Святкування чи скасування Міжнародного жіночого дня разом з вихідним у такі лихі часи для України? Вшанування великого поета і мислителя Тараса Шевченка чи пріоритет на боротьбі і перемозі? В Україні цьогоріч ці питання дискусійні. Неоднозначні у поглядах і наші респонденти, представники різних громад, занять і віку. То що про ці свята думають жителі Вараського району?
У соцмережах ми задали нашим респондентам питання:
«Очікування від березня, весни 2023 року? Чи є відчуття свята, весни, чи святкуватимете Міжнародний жіночий день і як? Ідея скасування цього свята і вихідного Вам до вподоби? Ваш вибір на користь вихідного і загалом святкувань - день народження Тараса Шевченка чи Міжнародного жіночого дня? Яке бажання загадаєте чарівнику-березню?»
Що відповіли нам? Читайте! А ще - лишайте свої коментарі з приводу теми.
Наталія Кбар, сімейна лікарка, 35 років, Зарічне:
- Весна особлива пора. Пора сонця, квітів і перемоги тепла над холодом. Пора любові, турботи і чекання чогось особливого. Проте, цьогоріч відчуття свята нема, оскільки у наші двері постукала війна. Безперечно, підтримую скасування Міжнародного жіночого дня, оскільки вважаю, що в час, коли українські матері схиляються над трунами загиблих синів-захисників, дружини, які розшукують і все ж чекають безвісти зниклих чоловіків, діти, які волонтерять аби татусі повернулися додому, всім цим людям зовсім не до святкувань. Для мене кожна українська жінка – це символ стійкості, мужності, волі, незламності, безумовно життя. Тому таких жінок необхідно цінувати, берегти, захищати, проявляти любов постійно, а не один раз у рік. У якій-би жорстокій реальності ми не жили, вірю, що ця весна стане пані ВЕСНОЮ, стане не лише порою року, а й часом українського відродження і увійде в історію, як ВЕСНА ПЕРЕМОГИ!
Ірина Нікітчук, відділ освіти, культури, молоді та спорту Зарічненської селищної ради, 54 роки:
– Для багатьох українських жінок і дівчат Восьме березня – найулюбленіше свято весни, адже в цей день вони отримують дуже багато уваги, відчувають себе коханими і потрібними. Цьогоріч свято затьмарене трагічними подіями, що відбуваються в нашій державі. Весна і війна...Навесні відбуваються зміни в природі і я сподіваюся, що у березні відбудуться зміни на фронті – ми здобудемо довгоочікувану Перемогу. Святкувати не буду. Уявлення про щасливе свято та реальність війни поєднувати важко. Зараз багато горя й болю навколо кожного з нас, тому силою притягувати відчуття свята, думаю, не варто. В майбутньому, в мирній Україні, із задоволенням святкуватиму День української жінки. Моє найзаповітніше бажання – беззаперечна Перемога України над рашизмом.
Андрій Волчук, 30 років, директор комунального закладу «Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа» Зарічненської селищної ради:
- Найбільше очікування від березня – це, звичайно, Перемога у повномаштабній війні. Від весни очікую початку відновленя інфраструктури. Святкувати Міжнародний жіночий день не планую, бо святкували день Української жінки. Так, скасування мені до вподоби. ВЕЛИКА ПЕРЕМОГА – моє найбільше бажання. А ще – хай кожен захисник України буде під божою опікою і повернться додрму живий гнеушкоджений з перемогою. Тоді й жінки будуть щасливі. Тоді й усі ми святкуватимо. Якщо вибирати між Міжнародним жіночим днем і днем народження Кобзаря, то, без жодних образ для наших чудових жінок, – звісно, Шевченкіана!
Софія Шидловська, начальниця відділу освіти, культури, молоді та спорту виконкому Каноницької сільради, 50 років:
- Так хочеться, щоб цієї весни вже закінчився лютий. Хочеться дива, українського дива! Війна навчила нас, що творцями дива можемо бути ми самі, тому найбільше, найголовніше диво від наших Захисників – перемога! Нам треба весна українського відродження: щоб відкинути геть «совок», щоб не почуватися більше ніколи «меншим братом», щоб пишатися українською мовою, культурою, історією; щоб чесність, порядність, принциповість стали важливими цінностями для кожного українця. Тому і свята нам треба переосмислювати – після цієї війни не хочеться, щоб щось поєднувало нас з московитами. Щодо Восьмого березня, то на цю дату нашарувалось щонайменше три свята, а в нас воно ностальгічно асоціюється лише з квітами і подарунками для жінок. Чи святкувати цей день, як Міжнародний день захисту прав жінок? Так само, як і Міжнародний день боротьби за ліквідацію насилля стосовно жінок (25 листопада), або, як День чоловіків (19 листопада). Не варто один вихідний заміняти іншим, навіть якщо він пов'язаний з днем народження Тараса Шевченка – у нас вихідних днів чи не найбільше в Європі! Хайби було у нас своє українське свято у травні – День матері і жінки. А сьогодні просто порадіймо, що ми зустріли весну у незламній Україні. І хоч вона все ще у лютому 22го, але так уже пахне пробудженням!
Олександр Брикса, староста села Озеро, Каноницька тергромада, 56 років:
- Найбільше очікування щоб Україна повернулася до мирного та щасливого життя. Отоді, після перемоги, і святкувати буду: привітаю дружину, дочку, онучок, колег. Як на мене, Міжнародний жіночий день не потрібно скасовувати, але без вихідного у цей день. Робочим хай буде і дев’яте березня день народження Тараса Шевченка. Ми всі чекаємо переможної весни. Чекаємо і разом наближаємо!
Тетяна Волчецька, бібліотекар Новаківської публічно-шкільної бібліотеки, 52 роки:
- Що я очікую від березня, весни 2023? Весна починається з настанням тепла, прильоту птахів. Але тепло, чомусь, не дуже поспішає до нас. Міжнародний жіночий день я не буду святкувати. У нашій країні йде війна, тому не до святкування, хоч до святкування Восьмого березня я позитивно ставлюсь. Але люблю і вихідні, і мій вибір вихідного – 9 березня, у день народження Кобзаря. Загадаю Березнючарівнику єдине бажання – Перемоги Україні!
Звичайно, це далеко не масове опитування, як, до прикладу, у «Дії» нещодавнє. Проте, думки наших респондентів однозначні в одному: найголовніше бажане і очікуване свято в Україні – це перемога!
Вітаємо від редакції усіх жінок України - ми мужні, стійкі, чарівні і вмотивовані!
