27 липня – День медичного працівника. На фоні пандемії коронавірусу, активної фази війни і медичних реформ може скластися враження про нестабільність роботи медичної галузі Вараського району. Але це помилкове враження, бо медики у всіх медзакладах району – потужна армія у білих халатах. Вони професіонали, воїни і волонтери.
Чим живе команда «Володимирецької багатопрофільної лікарні» Володимирецької селради – у розмові з Іваном Караїмчуком, керівником установи.
Іван Караїмчук на робочому місці
Пане Іване, розкажіть про сьогоднішній фінансовий стан, укладання договорів і пакети послуг закладу. Є зміни в наданні послуг, що змінилось і яким чином для КНП «Володимирецька багатопрофільна лікарня» Володимирецької селради?
– Володимирецька багатопрофільна лікарня надає спеціалізовану медичну допомогу, а також має відділ первинної медичної допомоги. Ми почали працювати з Національною службою здоров’я з квітня 2020 року. Змінилася система фінансування: зараз фінансування залежить від кількості та якості наданих послуг, а також від об’єму: кожна послуга має фіксовану ціну і, відповідно, скільки ми надали – стільки і отримали. З Національною Службою Здоров’я ми почали працювати з того, що тестували медичну інформаційну систему, що є основним каналом зв’язку між закладом і Національною Службою Здоров’я. Ми випробували вже декілька варіантів систем, вивчали інтерфейс, функціонал, щоб зрозуміти в якій із них працювати ефективніше.
Ці системи пропонує МОЗ чи це власні пошуки закладу?
– Таких інформаційних систем налічується з десяток. Кожен заклад вибирає собі відповідну, проводиться тендер. Ми вибираємо ту, яка полегшить нам роботу і допоможе задекларувати більше послуг та отримати більше коштів. Перший рік співпраці з НСЗУ був успішним, адже ми змогли заробити кошти та інвестувати 15 відсотків в матеріально-технічної базу. Наприклад, щоб отримати інсультний пакет потрібен був інсультний блок тому тому було проведено відповідно ремонт приміщення, підготовлено відповідні кадри, щоб надавати якісні послуги лікування населенню. Медичні працівники вже освоїли принципи роботи системи, для цього навіть не потрібно бути айтішником. В майбутньому в електронній медичній системі буде вся відомість про пацієнта.
Що це означає? Тобто, якщо я прийшла з направленням, лікар мене приймає, вносить відомості в програму, а інші лікарі можуть бачити, коли я звертаюсь до когось з інших лікарів зі своїми діагнозами, аналізами?
– Лікарі будуть бачити ті дані, які потрібні для вашого подальшого лікування, діагнози, які поставили попередні лікарі. Все, яке і раніше було в амбулаторній картці. Вся інформація про пацієнта буде зберігатися в центральній базі. Якщо пацієнт не уклав декларацію і його відомостей немає в електронній медичній системі, то він не підпадає під програму медичних гарантій і він має самостійно має оплатити послугу.
Чи було скорочення кадрів у зв’язку з реформами? Це болюче питання для кожного керівника, як було в вашому випадку?
– Це непопулярне рішення, особливо оптимізація кадрового складу. У 2010 році, коли я отримав посаду головного лікаря, за рік ми скоротили біля 200 чоловік і зменшили кількість ліжкомість. Цей процес допоміг нам стабілізувати систему охорони здоров’я, зробити ремонти приміщень, побудувати амбулаторії в Кідрах, Довговолі та інших селах. Ми зрозуміли, які ланки нам потрібно підсилити, а які оптимізувати. Щороку ми переглядаємо, та аналізуємо свої фінансові можливості утримання лікарні, кадрове забезпечення, за винятком минулого року, бо багато працівників у зв’язку з воєнним станом поїхали за кордон. У 2021 році ми зменшили кількість ліжкомість, і скоротили частину не лікарського персоналу за рахунок певних перетворень, створивши сервісне відділення. Молодший медичний персонал займаються доглядом за хворими в відділеннях, а працівники сервісного відділу – прибиранням і кур’єрською доставкою.
Тема війни. Знаю, що ви приймаєте військовослужбовців на лікування та реабілітацію, як ви вирішуєте це питання? Чи спроможна лікарня обслуговувати таких пацієнтів, адже бувають специфічні травми?
– Є наказ Департаменту, в якому зазначено, які лікарні зобов’язані надавати допомогу військовослужбовцям. Ми ж, в основному, надаємо лікування військовослужбовцям, які перебувають у відпустці через хворобу, реабілітуємо, якщо військовому надали оперативне вручання в госпіталі, але потрібне подальше лікування і догляд, масаж.
