У Володимирці 12 вересня знову громада зустрічала і проводила земляка - загинув боях за незалежність України Олег Гарбар. Його хоронили всім селищем, з військовими почестями.
Олег Васильович Гарбар - володимирчанин. Народився у липні 1986 року. Призваний по мобілізації на військову службу у березні 2023 року Першим відділом Вараського РТЦК та СП. Був солдатом ЗСУ, стрільцем-десантником у 80-й окремій десантно-штурмовій бригаді.
Шостого вересня загинув в бою за незалежність України, будучи вірним військовій Присязі, у Краматорському районі, виконуючи військовий обов'язок. Похоронку отримала сестра Олега Наталія. батьків уже нема. Десь душу сина зустрічають у небесах.
На його хресті білим по чорному закарбовано: 06.07.1986 - 06.09.2023.
Коровай ніс двоюрідний брат
Жив Олег на в'їзді до Володимирця. Там і зустріла родина та земляки скорботний ескорт "НА ЩИТІ" у супроводі капелана Миколи Юраха. З бригадними та національними стягами укотре прийшли зустріти і провести побратима військовослужбовці роти охорони Першого відділу Вараського РТЦК та СП.
Ескорт зустрічають біля рідного дому
Чи міряли колись сльози, пролиті українцями за цю війну, коли чують про втрату Воїна, Сина, героя? Чи можна виміряти горе і скорботу? Ні.
Слали дорогу знов у Городці, Антонівці, Володимирці земляки - хай остання дорога Сина України буде барвисто уквітчано. Схиливши коліно, люди віддавали останню шану Олегу.
Молитва у Свято-Миколаївському храмі і знову - Алея Слави, де ще одне прізвище закарбується навіки.
Духовий оркестр РАЕС "Качею" зустрів процесію на цвинтарі. А чин поховання з врученням прапора родині, яким була накрита домовина Героя, Гімн та почесний салют понесли до небес скорботну новину - ще один стяг розіпнеться над кладовищем, над могилою навіки спочилого Сина України.
Коровай роздали усім, але не такого "весілля" хотілося сестрі, брату, тіткам і дядькам. Через російських окупантів гине цвіт нації в Україні. Але вони тримають мирне небо над нами щодня.
Вічна пам'ять!
