Традиційне новорічне свято для українців цьогоріч очорнене війною з російським окупантом. Втрати рідних, стреси, невизначеність, економічна криза і щоденна тривога багатьом затьмарили святкування. "Володимирецький вісник" та "Володимирець.Сity" задали питання нашим землякам - людям різних професій і інтересів, про декого з них ми робили матеріали у 2022 році. То що відповіли наші респонденти?
Запитали ми про таке: Як пройшов для Вас рік? Що найважливіше було? З яким планами і бажаннями у цей рік йдете? Як Різдво плануєте святкувати?
Мирослава Воробей, варашанка, митчиня, нині за кордоном:
- Рік був важкий. Подробиці свідомість намагається кудись витіснити. Різдво вже відсвяткували разом із західним світом. Бажання одне - перемогти ворога. Плани? У 2023 -му буде 50 років Варашу, як місту енергетиків. Є ідея і задум щодо певного творчого проєкту. Вже зроблено початки, поки не озвучую, аби не зурочити. Хай у новому році здійсняться всі плани і задуми. А найголовніше - Україні перемогти ворога-росіян!
Наталія Войтович, володимирчанка, філологиня, поетка:
- Скажу так: слава Богу і нашим ЗСУ, що ми його пережили. Рік був непростий: навчилася робити те, чого ніколи не робила. Кроїла, метала, свічки бліндажні робила... багато чого усі робили вперше - ми ж волонтери. Як педагог маю чимало перемог у різних конкурсах, олімпіадах, у МАН. Пишаюся своїми учнями: Софійкою Буднік, Олександром Германом, Дариною Шевнею. Як поетка - випустила четверту власну збірку "Почуття мої босі". Мої поезії були надруковані Національним музеєм літератури України. Але все-таки головним вважаю роботу на перемогу спільно з іншими: із Всеукраїнською поетичною родиною та Володимирецьким ліцеєм. Дуже хочу, щоб 2023 рік приніс нам таку бажану перемогу, а ще єдність у суспільство, бо ми ж одна нація! Планую піднятися ще на одну сходинку творчості: починаю працювати над прозою і скажу вам, що вона (на сьогодні) поглинула мене повністю.
Дмитро Василюк, володимирчанин, військовослужбовець ЗСУ, нині на лікуванні у Норвегії після важких поранень:
- Рік пройшов напружено. Першу частину року я був неймовірно втомлений і мріяв про відпочинок. Другу частину року я провів, так-би мовити, відпочиваючи на лікарняному ліжку. Тож рік 2022 мав і удачу, і навпаки! Вкінці року вже все стабілізувалося і з’явились якісь конкретні плани. Найважливіше, це певно те, що я зробив пропозицію своїй дівчині! Однозначні плани - повернутись у військо. Планую це зробити вже в цьому місяці чи, максимум, в наступному. А бажання, відповідно, - зустріти перемогу на полі бою! Ну, Різдво я святкував вже по-новому. Тому, можливо, ще раз накриємо з коханою святковий стіл та спокійно посидимо в колі друзів.
Катерина Власюк, жителька Довговолі, вчителька, волонтерка:
- Для мене 2022 рік – це рік страху, тривоги, віри і щоденної праці для наближення перемоги. Він пройшов в режимі нон-стоп і він увімкнувся 24 лютого. Від моменту перших новин про обстріли, перші повітряні тривоги, до згуртованості та колективної роботи на підтримку наших військових, коли із колегами розпочали в школі збір волонтерської допомоги - продукти харчування, одяг, плетіння маскувальних сіток, пошив розгрузок разом із небайдужими односельчанами, це допомогло не впасти в паніку і бути корисною. Мої діти, рідні та відновлення навчального процесу – це те, що рятувало мене віж депресії. Найважливіше стало розуміння того, що поруч знаходиться багато мужніх, сильних, відданих людей, про знайомство з якими я можу говорити з гордістю. Це мої родичі і однокурсники, викладачі, колеги, учні, знайомі, які без вагань стали на захист України, почали волонтерити, надавати підтримку один одному. Ми разом, хоча й далеко один від одного. І віра в те, що Бог поруч, - Він надає силу нашим воїнам, щоб ті захищали нас. На 2023 рік я не планую нічого. Я просто чекаю і працюю для перемоги. Звичайно, хочеться мати сили та можливості, щоб і далі допомагати людям, які пережили жахіття війни. А ще - нашим збройним силам, адже в мою родину війна увірвалась ще в 2014 році. Я пишаюсь своїм братом Романом, який працює хірургом у Нікополі й, попри щоденні обстріли, лишився та надає допомогу людям. Щодо Різдва – не знаю. Звичайно, це одне з найбільших релігійних свят для нас, тому проводитимемо його родинному колі. Мої діти вже готують колядки та щедрівки. Для них повинен бути дух свята, адже заради цього наші збройні сили ведуть нерівний бій з ворогом. Хвала Господу нашому! Слава Україні! Героям слава!
