Давайте поговоримо про гендернозумовлене насильство, про домашнє насильство і про багатьом страшне і незрозуміле слово «гендер». Чи мусить жінка коритись чоловіку? Чи має сила фізична перевагу над мораллю? Про це – у матеріалі.
Тут ще варто розібратись у багатьом досі страшному слові «гендер» - це соціальна роль. Якщо простими словами, то це - ролі жінок і чоловіків у суспільстві. Через нерозуміння значення цього терміну, стереотипне ставлення та приписування помилкових трактувань, більшість вбачає у ньому «Содом і Гоморру», як сказали нещодавно мені одні зі співрозмовників. Тоді й з’явилась думка про це написати.
Будь-яке насильство є порушенням прав людини, включаючи права на безпеку, свободу і гідність. Найчастіше від гендернозумовленого насильства потерпають жінки.
Днями набули резонансу опубліковані двома журналістками Яною Брензей та Еммою Антонюк на своєму YouTube-каналі тексти і висловлювання колишнього позаштатного радника Офісу Президента Олексія Арестовича, де він пропагує сексизм та висловлює насильницькі думки щодо жінок. Він називає жінок «істотами», з усмішкою розказує про бажання задушити їх. А от чоловіків він вважає богами та ідолами, яких треба возвеличувати. «Жінка повинна дивитись на чоловіка, як на ідола».
На превеликий жаль, у нашому Вараському районі теж багато родин, де чоловік вважає, що жінка йому має коритись, що вона мусить бути в усьому слухняною. Де беруться чоловіки, які б’ють і принижують своїх дружин, які користуються фізичною перевагою і застосовують насильство у різних його формах?
Що про домашнє насильство кажуть у поліції?
Андрій Луковець, начальник сектору превенції ВП №1 Вараського районного відділу поліції зазначає, що за 2023 рік у 5 громадах Вараського району (Полицька, Рафалівська, Антонівська, Володимирецька і Каноницька – їх обслуговує підрозділ поліції у Володимирці) складено 158 протоколів щодо домашнього насильства.
З цього числа кривдникам винесено 129 термінових заборонних приписів. Андрій Луковець радить усім, хто страждає від домашнього насильства звертатись із заявами у поліцію.
Фахівці стверджують, що єдиний фактор, який лежить в основі насильства, є бажання влади. А бажання влади в патріархальному суспільстві будується на уявленні про роль жінки як обслуговуючого персоналу, ідеальної матері і дружини.
Чи треба посилатись на Біблію, кривдячи свою дружину чи чоловіка?
Чи доводилось вам бути учасниками дискусії щодо християнської норми про повну покірність дружини чоловіку? Саме нею керуються деякі кривдники, застосовуючи фізичну і моральну силу проти партнера/ки, вчиняючи насильство. За фаховим роз’ясненням я звернулась до Віталія Боднара, благочинного ПЦУ Вараського благочиння.
Він зазначив, що не може бути шлюбу, якщо є насильство. Буття 2:24: «Так то полишає чоловік свого батька й матір і пристає до своєї жінки, і стануть вони одним тілом».
«Після того, як Бог створив першу жінку і довірив цей унікальний подарунок чоловікові, Він заснував те, що ми сьогодні називаємо шлюбом. Двоє людей стають однією новою сутністю», - каже священник. На його переконання, насильство розриває цю єдність.За словами отця Віталія, його не буде у родині, де є взаєморозуміння і взаємопідтримка, любов одне до одного. І нема винятку для дружини чи для чоловіка у таких стосунках.
Домашнє насильство – це відповідальність перед законом
В Україні кримінальна відповідальність за домашнє насильство регулюється Кримінальним кодексом. Згідно зі статтею 173-1 «Домашнє насильство» Кримінального кодексу України, домашнє насильство - це фізичне або психологічне домагання, інші насильницькі дії або бездіяльність, вчинені в межах сім'ї, що призводять до фізичних чи психологічних травм і шкоди здоров'ю одного з членів сім'ї.
