Не сьогодні-завтра усі, хто має право голосу, отримають офіційні запрошення на участь у виборах майбутнього Гаранта. Цим і не тільки нині активно займаються ті, хто чи то з меркантильних причин чи переконань совісті стали цьогоріч членами дільничних виборчих комісій. Таких дільниць у Володимирці три. У кожній з яких вже обрана своя ієрархія: комусь випала честь бути головою, комусь – секретарем чи звичайним членом комісії.
Так чи інакше, а до щоденних турбот додалась ще й відповідальність виборча. Бо якщо хтось досі думає, що взяти участь у роботі такої комісії – то просидіти день (ну і ще нехай ніч) за бюлетенями та отримати купу грошей, той надто усе спрощує.
Ось що розповідає одна з голів дільничних виборчих комісій у Володимирці пані Світлана, яка вже не вперше бере участь у такій роботі:
– Хочеться сказати: «от колись було»... Але це сьогодні не можна потрапити в комісію просто так. А коли були перші та другі вибори в незалежній Україні, працівники штабів припрошували всіх знайомих і не дуже до участі у комісії. Здебільшого на перших виборах у комісію йшли «патріоти» партій чи громадських організацій, а нині ж участь у комісії здебільшого розглядають як спосіб додаткового заробітку. Дехто заздрить на ті заробітки, але дарма…
Праця членів комісій знецінюється
Коли розглядати відповідальність, яку покладено на члена комісії, то за ту «днівку» небагато людей погоджується працювати.
Пані Світлана вважає, що з року в рік все більше знецінюється праця, а витрати на проведення виборів заганяються в надто «щільні» рамки. Так, розповідає жінка, як і колись, членам ДВК платять за два дні роботи, виходячи з розрахунку мінімальної зарплати.
Та це не все, адже упродовж роботи комісії потрібно з'явитись на засідання щонайменше разів 7-8, де на першому засіданні приймається присяга. Усі наступні засідання присвячуються організації процесу виборів на конкретній дільниці. Чергування кожен день, прийом заяв про невідповідність у попередніх списках, отримання і опрацювання бюлетенів. Потрібно їх отримати, всі переглянути, перерахувати, проштампувати.
Як працює дільнична виборча комісія. Коротке відео, яке все пояснить:
Усі члени ДВК несуть відповідальність за правильність дій згідно закону. А голова, заступник і секретар працюють у цей час (три чи чотири тижні) на платній основі, проте й обов'язків у них більше: організувати приміщення, транспорт, роботу ДВК, схоронність документів, дотримання строків виконання всіх підготовчих до виборів пунктів тощо.
Одні виборці чемні, інші качають права
Але, за словами пані Світлани, колись матеріальне забезпечення все ж було кращим.
– Я членом дільничної комісії перший раз була в 2009 році, – продовжує наша співрозмовниця. – Було мені дуже цікаво. Здавалось, що це така почесна місія. Так гордо було сидіти за столом і видавати бюлетені. До мене, тоді надто молодої, підходили різного віку люди, звертались на «ви», чемно просили видати бюлетень... Потім були вибори, де я була головою комісії в одному із сіл району. Це теж стало певним випробуванням. Я приїхала на збори, знайомлюсь із комісією. Дивлюсь, а секретар комісії – жіночка, якій от-от у пологовий. Поговорили, але вирішили, що будем працювати, термін дозволив відбути вибори. Комісія виявилась дружною. Мене підтримали і ми гарно виконали свою роботу.
Жінка пригадує, що упродовж виборів бувало усяке. Був виборець, який зайшов у зал для голосування зі словами «Ти хто тут така? Ти неправильно робиш...»
Довелось відкрити закон «Про вибори», знайти виправдання своїм діям і довести їх правильність. Каже, що перенервувалась тоді добряче.
Головне, що комісія стала спрацьованим колективом
– Були в день виборів і наречені, які після реєстрації «заскочили» проголосувати. Були якось іноземні спостерігачі, заходили на дільницю. Ти слухаєш їх і посміхаєшся, але в душі переймаєшся, про що вони говорять. Але головне, щоб на період роботи усі члени комісії стали справжнім колективом. Бо дуже прикро, коли люди випадково потрапляють до її складу та навіть не орієнтуються в обов'язках, не говорячи уже про закон. Нині ж у нас чудова дружна команда. Нас чекає надто відповідальна ланка роботи. І думаю, ми з нею впораємось. А після виборів будемо дружно чекати змін на краще.
А от разом із одним із членів комісій-новачків ми прогулялися разом вулицями селища, аби вручити запрошення на вибори. Пані Марія каже, що більш-менш знайома з жителями тих вулиць, якими їй доведеться ходити з відповідальною місією, бо то, так би мовити, її округа. Вона заздалегідь підготувалася, розклала запрошення за вулицями та номерами будинків.
– Хоч буду знати, де хто живе, – жартує жінка. – Правда, бачу, багато запрошень є для тих, хто давно живе в інших містах, а просто тут прописаний.
Йдемо з нею однією з вулиць. Жінка від двора до двора акуратно вкидає запрошення до поштових скриньок, якщо у дворі немає нікого, кому можна було б віддати їх в руки. Люди здебільшого знають, що й до чого, нічого особливого не питають.
Десь посередині вулиці пані Марія розгубилася у номерах будинків, бо не на кожному є вивіска, тож змушена була запитувати у перехожих.
– Треба із собою карту носити, – жартує жінка. – А господарям, у яких нема скриньки і зачинені ворота, варто подумати про пошту. Куди ж все класти? Добре, що зараз погода, а коли б дощ? Ну, і собак ще страшно. А так то навіть і цікаво, бо ж коли ще хто буває на чужих вулицях? Тут он і будинки бувають красиві дуже. А подвір'я дехто як гарно оформлює, клумби – і собі можна перейняти.
Так майже за три години ходьби пані Марія роздала усе, що доручили. Сподіваємось, що недаремно.
На головному фото виборча дільниця у Заболотті.
Фото Сергія Скібчика