Ірина Стріла, жителька Степангорода, підприємиця:
- Рік, як і у всіх, був тривожним, важким морально. Для мене ще і додалась особиста втрата, не зв’язано з війною, але все ж. Важливим було не розгубитись, не панікувати, не залишатись осторонь, бути максимально корисним, де можеш, а ще - залишитись в Україні. Допомагала віра в Бога, в справедливість, надихала самовідданість, незламність, героїчність українців, земляків. Я безмежно вдячна ЗСУ і тим людям, які зберегли для нас Україну, співчуваю родинам, що втратили в цій війні близьких. В наступному році в планах і мріях Перемога, це найголовніше, будемо все робити, щоб її наблизити, чого і всім бажаю. Різдво будемо святкувати вдома з родиною.
Альона Губеня, жителька Великих Цепцевич, вчителька, літераторка:
- Цей рік пройшов в очікуванні миру. Почало боліти серце. З усієї сили намагалися жити, як раніше, робити те, що й раніше, але війна змінила цінності і пріорітети. Волонтеримо. Всі. Хто як вміє. Різдво ми відсвяткували 25 грудня. Новий рік зустріли у тихому сімейному колі. Зрання, тридцять першого грудня, поїхали в Сарни за подарунками. Але о тринадцятій годині почалась повітряна тривога і всі магазини зачинились. Тож ми три години чекали, коли буде відбій тривоги, бо як без подарунків додому повертатись?! В нашій сім'ї подарунок у новорічну ніч - то показник слухняності за цілий рік. Повернулися з шопінгу пізно ввечері. Видихнули і давай сервірувати стіл: мандарини, кока-кола, суші. Шашлик лишили на наступний день. Рік 2022 провели, 2023 зустріли. Синочки бажали в наступному році перемоги для України і подорожей. А ми дивувалися, звідки вони знають прізвища президентів країн, які допомагають нам у війні. Сміялися з їхніх віршиків про путіна. Діти війни знають, чому ревуть сирени. Плани на прийдешній рік не будую. Намагаюся ловити моменти: рожевий захід сонця, вкриті снігом дерева, теплий січень узимку, люди поруч, вірність, просто кава з коханим або просто розпитати синів, про що думають, чому замріялися. Разом до перемоги - ось такі плани. А бажання одне на всіх. Казати не буду, хочу, щоб швидше збулося.
Петро Ошурко, варашанин, художник, нині військовослужбовець ТрО:
- Рік був тяжкий психологічно і фізично. Невизначенність переслідувала нас весь рік. Навчання, навчання знову - бойове злагодження. Передислокація весь рік. Шість місць поміняли, але сумнів не брав і разу, чому я тут і чому я пішов в перший день війни. Коли ми їдем або ідем і нам зустрічаються діти, школярі і вони нам кричать: "Слава Україні!", отоді ти знаєш для кого ти тут і для чого. Тяжко бачити те, що за цей рік загинули хлопці, з якими ти стояв в строю в роті охорони. Дуже боляче - молоді! Їм сім'ю мати, кохати, дітей народжувати, а вони на цвинтарі. Але і позитивні моменти є - зустрів багато справжніх Укранців! Різдво святкував і святкуватиму, дасть Бог, 25 грудня.
Оксана Глибчук, жителька села Луко, Мати-героїня, має двох дітей військовослужбовців:
- Для мене цей рік пройшов, як і для всіх матерів, хто має дітей в армії, на передових позиціях. Він пройшов тривожно - щодня! Доньку, санінструктора, поранили росіяни, дуже переживала. Нині вона знову на бойових позиціях. Найважливіше - це те, що наші ЗСУ відстоюють і женуть русню! Чекаємо на перемогу і щоб діти повернулись живими і здоровими додому. В родинному колі ми вдома вже святкували Різдво - 25грудня.
