Володимирець.City разом із громадською організацією «Бурштиновий шлях» з осені 2018 року вивчають проблеми діяльності однієї з чотирьох діючих вузькоколійок в Україні, дільниці «Антонівка-Зарічне», яку ще називають «Поліським трамваєм». Численні інциденти з поломками рухомого складу та порушенням графіку руху викликали резонанс громадськості.
Єдиним шляхом вирішення проблеми є її детальне вивчення, а аудит дасть рецепти оптимізації і перспективності проекту «Поліський трамвай».
Акумуляція зусиль зацікавлених у підтримці та розвитку потенційного інвестиційно-привабливого туристичного продукту «Поліський трамвай» вилилось у колективні звернення, ініційовані громадською організацією «Бурштиновий шлях» до центральних та профільних органів влади.
Відповіді отримали навесні. Тепер можна робити певні висновки та планувати подальші дії. Для цього знадобиться ще чимало зусиль. Бо під час журналістського розслідування склалося враження, що у нашої «кукульки» як в народній приказці: «родичів багато, а як прийшлось топитися, то ні за кого й вхопитися».
Спробуємо всі події «розкласти по поличках», як у книзі, щоб зрозуміти повну картину.
Експозиція
Вузькоколійна залізниця “Антонівка – Зарічне” визнана найдовша діюча пасажирська лінія вузькоколійної залізниці в Європі (106 кілометрів від станції Антонівка Володимирецького району до станції Зарічна Зарічненського району).
Дата введення в експлуатацію – 1895 рік. В обслуговуванні досі використовується чимала кількість раритетної техніки та обладнання. Однак в Україні відсутні заводи по відновленню чи виготовленню рухомого складу і оригінальних запчастин до нього.
Вона – одна з чотирьох діючих найвідоміших в Україні вузькоколійок. Потяг, що складається з тепловоза та максимум чотирьох вагончиків, перетинає унікальний залізничний дерев’яний міст через річку Стир поблизу села Млинок Зарічненського району (це найдовший діючий дерев’яний залізничний міст в Україні).
Лінія Антонівка-Зарічне є приміським залізничним маршрутом. Належить до відання Рівненської філії Львівської залізниці ПАТ «Укрзалізниця» на праві господарського управління і є державним майном, як стверджує заступник міністра інфраструктури України Юрій Лавренюк в листі-відповіді №2810/45/10-19 від 07.03.2019 (див.фото)
Для підтримки туристичного інтересу та життєдіяльності вузькоколійок України міжнародна Асоціація збереження історії залізниць України (АЗІЗУ), очолювана австрійським залізничником Вольфрамом Венделіном, за підтримки місцевої влади організувала у 2017-2018 роках туристичні імпрези з раритетним потягом та групами іноземних туристів.
На перспективу співпраці та розвитку туризму асоціація власними силами придбала та встановила на збереження сім’ї Олександра та Людмили Мельників з Антонівки (також членів асоціації) тепловоз ТУ-07 та мотрису. До слова, останні себе в ЗМІ активно позиціонують організаторами місцевих фестивалів, «хранителями «кукушки» (з огляду на причетність до вузькоколійки матері Людмили та багаторічної праці Олександра в депо Антонівка).
На сайті Рівненщина туристична розміщена інформація про агросадибу «У Людмили» з контактами сім’ї Мельників. Зі слів багатьох туристів, зокрема іноземців, агросадиба працює, надаючи послуги проживання та харчування і послуг екскурсовода (див. скрін). Окрім цієї агросадиби, на карті позначено ще кілька на території району, зокрема в селі Біле та Воронки, де проходить «кукулька».
Зав’язка
За часів Незалежності інтерес до вузькоколійок в Україні зріс. Чи то через економічні проблеми, чи то через активізацію туризму. Обидві причини є основними інформаційними рушіями розмов про діяльність українських «кукушок».
На Поліссі в останнє десятиліття славу «Поліському трамваю» зробили дві протилежно резонансні події: заснування етно-тур-фесту «Бурштиновий шлях» та нелегальний видобуток бурштину.
