У Володимирці укотре громада вийшла зустрічати на щиті Героя-земляка. Сьомого жовтня додому повернувся на вічний спочинок Костянтин Мізін. Він загинув від вибуху міни під час виконання бойового завдання.
Мама - Любов, живе у Володимирці, тато - Петро, нажаль вже покійний, дружина Інна. У покійного Кості є 5 сестер і 1 брат.
Великою родиною зустрічали домовину брата, сина, друга.
Костянтин до мобілізації працював водієм вантажівки у "Рівнетранссервісі" - в останню дорогу його приїхали провести колеги-далекобійники.
Володимирець тужив за добряком Костею звуками клаксонів фур.
Костянтин з багатодітної родини. Є старенька мама, яка не знаходила собі місця від горя.
Момент похорон
На площі не було місця - пів тисячі людей вийшли зустріти та провести земляка. Ескорт ветеранської спілки у супроводі капелана Миколи Юраха та священства ПЦУ і УПЦ супроводили тіло загиблого земляка до рідної хати на вулицю Яблуневу, потім до Свято-Варварівського храму та до цвинтаря.
Дорога додому у Костянтина встелена квітами
Стелилися квіти під колеса і ноги похоронної процесії, що розтягнулась на пів кілометра - люди і автівки.
Супровід духового оркестру Рівненської РАЕС, роти охорони Першого відділу Вараського РТЦК та СП, салютної роти та сотень друзів і родини воїна.
На цвинтарі оркестр зустрічав воїна
"Він був фізично великою людиною і духовно. Найдобріший і най щиріший..." - так розказували про Костянтина земляки.
Племінниця Натка так розказала про загиблого: "Костик мій дядько і хресний ( по сестрі Люсі або як він її ласкаво називав "Люля"). ВІН НАЙДОБРІШОЇ ДУШІ ЛЮДИНА! З ним пов'язано все наше дитинство та життя, тому і звали його лагідно по імені. Він вмів підбадьорити одним своїм словом, завжди співчував і підтримував, завжди цікавився нашим життям, завжди і безвідмовно приходив на допомогу, усім допомагав чим тільки міг! Гумор Костика це окремий вид таланту, він умів пожартувати так, що всі довго від сміху не могли відійти. Не віриться... Серце крається... Ніхто не може прийти до розуміння, що ніколи його не почує, не побачить, не обійме, не переступить поріг нашого дому...
Спочивай з миром і з Богом наш Рідний Костік...!"
Племінник Алекс розказав про дядька: "В молодості Служив в Ракетних військах. Далі більше 20-ти років пропрацював далекобійником. Людина була відмінна. Як кажуть: останнє віддасть. Безвідмовний був, поважав батьків та сім'ю. З початку повномасштабного вторгнення росії на нашу землю - пішов добровольцем на війну. Багато людей знає і пам'ятає його доброту".
Попрощатись з побратимом також приїхав і поранений воїн Роман, якого Костянтин врятував від загибелі - пораненого тягнув більше п'яти кілометрів на собі, щоб не покинути ворогу.
Хмари бігли пообіч цвинтаря - вітрище пробував зірвати з флагштоків стяги, які кількадесятьма голосами-лопотом заглушали слова прощання. Салют, Славень - ще один Герой пішов до неба, у Рай. Бо з пекла він сьогодні повернувся. Пам'ятайте ціну нашої щоденної волі!
Більше фото та відео у нашому телеграмі та на YuoTube - переходьте та підписуйтесь.
Вічна пам'ять Воїну, Сину України! Російському окупанту хай не буде прощення!
Редакційна команда журналістів та кореспондентів, адмінів соцмереж Володимирець.city та "Володимирецький вісник" докладає усіх зусиль, щоб кожен Герой не пішов у забуття. Ми з доброї волі ведемо інформаційний супровід ескорту на щиті та, по можливості, похорон. Просимо допомогти внести ім'я кожного земляка у всеукраїнський "Меморіал пам'яті", одним із засновників його є і ми. Допоможіть зберегти пам'ять кожного та кожної, чиє життя обірвалося через війну росії проти України. Заповніть форму з даними про загиблих рідних!