Людмила Зуб, уродженка Володимирця, нині жителька івано-Франківська, власниця приватної мистецької школи "Еники-Беники":
- Мої підсумки лаконічні. Бо рік, як один день. Найбільша повага та вдячність - нашим Воїнам. Ви тримаєте небо над нами. Найбільше щастя- всі рідні живі та здорові. Дякую цьому навчальному закладу за те, що донька в цей надзвичайно складний рік має можливість навчатися з цікавістю та величезним задоволенням! Найбільша підтримка- діти, батьки та колеги моїх Еники-Беники , які відвідували заняття попри все і робили мій світ більш стабільним. Події, котрі відбувалися в творчому просторі, допомагали триматися та проживати горе, страхи, і сумніви, не укорінюючи їх всередині себе, відпускати разом з поезією, картинами, музикою... Цього року моя студія мала б святкувати п'ять років діяльності. Але я вирішила, що найкращим святом буде хоч чимось допомогти хлопцям на фронті. То ж з батьками учнів ми купили нашим воїнам декілька якісних англійських плитоносок, про які просили хлопці, бо попередні стали непридатними. Так і "закриваємо" цей рік. З вірою, незламністю , любов'ю до країни та лютою ненавистю до ворогів . Переходимо в наступний. А він буде з Перемогою!
Катерина Діжурко, володимирчанка, вчителька, літераторка:
- Рік пройшов у клопотах, переживанні, хоча оптимізму жодного дня не втрачала. Бентежний рік. Один з найважчих щодо психологічного стану: війна. Деякий час у сім'ї проживали переселенці. Хвороба близьких людей, втрата родичів та знайомих. Найважливіше? Живемо, бачу свою сім'ю та родину. Бог дає сили трудитися розумово й фізично, багато читаю. Бажання, як і у всіх - перемога і мир. А ще хотілося б поїхати в омріяну подорож. І щоб рідні були живі-здорові. На Різдво хотілося б традиційно зібратися родиною, провідати стареньких матерів. А ще - колядувати.
Михайло Пікторов, голова ДКТВ "Пагін", волонтер, громадський активіст:
- На вісімдесят відсотків запланованого у 2022 році збулося. На сто відсотків планую реалізувати ідеї в новому році - знайти приміщення для ДКТВ, "Говерляна" денна та нічна", мандрівка на плотах по Горині, провести наметовий табір "Кузня патріотів", військово-спортивну гру "Сагайдак-2023", пісенний фестиваль УПА та Січових Стрільців, ряд козацьких вишколів та "Козацькі перегони". При козацькому товаристві відродити туристичний клуб "Оріяна", ну і перемогти варварів-росіян, це найголовніше! А наша армія так і зробить - українці найкрутіші сьогодні у світі. Різдво, звичайно, святкуватиму за традиціями.
Юлія Буравська, володимирчанка, працівниця терцентру:
- Для мене цей рік був важким. Це пов'язано з війною і роботою. Це - рік втрат знайомих мені людей, які захищали нашу Україну. Рік переживань за батьків і дітей. Рік переоцінки свого життя, вміння цінувати все, що мала до цього. Єдине бажання - це перемога, повернення наших хлопців додому, до сім'ї. Святкування Різдва буде у колі сім'ї за традиціями.
Любов Тоюнда, володимирчанка, пенсіонерка, квітникарка:
- Не пройшов цей 2022 рік, як хотілось. Щодня тривоги та безсонні ночі. Найбільше бажання - щоб було здоров'я та мир. Різдво буду святкувати тихо, щиро та з різдвяними молитвами, колядками. Мої бажання? Я вважаю, що мрії і бажання та щастя люблять тишу. Мрію, молюся і прошу Бога все здійснити, а там буде видно. Головне - перемога та спокій в Україні. З Новим роком! З Різдвом Христовим!