Чи проводили за цей період ваші фахівці якісь унікальні операції, бо, все таки, наш медичний заклад провінційного типу і чи спроможний провести якісь надскладні операції?
– Як керівник, я задоволений роботою персоналу хірургічного профілю по кількості і якості наданих послуг. В нас дуже хороший колектив спеціалістів. Ми націлені надавати якісні послуги, оскільки від цього залежить наше фінансування. Середній коефіцієнт складності випадків по хірургічному профілю – 1,8. Це досить високий показник, якщо за основу береться – 1. Чим складніший випадок, тим більше оплачується. Якщо раніше холецистектомія проводилася п’ять разів на рік, то сьогодні ми робимо в межах сотні таких операцій. В лікуванні хірургічних хворих широко застосовуються малоівазивні( лапароскопіні операції) технології. Один з наших хірургічних фахівців вже провів чотири успішних абдомінопластики (операція з корекції фігури шляхом видалення зайвої шкіри, жирових складок, зшивання м’язів, що розійшлися, у зоні живота – авт.). До нього зверталися пацієнтки, які мали надмірну вагу.
Також ми провели в 2022 році три операції з ендопротезування кульшових суглобів, за участю лікарів обласного центру ортопедії та вертебрології Рівненської обласної клінічної лікарні. Проводимо діагностичну гістероскопію для жінок. Таке обстеження рекомендовано робити усім жінкам у віці старше 50 років, щоб запобігти утворенню ракових клітин. При виявленні певних патологій, ми проводимо оперативне втручання в стаціонарних умовах спеціальним гістероскопом. Цистоскопія, езофагодуоденоскопія, колоскопія, – ці процедури тепер можна зробити під наркозом. Ці процедури варто заздалегідь пройти, щоб уникнути утворенню ракових клітин, бо, на жаль, ми маємо невтішну картину: хворі вже звертаються до лікарів на третій чи четвертій стадії хвороби.
Ви говорите про такі операції, які проводять в медичних установах області, столиці. Сьогодні вже й Володимирецька багатопрофільна лікарня надає ці послуги в повному об’ємі?
– Зараз ми надаємо багато послуг, які раніше не могли дозволити. Колектив розвивається, удосконалюються та впроваджуються нові методики обстеження. І, якщо в нашому закладі певні послуги не надаються, все ж краще пацієнту звернутись спочатку до лікаря, спеціаліста певного профілю, який скерує в спеціалізовану клініку, а не займатись пошуком самостійно. Загалом, 80-90 відсотків послуг ми робимо в умовах нашого закладу. За цей період ми прийняли більше 670 пологів, хоча через військовий стан народжуваність зменшилась, і 30 відсотків з них – породіллі не Володимирецької громади. Нам довіряють, оскільки в нас кваліфікований персонал.
Паліативна медицина, як працює цей кабінет, які послуги надає і яка статистика пацієнтів? А статистика по онкозахворюваннях зросла? Якщо взяти активну фазу війни – на Ваш погляд, проблем зі здоров’ям в людей збільшилось чи ні?
– В нас є два пакети паліативних послуг – стаціонарний і мобільний. В середньому на стаціонарному лікуванні ми обслуговуємо десять пацієнтів в місяць, які потребують певного догляду, знеболення та іншого лікування. Є мобільна паліативна допомога, коли лікар виїжджає на огляд хворих. Хвороби залишились ті самі, але психологічний стан в людей більше пригнічений. Люди більше хвилюються за себе, сім’ю, родичів на передовій, переживають стрес. По онко стабільно високий показник. Тут більше залежить від людини. Кожен має подбати про себе і дотримуватися рекомендацій лікарів. Регулярно приходити на огляд молочної залози, прямої кишки у чоловіків та іншу діагностику.
Весною на Госпітальній раді Рівненщини прозвучала позитивна інформація, що Володимирецька багатопрофільна лікарня – лідер в області по наданню послуг, зростанню бюджету. Як вдалося цього досягнути?
– Мені теж приємно було це чути. Це для мене була несподіванка. Усе – завдяки злагодженій роботі колективу, співпраці, аналізу, роботі з електронними системами, пацієнтами, збільшенням кількості послуг. Ми задоволені тим Договором з НСЗУ, який можемо отримати наступного року. Зараз стартує нова реформа, перевіряються лікарні, які будуть здатні входити в мережу.