Якщо перше додало позитиву іміджу району, розвитку «зеленого туризму» та росту інтересу до етнотрадицій, гастротуризму та подорожей Володимиреччиною, то друге створило не лише досі невирішене питання законності процесу, а й проблеми для самої лінії вузькоколійки через безпосередню близькість діяльності «клондайків» до залізниці.
З 2016 року «Укрзалізниця» несе додаткові збитки через усунення наслідків роботи нелегалів-бурштинокопачів у Володимирецькому та Зарічненському районах. Збитки обчислюються мільйонами гривень (див. фото).
Окрім цього в одному з отриманих документів зазначено, що «зношення основних фондів вузькоколійної залізниці дільниці Антонівка-Зарічне критичний. Із 105,8 кілометрів залізничної колії повної реконструкції потребують 78%» (див. фото).
Рухомий склад, виготовлений всередині 20-го століття не оновлюється, експлуатується з «протермінованим капітальним ремонтом через відсутність ремонтної бази на території України».
Тут обов’язково варто додати факти знищення рухомого складу шляхом списання та порізки на металолом тепловозів, вагонів та платформ, про які стало відомо журналістам районки «Володимирецький вісник» у 2014 році. І це на фоні відсутності альтернативи оновлення чи модернізації, що так необхідна дільниці!
Розвиток подій
Відновлення у 2016 році етно-тур-фесту «Бурштиновий шлях» дало «друге дихання» поліській вузькоколійній магістралі. Організатори активізували державно-приватне партнерство навколо локації, що сприяло величезному резонансу в Україні та за кордоном. Бо гостями фесту були туристи-європейці з Польщі, Угорщини, Бельгії, колеги з братніх вузькоколійок Боржави, Вигоди.
Налагодження співпраці з єдиним легальним підприємством на Рівненщині по видобутку бурштину «Сонячне ремесло» та асоціацією «Український бурштиновий світ» дало взаємовигідне і перспективне партнерство і для фестивалю, і для адвокації вузькоколійки загалом. Так було створено у Володимирці громадську організацію «Бурштиновий шлях». А асоціація «Український бурштиновий світ» взяла участь у створенні та організації відкриття музею бурштину на базі відділу районного історичного музею.
Однак проблеми головної героїні епопеї – «кукульки» не вирішились. Графік руху зазнав глобальних змін: замість щоденного курсування потяг ледве витримує триденний графік, та й то кількість поломок в дорозі щоразу зростає.
До всього ще й офіційно закрили пасажирську і вантажну станцію Антонівка.
Пасивне спостереження більшості користувачів вузькоколійки та її поціновувачів за повільним знищенням вагомої частини історії Рівненського Полісся досягло апогею минулого року. Жителі села Острівськ, взявши за основу протестну «моду» – перекриття доріг, вчинили аналогічно з рейсовим потягом Антонівка-Зарічне минулої зими.
Ще не вляглися емоції острівчан, як громадськість сколихнула новина: потяг зійшов з рейок через розкрадання елементів колії місцевими жителями. Виявилось, що це не перший випадок. А забігаючи наперед, зазначу, що й не останній на сьогодні.
Кульмінація
Володимирець.City оперативно висвітлював всі події навколо «Поліського трамвая», а громадська організація «Бурштиновий шлях», в статутній діяльності якої передбачені питання культурно-туристичного формату та промоцій, зайнялася моніторингом ситуації шляхом офіційних запитів до владних структур.
Так народився спільний проект «КукушкаSOS». Активна громадськість допомагає формувати «оперативку» подій, українські засоби масової інформації вже неодноразово висвітлювали ці події в різних ракурсах .
Нині маємо відповіді від Міністерства Культури України №24/10-2/54-19 від 13.02.2019 , Міністерства інфраструктури України №2810/45/10-19 від 07.03.2019, від АТ «Укрзалізниця» №ЦУЛ-15/76 від 14.02. 2019, Рівненської ОДА №1387/0/01-26/19 від 22.02.2019.
