Дев’ятнадцятого липня редакція провела онлайн зустріч на тему «Бездомні тварини: хто винен і що з проблемою робити громаді?». Коти та собаки безхатьки – проблема давня у великих громадах Вараського району. Де беруться бездомні тварини та що з ними робити громадам? Про це говорили з експертами. представниками Володимирецької та Вараської громад в редакційній студії «PROслухай.City». Про що йшла мова і чи вдасться вирішити цю проблему?
У Вараші створили притулок для безхатьків-тварин, але це не вирішує проблему
Вараську міскраду представляли двоє: Ксенія Будь, головна спеціалістка відділу житлово-комунального господарства Департаменту житлово-комунального господарства, майна та будівництва Виконавчого комітету Вараської міськради та Оксана Тарасюк, представниця КП «Благоустрій», Вараської міськради. Вони розказали про притулок для тварин у Вараській громаді, та про те, як місто намагається дати раду собакам і котам безхатькам. На прикрість, місто постійно бачить на вулицях і у під’їздах десятки котиків і собачок, які нікому не потрібні. Але де ж вони беруться? Є припущення, що їх привозять із найближчих сіл. Чи може притулок умістити усіх і як надовго?
Галина Хлистун – голова ГО «ЗооНадія», волонтерка притулку для тварин міста Вараш, розказує і ділиться думками:
– Притулок це дуже добре, але ще краще, якщо не буде такої потреби створювати притулки. Вихід з проблеми цієї: я вважаю, що це масова стерилізація як безпритульних, так і домашніх тварин. Домашніх треба в обов’язковому порядку. Безпритульні з’являються тільки з вини людей і домашніх тварин, яких постійно викидають. Який-би не був якісний притулок, які б там працівники, волонтери не працювали, як би вони не старалися, скільки б вони сил, грошей, свого здоров’я не вкладали туди і часу – це ніколи не вирішить проблему. Нам масово підкидають тварин і по десять-двадцять, і нерідко хворих. Хворі тварини – це додаткове навантаження на нас, на наші фінанси, на наше здоров’я та на нервову систему. І, звичайно, не завжди їх можна вилікувати. І справа в тому, що вони заражають ще і здорових більш-менш тварин. Дуже часто у нас забирають тваринок нові господарі. Я та наша організація всіляко будем допомагати, я можу особисто, за свої кошти, стерилізувати цих тварин. Прогодувати ми можемо в центрі перетримки – це найлегше, а от їх розмістити. Щоб вони якось там жили, треба їх розмістити. Територія там ніби і велика, але не зовсім облаштована. Треба більше вольєрів.
Пропозиція: Потрібно якось людей стимулювати, просити, заставляти, якщо потрібно і самостійно вилучати їх тварин і стерилізувати. У мене таке прохання, щоб у засобах масової інформації поширювали інформацію про стерилізацію і вели роз’яснювальну інформацію. Стерилізовані і нестерилізовані вуличні тварини вони довго не живуть. Є велика рідкість, коли собака доживає до 5-6 років на вулиці. Якщо пройде масова стерилізація тварин, навіть 70 відсотків, то картина зовсім зміниться.
Вікторія Мороченець, зоозахисниця, активістка з питань захисту бездомних тварин, Володимирець розказала й про свою діяльність та бачення вирішення проблеми:
– Я переїхала у Володимирець сім’єю в 2011 році, тварин у нас своїх не було, але за 11 років проживання тут через мій двір пройшло близько 100 тварин. Підкидали нам тварин і діти приносили, підбирали і чоловік та я все жаліли та підбирали на вулицях і по дорогах. Ми не можемо пройти повз тварин, які потребують допомоги. Але дійшло вже до того що, я просто не знала. куди їх усіх дівати! Виставила на сторінку у соцмережах фото кішки, яка прийшла до нас з кошенятами, ми її прийняли. Отак ми познайомилися з Галиною і Регіною Хлистун. Вони мені запропонували простерилізувати цих тваринок.Ось так зав’язалася наша дружба. Я почала писати у соцмережах про те, що я можу запросити ветлікаря у Володимирець, який-би стерилізував тварин. Було дуже багато бажаючих після першого оголошення записалися на стерилізацію на місяці вперед. За три роки я нарахувала 400 тварин стерилізованих нами. Нажаль, у нас дуже велика проблема з приміщенням для розміщення безпритульних тварин. Друга проблема не всім доступна стерилізація по ціні у Володимирці.
Пропозиція: Спільно потрібно працювати над тим, щоб люди не викидали своїх котів і собак. Найперше – це реклама і просвітницька діяльність на цю тему. Все робити поступово. Найважливіше – стерилізація домашніх тварин, далі поставити на облік всіх тварин.