Інна Остапович, володимирчанка, адміністраторка, волонтерка:
- Страшний рік у моєму житті, бо я думала 2021 був тяжкий, а ж ні - 2022 виявився ще більш болючим. І, все ж, 2022 мав для мене свою перемогу, бо я здолала рак. Найважче було - приймати кожне рішення в умовах воєнного стану і постійного шоку від новин. З нетерпінням чекаю перемогу. Різдво цього року - однозначно сьомого січня, з дотриманням усіх традицій. Вірю, що вже наступного року будемо святкувати всі 25 грудня. З нетерпінням чекаю перемогу і роблю все можливе. Українці, володимирчани, жителі усього району - ви неймовірні! Слава Україні! З Новим роком та Різдвом Христовим!
Марія Монько, володимирчанка, волонтерка, багатодітна мама, дружина військовослужбовця ТрО:
- Рік 2022 пройшов в тривозі, в бажанні чимось допомогти. З першого дня нападу росіян щодня готувала їсти військовим нашим, все робила, аби хлопців підтримати. Разом з ними до перемоги - щодня недоспані ночі, в молитвах. Найважливіше - не залишити країну в важкий час. Ще важливо - не розчаруватися в людях. Важлива подія цього року у моєму житті - звичайно одруження. Планую і надалі допомагати нашим військровим.Бажаю нам перемоги і миру. І якнайшвидше відбудувати Україну. Різдво я вже відсвяткувала з нашими захисниками. Але це свято тихе і скромне. По-справжньому будемо різдво відзначати вже після перемоги україни над російським окупантом. З Новим роком та Різдвом вас, земляки, наші котики-воїни!
Валерій Гарбар, житель Городця, Сарненського району, вчитель, митець, репер:
- Минулий 2022 рік для мене був роком кардинальних змін. Розпочався він тривожно і закінчився теж у напрузі. Саме страшне в ньому - це, безперечно, війна. Але, вона нас усіх загартувала та згуртувала. Мав кілька повісток, але наразі маю відтермінування за місцем роботи. Війна також не лишила без уваги творчість. З мінусів за минулий рік - недавній демонтаж студії звукозапису "WildDog records". Цей рік був дуже інтенсивний на співпрацю з виконавцями різних регіонів України та написанні нового матеріалу. Провели одинадцятий благодійний молодіжний фестиваль ''Моя Погорина'', провели ряд волонтерських заходів. Змінив місце роботи.Після десяти чудових років роботи у Біленькому ЗЗСО I-III ступенів, отримав роботу у ліцеї ''Лідер'' у Сарнах. Загалом, минулий рік навчив бути терплячим, вірити у державу та владу, довіряти владі, бути вдячним Богові за кожен прожитий день. Різдво 25-го не святкував, але розглядаю це в перспективі, на майбутнє. Мрію і дію для перемоги України. Вірю в ЗСУ!
Ольга Карпач, володимирчанка, адвокатеса:
- Важкий був 2022 рік, стресовий, не відчувається його закінчення, ніби він далі продовжується, бо почався жорстоким 24.02. і закінчиться, коли буде перемога. Слухаю зараз інтерв'ю Данила Яневського в Антиподах Сергія Іваненка і він озвучив думку, що для нас, як націїї і держави, початок відбувся саме 24.02, ми стали суб'єктними. Отак і для мене, є початок 24.02, але ще немає закінчення. Немає особливих планів, просто продовжуєш працювати. Але є навіть не Надія, а переконання, що Перемога буде! І це заряджає! Тому, чекаємо Перемогу, а там... буде ще важче, ніж під час війни. І... хочеться на море, але разом з усією сім'єю і в мирній Україні.
Катерина Мельник, жителька Антонівки, волонтерка:
- Цей 2022 рік для нас всіх був важким. Молимося за наших захисників кожного дня. Молимося за Президента і Україну. Найважливішим були для мене моя родина і Україна. Горджуся тим, що це моя земля. Це час великих змін, шкода що такою ціною.....Бажання на 2023 рік одне на всю Україну - Перемога наша, українська, справжня. Різдво святкувати будемо в родинному колі з молитвою за хлопців і дівчат ЗСУ. Гарних вам свят. Разом до Перемоги!