За цей злочин передбачено покарання від громадських робіт на строк від 60 до 240 годин, обмеження волі на строк до двох років, позбавлення волі на строк до трьох років або позбавлення волі на строк від трьох до п'яти років. Якщо домашнє насильство вчиняється з використанням зброї, або якщо це спричинило смерть потерпілого або іншу тяжку шкоду здоров'ю, покарання можуть бути збільшені до позбавлення волі на строк від трьох до восьми років.
Важливо зазначити, що на практиці кримінальні справи за домашнє насильство можуть також включати цивільні і захисні заходи, такі як обмеження контакту з потерпілим, призначення спеціальних програм та консультаційної підтримки для жертв.
Сергій Грабовський, начальник Полицької виправної колонії №76, у телефонній розмові на тему домашнього насильства, гендернозумовленого насильства зазначив, що їх установа утримує засуджених за тяжкі і особливо тяжкі злочини. Проте, є один засуджений-довічник за зґвалтування і вбивство дитини.
Коректність у темі гендернозумовленого насильства
Ми говоримо про домашнє і гендернозумовлене насильство, застосовуючи, швидше через незнання, некоректні терміни, слова і вислови. Проте вживання коректної лексики є вкрай важливим, аби не травмувати людину, яка потерпає чи потерпала від насильства.
Отож, як не варто і як варто спілкуватися:
1. Не використовувати слово «жертва», хоч воно і вживається в юридичному мовленні, бо значення цього слова – вже мертва особа. Воно прийнятне при розмові на теми жертв Голодомору, війни, принесення в жертву в історичному та культурному контекстах, як от в давні часи – богам тощо. Адже застосування слова у розмові «жертва» щодо живої людини наче відбирає в людини надію: «все, тобі кінець, ти вже нічого не вдієш».
2. Не вживати пасивних дієслів - наприклад, «була згвалтована», адже це виглядає, як невизначене явище, бо це невідомо ким чи чим. Коректно: «її згвалтував/ли».
3. Не вживаємо зворотніх дієслів «піддавалася насильству». Частка -ся означає «сама себе». Наприклад: надіялася, оборонялася, сподівалася тощо. Тож виходить, що людина сама себе насильству піддала, що вона є основною дійовою особою у злочині, а не хтось – насильник/ця. Коректно - її/його зґвалтували, над нею/ним вчинили насильство.
4. Варто також говорити правильно: вживати слово “насильство”, бо «насилля», хоч і є в словниках української мови, але це зросійщене слово (від російського «насіліє»)
5. Не розпитувати людину, яка зазнавала чи зазнає насильства, про деталі. Загалом не розпитувати, якщо вона не розповідає сама, бо вона не повинна щоразу проживати цей жах.
Важливо працювати над зменшенням гендерно зумовленого насильства шляхом усвідомлення його існування, освіти щодо гендеру та поширення ідеї рівноправ'я та поваги до всіх людей, незалежно від їх статі чи гендерної ідентичності. Крім того, необхідно створювати безпечне середовище, де постраждалі знають, що їх слухатимуть і підтримають, а винні будуть притягнуті до відповідальності. Насамкінець, варто зазначити, що наше суспільство, який би ареал і розмір ми його не брали, має ще багато питань і потребує усвідомлення катастрофічності домашнього і гендернозумовленого насильства, особливо в умовах повномасштабної війни.
Якщо ви зазнаєте насильства, або стали свідками його, варто звернутися по допомогу:
- 102 – Національна поліція України;
- 0 800 500 335 або 116 123 – Національна «гаряча лінія» з питань протидії насильству та захисту прав дитини;
- 0 800 500 005, або з мобільного 116-123 (цілодобово) – Національна гаряча лінія з питань запобігання домашнього насильства, торгівлею людьми та гендерної дискримінації;
- 1547 – урядова “гаряча лінія” з питань запобігання домашньому насильству;
- 0 800 213 103 - Володимирецьке бюро правової допомоги;
- (097) 313-20-44 - Регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Рівненській області
- Чат-бот у Телеграмі #ДійПротиНасильства - https://t.me/police_helpbot
Матеріал створено за підтримки Волинського прес-клубу