Регіна Макарчук, волонтерка притулку для тварин міста Вараш, співзасновниця ГО «ЗооНадія» додала і свої пропозиції:
– В першу чергу потрібно, щоб місцева влада проводила з людьми роботу, щоб в усній формі зверталися, в письмовій до людей і пояснювали, що викидати тварин неприпустимо! Тому що люди не всі розуміють, що треба стерилізувати, що не можна свою тварину викинути на вулицю, щоб вона сама по собі гуляла.
Пропозиція: Важливо, щоб батьки розмовляли зі своїми дітьми на тему гуманного поводження з тваринами, щоб у школах вели такі предмети, як гуманне ставлення до тварин, як правильно з ними поводитись, що робити, коли ти побачив бездомного котика, собачку. Обов’язкове виховання добропорядності у дітей та гуманності – не можна бити, дразнити, вбивати беззахисних тваринок.
Від Володимирецької тергромади учасницею події була Самковська Оксана, начальниця відділу економіки, інвестицій, ЖКГ Володимирецької селищної ради. Зокрема, у своєму виступі вона розказала про перший досвід громади у спробі наведення ладу на вулицях. Селрадою було укладено угоду на вилов бездомних собак, оплачено великі кошти – за вилов, утримання і вакцинацію однієї собаки бюджет селради заплатив 1800 гривень, а їх тоді виловили до двадцяти, то чи стане панацеєєю така послуга? Напевно ні, поки будуть люди, які плодитимуть і розвозитимуть у мішках на вулиці Володимирця, по лісах та околицях селища своїх домашніх тварин. Пані Оксана зазначила також, що думка багатьох про те, що то не гріх – викинути беззахисне собаченя, помилкова. Господар їх прирікає на вірну і мученицьку смерть, думаючи, що зробив благо і позбувся клопоту.
Пропозиція: Дуже важлива інформаційна просвітницька діяльність щодо того, що стерилізація – це не гріх. Стерилізація – це необхідно, це потрібно. Запровадження штрафів. Має бути колективний підхід до цієї проблеми.
Олександр Петрук, начальник Управління Держпродспоживслужби у Вараському районі з точки зору фахівця у цьому питанні розказав:
– У нас проблема не тільки з домашніми тваринами та їх утриманням. Є й проблема з утилізацією загиблих тварин. Колись скотомогильники були, їх позакривали згідно з екологічними нормами. У нас є утильзавод в Рівненській області, у Костополі. Ви самі розумієте, що мертвих тварин звідси туди ніхто не повезе. Це проблема залишається не тільки наша, це всеукраїнська проблема. Орієнтовно, якщо брати захоронення тварин вони проводяться на рівні метра і для того, щоб інші тварини-хижаки чи дикі звірі не розкопували, посипати хлоркою. Тобто, коли буде розкладатися труп, хлорка трішки буде перебивати запах і, відповідно, не буде притягувати інших тварин. До початку війни в нас мало було проблем з інфекційними захворюваннями. Коли почалася повномасштабна війна в Україні, у нас було багато переселенців з домашніми тваринами. Їх тварини щеплені, наші – ні. Тому у наших собак і котів з’явились нові хвороби. На даний час, в межах України для пересування і переміщення домашніх тварин, має бути ветеринарний паспорт і свідоцтво. Паспорт коштує 200 гривень – це ж небагато. У мене не так багато лікарів, щоб у повній мірі забезпечити стерилізацію, штаб недоукомплектований, є проблеми. Ми на стерилізацію готовилися давно, ми закупляємо необхідні препарати. Але всіх не влаштовує ціна. Ніхто не каже, що ми відмовляємося від стерилізації, стерилізації ми проводимо.
Пропозиція: В Європі є досвід вирішення таких проблем. його можна перейняти, адже ми рухаємось у проєвропейському напрямку. то чому це питання не має входити до його реалізації у нас?Але важливо кожному власнику собаки. кота. інших домашніх тварин. що вони повністю відповідають за їх життя, здоров’я та безпеку.
Підсумки: виявилось, що, на перший погляд невеличка проблемка, має масштаби айсберга. Ми у своїх обговореннях і розслідуваннях зачепили його верх. Тож будемо й далі про це говорити, шукати ради і засобів впливу на людей, котрі викидають котів і собак на вулицю, аж поки тому не знайдеться рада чи не визріє свідомість наша.
Напрацьовані пропозиції надішлемо усім громадам. А до наших читачів звертаємось – якщо знаєте чи бачите таких людей, хто викидає чи вивозить з двору собак, котів чи інших домашніх тваринок, знімайте на відео, фотографуйте і телефонуйте нам у редакцію.
Можна повністю переглянути запис івенту на нашому ютуб-каналі:
*Публікація підготовлена за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її зміст є виключною відповідальністю ТОВ «Володимирецький вісник» і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.