Олександр Гребень, варашанин, інструктор-методист спорткомплексу УСО РАЕС,волонтер, спортсмен і активіст, родом з Жовкинь:
- 2022 рік пройшов у напрузі та тривозі. Це був рік викликів, перевірок, досягнень, вчинків та віри, рік максимальної підтримки одне одного. Рік, який подарував нових колег, друзів, нову роботу. Мабуть, зараз не знайдеться жодної, люблячої нашу неньку -Україну людини, яка не донатила на армію, не допомагала ВПО, не робила якісь корисні ініціативи. "Харошиєрускіє" хочуть знищити нас, знищити все українське, натомість українське якраз пробудили. Пробудили краще, що є у нас. Складно знайти щось хороше у війні, але пізнати себе справжніх, усвідомити ментальність замість московських наративів - вартує дорого. Але нам це вдалося і я думаю, що це є тим найважливішим, що сталося у цьому році. Сьогодні всіх нас об’єднує один план, одне бажання – щоб 2023 рік став роком нашої перемоги, роком ганьби, занепаду та руйнації кривавої російської імперії зла. Нехай це буде останнє українське новорічне свято в умовах кривавої війни. Нехай Новий рік буде роком, коли завершиться війна нашою перемогою, роком величі благословенної Богом Великої, могутньої, незламної України. З нами Бог і з нами непереможна Україна! З Новим роком та Різдвом Христовим!
Олена Новак, володимирчанка, стоматологиня:
- 2022. Це був рік без літа і без планів, але з вірою і надією. Найважчий рік в житті нашої родини. А в новорічну ніч ми загадали одне бажання - ПЕРЕМОГИ нам всім. Різдво святкуємо у родинному колі, але завжди раді друзям. Щодо Різдва - час покаже. Але 25 грудня ми трошки святкували. Взагалі, нема святкового настрою - чи не щодня скорботні і страшні новини, гинуть хлопці, росіяни руйнують країну. Свята хай вже будуть після перемоги. Вітаю усіх з Новим роком та Різдвом Христовим! Щастя і родинного затишку!
Анна Глибчук, військовослужбовиця ЗСУ, саніструкторка, уродженка села Луко
- Рік 2022 пройшов погано, адже ми втратили дуже багато побратимів -друзів. Але були й таки хороші моменти... У цей рік йдемо, як і всі - з бажанням Перемоги, яка неодмінно буде. Хотілося б зустріти Різдво в родинному колі. Але, вже як вдасться, сподіваюсь вийде побути хоча б разом із коханим. Які треба українцям подарунки на Різдво - перший і найголовніший подарунок для мене, і, напевно ж і для всіх українців, - це Перемога. Другий подарунок- це МИР на всій нашій землі. І третій подарунок, який хотів-би отримати кожен військовий - це провести всі наступні свята у родинному колі.
Наталія Самолюк, жителька села Острівці, волонтерка:
- Цей 2022 рік, що минув, для мене, як і для всіх українців, був дуже тяжкий. Але віра в перемогу та мир, віра в наших захисників не дали впасти моєму моральному духові. Найважливіше в тому році, як і в 2023, це підтримка один одного, підтримка наших ЗСУ. Різдвяні свята зустрінем в молитві за Україну. Трішки свята для себе та родини, але потрібно готувати смачну випічку, свічки, сітки. За цими справами буду святкувати, щоб збулися всі мої бажання: перемога, мир та геть рашу з лиця землі! Слава Україні! Слава Героям України! Мирних і переможних свят!
Олег Китун, вчитель Більськовільського ліцею, офіцер, нині військовослужбовець ЗСУ, на передових позиціях:
- Нехай 2023 рік буде таким же яскравим, як віра українців у перемогу, таким же гарним, як прикрашена новорічна ялинка та рідна домівка, таким же веселим, як сам Новий Рік! Нехай настрій буде на висоті, душа співає від радості, а серце завжди гріє любов! У 2023 році я бажаю всім нам перемоги, натхнення та міці, щоб відбудовувати та покращувати нашу рідну Україну! Хай ніколи не згасає у серці любов, а жага робити світ та життя кращими лише збільшується!Нехай в Новому році в житті з'явиться все, чого не вистачає для щастя: Україна переможе, люди навколо стануть більш радісними, світ – яскравішим, справи – легшими, дружба – міцнішою, любов – сильнішою. Веселих свят, мирного неба!
У переддень Різдва ми запитали у володимирчан - як святкуватимуть, як настрій і які три подарунки треба сьогодні українцям?
А як у вас? Лишайте нам свої відповіді у коментарях. З Новим роком та Різдвом Христовим! Україна переможе!