На питання і пропозиції, озвучені в зверненні ГО «Бурштиновий шлях» №2 від 29.01.2019 р., отримано відповіді. Тому спробуємо узагальнити їх.
- «Процедура занесення пам’яток до Державного реєстру нерухомих пам’яток України визначена статтею 14 Закону України «Про охорону культурної спадщини. Після надходження відповідного пакету документів від органу охорони культурної спадщини Рівненської ОДА питання занесення зазначеного об’єкту до Реєстру буде розглянуто у встановленому законодавством порядку» (Міністерство Культури України №24/10-2/54-19 від 13.02.2019)
Отже, ні в Володимирецькому, ні в Зарічненському районах питання збереження вузькоколійки шляхом занесення в Реєстр історичних пам’яток не піднімалось.
- Питання оподаткування: «…земельний податок нараховується та сплачується на земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні Товариства, на підставі державних актів. Тому проведення «розділення» податку на землю між широкою та вузькою колією насьогодні не вбачається можливим» (АТ «Укрзалізниця» №ЦУЛ-15/76 від 14.02. 2019).
3. «У листуванні з органами місцевого самоврядування різних рівнів, неодноразово пропонувалось визначити шляхи подальшої експлуатації дільниці Антонівка-Зарічне та джерела фінансування її діяльності. Серед варіантів – передача на баланс органів місцевої влади. Проте жодних домовленостей щодо експлуатації вищезазначеної дільниці досягти не вдалося» (АТ «Укрзалізниця» №ЦУЛ-15/76 від 14.02. 2019).
Але тут варто звернути увагу на ще один викладений факт: «частиною 2 статті 10 Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» визначено, що Товариство не може відчужувати, передавати в користування, оренду, лізинг, концесію, управління, заставу…та вчиняти щодо нього інші правочини, наслідком яких може бути відчуження майна» (Міністерство інфраструктури України №2810/45/10-19 від 07.03.2019).
- Щодо заходів задля вивчення та впровадження кращого досвіду діяльності вузькоколійок, «Мінінфраструктури завжди підтримувало ініціативи місцевих органів влади та громадських організацій щодо збереження та розвитку вузькоколійних залізниць… Зокрема у серпні 2017 року, завдяки співпраці Мінінфраструктури, АТ «Укрзалізниця» та Закарпатської облдержадміністрації на Боржавській вузькоколійці стартував пілотний проект «Історичний потяг 2017 року» (Міністерство інфраструктури України №2810/45/10-19 від 07.03.2019 року).
- «…З року в рік регіональна філія «Львівська залізниця» зазнає збитків від утримання дільниці Антонівка-Зарічне. Так, у 2016 році вони склали 22,5 млн.грн., у 2017 р. – 15.3 млн.грн., у 2018 р. – 19,1 млн. грн.». Додатково прикріплена таблиця «Доходи та витрати на утримання дільниці Антонівка-Зарічне на 2018 рік (АТ «Укрзалізниця» №ЦУЛ-15/76 від 14.02. 2019).
- До слова. Під час розмови з Юрієм Порохнавцем, заступником директора регіональної філії «Львівська залізниця», ним було озвучено щоденну суму витрат на нашу дільницю у сумі близько 63 тисяч гривень та прибутку в межах 20 тисяч гривень.
Розв’язка
Наші публікації таки створили ажіотаж! Навесні Сергій Іванов, журналіст «Радіо Свобода», відвідав наш район та відзняв матеріал про вузькоколійку. Згодом надіслав посилання на вже опублікований відеофільм про «Поліський трамвай» в проекті «#ВУкраїні». Його підготовка та зйомка – окрема історія, де є елементи детективу і лірики, закулісних інтриг та чорного піару. Та зараз не про це мова.