Ваш заклад як себе позиціонує з-посеред Вами названих закладів? За це потрібно боротися, конкурувати? На якому етапі реформування перебуває ваш заклад? Є вже якісь домовленості, угоди?
– По кластерних лікарнях передбачається розвиток по 18 напрямках. Це обов’язкові напрямки, де має кластер розвивати. Наприклад як інтервенційна кардіологія, тобто в Вараському районі має бути одна кластерна лікарня, де буде надаватися інтервенційна допомога інфаркту міокарда і, відповідно, держава забезпечує тільки обладнанням, а нам потрібно підготувати базу, тобто приміщення, кадри, розробити заходи, ліцензування для того, щоб надавати допомогу по цьому напрямку. От візьмемо сусідів, Сарни. Вони упродовж трьох років мають обладнання, мають можливість надавати цю допомогу, але, на жаль, до кінця не реалізований цей проект, бо немає фахівців.
Кадри треба готувати не рік, не два. Приміщення підготувати під це – теж певні затрати. Робота, підготувати приміщення лягає на місцевий бюджет. Звичайно, одразу не буде можливості швидко зробити підготовку приміщень, але, якщо ми їх не зробимо, тоді ми підведемо весь процес і всю ідею. Друге, сама кількість пацієнтів. Як на мене, оптимальний варіант – це до кінця сформувати центр в Сарнах, де б надавалася допомога всім жителям Вараського району, всіх громад. В Україні потужно розвивається напрямок по трансплантації органів. Зараз багато бачимо з Фейсбука, що роблять «коридори пошани для донорів». Раніше дуже часто наші пацієнти їхали в сусідню Білорусію, наприклад на пересадку нирок, серця і так далі. Зараз в Україні таку послугу вже можна отримати в багатьох лікарнях.
Має бути розуміння, що людина, яка фактично втратила життя, тобто є смерть мозку, і вона може врятувати своїми органами інших людей. Зараз, наприклад, ми давно працюємо для того, щоб також зайняти місце з-посеред подібних установ. Ми підготували трансплантат-координатора, лікаря-трансплантолога, який пройшов спеціалізацію в Запоріжжі, для того, щоб все таки мати цю можливість. В нас чудові операційні, в нас є вже співпраця із центрами трансплантології, такі як Ковельське територіальне об’єднання. Є договори з інститутом серця Тодурова.
Стратегічні плани закладу і Ваші, як керівника, на майбутні три роки? Чисто суб’єктивно – вірите в розвиток і процвітання закладу?
– Ми працюємо над проєктом документації щодо реконструкції лікувального корпусу під реабілітаційне відділення. У нас в 2023 році завершують навчання в інтернатурі лікарі, спеціалісти-реабілітологи. Ми хочемо отримати реабілітаційний пакет послуг, бо зараз значна частина населення потребує такої допомоги. Це не тільки військові. Реабілітація має бути і фізична, і психологічна, і медична. В комплексі полікована хвороба і реабілітація дає хороший результат. Зараз запускаємо після ремонтних робіт відділення екстреної медичної допомоги. Відповідно і площі там кращі, і обладнання. Більш ніж впевнений, що воно зараз дасть більш кращі умови для пацієнтів, ніж ті, які ми мали. Зараз просторе приміщення, є ліфт, є повністю вся діагностика, лабораторія. Є ліжкомісця, щоб надавати хворим невідкладну допомогу. Щодо моєї віри – так, я вірю і у заклад, і у колектив особливо.
Медики-волонтери. Надія Володимирівна Блищик, голова профспілки медпрацівників розказала:
– На період воєнного стану ми надавали матеріальну допомогу, як працівникам, які потребували допомоги, так і тим, у кого служать на передовій члени сім′ї, наша тероборона, ті що були призвані ЗСУ. По максимуму старалися окупити всіх. Перераховували членські профспілкові внески, більше триста тисяч гривень внесків. Рахунки різні: «Притули», купували дрони на різні рахунки. Звичайно, є фінансова звітність, все в нас є перераховано. Більше було останній рік направлено на підтримку нашої територіально оборони, нашої 104-ї бригади. Це закупівля різного обладнання, амуніції, що могли – допомагали. За цей період ми відправили два одноденних заробітки всіх працівників на фонд громадської організації «Відповідальне батьківство». Перший раз була сума в межах 280 тисяч гривень, другий раз трошки менше, десь в межах сто тисяч гривень. Ще ж і самостійно хто хотів, скільки хотів сам донатив, тут в кожного індивідуально. Це те, що ми дали тільки з наших рахунків офіційно.
