.
Діти, що перебувають в цьому закладі, – здебільшого з неблагополучних або багатодітних сімей, і вихованці тут мають порушення інтелектуального розвитку.
Батьки ніяк не підтримують заклад, і самі рідко навідуються до дітей. І десятка не назбирається таких, що на свята чи вихідні забирають своїх дітей додому. Тому повітряна кулька, справжня піца і картопля фрі (як у телевізорі!) кілька годин уваги і подарунків від волонтерів – це справжнє свято для цих діток!
– У нас в закладі перебуває 104 дитини – від 4 років до 18. Всі вони мають порушення інтелектуального розвитку в тій чи іншій мірі. Є діти із синдромом Дауна, є дітки з аутизмом. Всі ці діти – з північних районів нашої області. До тридцяти – з асоціальних сімей, до 80 – з багатодітних. До 70% всіх дітей – з малозабезпечених сімей, – розповідає заступник директора з виховної роботи Ірина Рощик. – Працюють у нас спеціалісти – дефектологи, логопеди, в основному робота з дітьми направлена на корекцію мовлення і адаптацію до життя в суспільстві. Найбільше годин приділяється трудовому навчанню: заклад має 5 майстерень: 2 швейні, 1 з ремонту взуття, 1 малярна, 1 ремонтно-штукатурна. 10 клас має допрофесійну підготовку. Майже 80% наших дітей, які не мають серйозних вад, продовжують навчання в Рокитніському і Радивилівському профтехліцеях.
Ірина Миколаївна зізнається, що працювати з такими дітьми звичайно важко, але при цьому спеціалістів вистачає, текучки кадрів нема, приходять працювати й молоді спеціалісти.
– Держава підтримує і виділяє кошти, все згідно норм. Але ці норми востаннє переглядались років десять тому. На дитину виділяється в рік , наприклад, 4 ручки. Цього звичайно не вистачає адже тих ручок йде тисячі в рік. І так багато в чому. Але харчування хороше, чотириразове, повноцінне. Маємо хорошу котельню. В класах і спальнях тепло. Велика подяка всім волонтерам і спонсорам, без них звичайно було б дуже і дуже важко.
А поки вона розповідає, в актовій залі шумно – хтось емоційно реагує на мультфільм, а хтось вже танцює для гостей.
– А це наш Саша, командиром напевно буде, – розповідають вихователі про хлопчика дошкільного віку, якому на вигляд років 6. – Живе він в Сарнах біля залізничної станції. Влітку був вдома, вийшов з хати на саму колію. Зупинив цілий локомотив з вагонами! Підійшов до машиніста і каже: «дядьку, дайте цукерку».
Вимушена ніби усмішка крізь сльози, і тихцем радієш, що машиніст вчасно помітив дитину на колії.
Наостанок діти дякують волонтерам, а вихователі щиро запрошують ще.
А волонтери ще приїдуть. І не раз!
За матеріалами громадської організації «Слово людям».