А ще після його перегляду виникають запитання до його героїв, наших земляків. Наприклад, щодо заявленої в кадрі інформації з приводу організованих ними фестивалів. Сюжетна лінія провокує внутрішні конфлікти серед всіх, хто «в темі», а про Полісся формується вкрай негативне враження.
Дуже складно дається довіра та комунікації між усіма зацікавленими в збереженні нашої «кукульки» і її легко втратити через такі матеріали.
Засновники спецпроекту «КукушкаSOS» не в усьому згідні з позицією автора фільму. Та Сергій Іванов глянув на проблему свіжим оком. Він ще в процесі зйомок озвучив явні недоліки або й відсутність окремих структур, комунікацій, що могло б сфокусувати проблему в точках дотику.
Наприклад зазначив, що для туриста, зокрема іноземця, відсутня інформація, реклама послуг, контакти. Ні в Антонівці, ні в потязі, ні на станціях. Де заночувати, поїсти, придбати сувенір? На лінії слідування, на станціях жодної торгівельної точки.
Зауваження конструктивні і доречні. Про цікавий музей можна хіба-що дізнатись в інтернеті, а як доїхати і коли відвідати – невідомо.
До слова, відділ музею «Музей історії вузькоколійки і поліського краю» у Володимирці, де більша частина присвячена бурштину, фактично непрацюючий. Графік роботи є, але працівник приходить по телефонному виклику. Його відкривають по замовленню. Працівник відділу музею відмовилась проводити екскурсію дітям і знімальній групі в бурштиновій частині без пояснень. Тому не дивуйтесь, що в кадрі саме громадський діяч і журналіст виконує роботу працівника музею.
Чому такі примітивні проблеми, організаційного та технічного характеру мають місце? Адже достатньо сусідського і європейського досвіду з питань діяльності вузькоколійок, щоб «не придумувати велосипед». Маємо посестру «Карпатський трамвай», має свої вузькоколійки Польща, Румунія, Німеччина. Там успішно поєднують функцію історичних атракцій для туристів і звичайних транспортних засобів.
Епілог
Відання туризмом належить до обовязків обласних управлінь культури і туризму та відповідно, відділів культури і туризму райдержадміністрацій, котрі мають в штаті відповідального за цю роботу. Тож почати вивчення можливостей і напрацювання з питання збереження вузькоколійки нічого не заважає.
Якщо про проблему не мовчати, можна знайти спільне і правильне рішення. Однозначно: наша вузькоколійка має право на життя, на державне визнання як пам'ятника технічної культури і на державну підтримку. За десятки років зроблено чимало, тож треба зберегти і продовжити почате.
А в нас, внаслідок втілення спецпроекту, з’явилось чимало однодумців. Налагоджені нові зв’язки, озвучені питання, що потребують негайного вирішення. І туристи стали їхати активніше. Але хто їх обслуговує і моніторить?
Що далі робити з цим?
За рік деталізації, моніторингу подій та вищеописаних напрацювань напрошуються такі висновки:
1. НЕ МОЖНА згідно законодавства України передати вузькоколійку на баланс місцевої влади (як того хоче Львівська залізниця).
2. НЕ МОЖНА «просто так» закрити рейс приміського сполучення «Антонівка-Зарічне».
3. НЕ МОЖНА «кукушку» перевести в статус «пам'ятка культурної спадщини» ( бо стане неможливим ремонт рухомого складу та капіталовклаленння без спецдозволів Мінкульту).
4. МОЖНА на владному рівні узгодити належну компенсацію за перевезення вузькоколійкою пільгової категорії пасажирів та цінову політику квитка на потяг.
5. МОЖНА розробити та розмістити візуальну рекламу вузькоколійки, музеїв та послуг.
6.МОЖНА взяти за основу досвід вузькоколійок Європи та реалізувати його у нас.
І це найменше, що ми можемо зробити для збереження історичної спадщини Полісся, транспортного функціоналу двох районів і «курочки, що може нести золоті яєчка» – приносити інвестиції. Іноземцям і українцям вона цікава і потрібна. А нам?
При передруці обов'язкове посилання на джерело.
