Волонтерський центр Володимирецького ВП ГО «Ветеранська спілка учасників АТО/ООС та захисників Вітчизни» учергове підсумував щирість і згуртованість людей – п’ятого листопада відвантажили кількатонну вантажівку для потреб військових і цивільних у зоні бойових дій на Донеччині. Поїздка успішно завершилась. Як це було?
У Волонтерському центрі Володимирця з лютого майже не зачиняються двері – тут чи не щодня прибувають продукти з усіх громад. Люди з Володимирця і інших сіл та й громад несуть, везуть і передають овочі, консервацію, речі, кошти – все, що згодиться захисникам та цивільним у розбитих війною містах і селах. У перших числах листопада волонтери знов гукнули людям – зібрали необхідне за три дні.
Зголосилися доставити вантаж варашани-водії Іван Килюшик та Віталій Сімчук. Поки у ту суботу, п’ятого листопада, метушилися з завантаженням, а водії з помічниками те все розпакорвували і впорядковували по величезному бункеру авто, перекидаємось питаннями-відповідями:
– З якого часу ви займаєтеся перевезеннями, і де вдалося побувати? Куди плануєте маршрут? Скрізь вдається довезти вантаж? Ви часто їздите з допомогою, як зустрічають вас військові? Чи їм потрібні ці речі? – питаю в Івана Килюшика.
– Я допомагаю з 2014 року, об’їздив усі східні області. Плануємо їхати в Покровськ, Курахове, Слов’янськ, Краматорськ. Деколи доводиться розвантажувати, а хлопці забирають самі, або довозимо автобусом. У хлопців бойовий настрій. Так, їм усе потрібне.
– Багато людей кажуть, що військовим платять зарплатню, чого їм ще не вистачає, нащо ото допомагати, як ви думаєте? – трохи боячись відповіді, питаю.
– Хай такі люди підуть на фронт і самі побачать. Хлопці захищають нас, наші герої, – лаконічно, але жорстко відповідає Іван.
Іван та Віталій кілька днів перевіряли автівку, щоб вона в небезпечній дорозі була доброю подругою. Плани мінялись, бо довелось ремонтувати та рихтувати у довгу дорогу. І небезпечну також. Розпитую Віталія Сімчука, до слова – уродженця Володимирця про дорожні придибенції, настрій військових і власні правила виживання за кермом під обстрілами:
– Бувало, що ми приїжджаєм, а хлопці на позиції. Тоді вантаж ми роздаємо іншим бійцям, щоб не везти назад або вони до нас виїжджають, щоб забрати. Посилки у нас не губляться, ми усе довозимо. Часом віддають військові щось завезти у зворотньому напрямку, наприклад, гостинці чи листи. Хлопці на адреналіні! Хлопці завжди обіймають і дуже дякують. Передають вітання волонтерам, людям.
– Їхати в зону проведення військових дій дуже небезпечно. Чи доводилось втікати від обстрілів? Чи Ви як водій випрацювали для себе правила їзди по небезпечних дорогах? – питаю Віталія.
– Так, доводилось буквально вириватись. Зараз вже адаптувались, не страшно. Проте, якщо кацапський винищувач пролетів і повертається, тоді буде обстрілювати машину. Ми швидко вибігаємо з машини, і ховаємося у різних напрямках. Тоді правило одне – вискакуй і втікай подалі від машини, падай у землю. І молись…
Допомогу збирали не лише жителі Володимирця, її довантажували ще у Кідрах, Вараші. Дуже багато жителів сіл долучилося і допомагали збирати: Воронки, Острівці, Красносілля, Хиночі, Великий Жолудськ. Кожен приносив, що може – хтось упаковку рису, банку сала.
Везли, окрім традиційного вантажу, ще й «кікімори» для наших снайперів, буржуйки, великий вантаж для дитбудинку Покровська. До речі, особливо керівник дитбудинку дякував за візок. Також хлопці заїжджали на позиції до бійців-земляків.
Поліщуки розвантажувалась ще в Новоєлізаветівці, Констянтинівці, Дружківці, Краматорську. В цю поїздку було стрямовано біля чотирьох тон вантажу тільки з Володимирця. До поїздки долучалась і Каноницька та Вараська громади.
Загалом, лише з вересня Волонтерським Центром було прийнято і відправлено близько двадцяти тон різних вантажів у різних напрямках. Але всі вони – напрямки війни і біди.
Укотре волонтери дякують усім небайдужим за збір вантажу. Але потреби є щодня. Нині актуально окопні свічки, теплі носки, зимові масксітки.
А найактуальніше – добро і співчуття. Саме це і рухає усім добродійництвом.
