Українці неймовірні тим, що згуртовані у допомозі своїм захисникам. Готують смаколики домашні, збирають гроші на спорядження і стратегічні прилади. А ще – неймовірно вірять у перемогу України. З такими афірмаціями працюють для ЗСУ і жінки у Лозках.
У Лозках вчителі ще третього березня 2022 року стали до тилового фронту – Марія Оштук, Наталія Головач, Надія решетицька, Світлана Совгуть, Лариса Совгуть, Юлія Кристюк, Юлія Лебедюк, Олена Леус, Людмила Ващеня.
Фото з архіву волонтерів
Тиждень, як росіяни напали – всі були у паніці, але Марія Оштук сказала: «Що ж ми будемо сидіти? Давайте хлопцям допомагати».
Зібрались у кафе, обговорили, спитали дозволу у завідувачки школи, чи можна працювати у школі. Тарас Кобзяк, священник ПЦУ з Рафалівки взявся возити – Бахмутський напрямок, Куп’янський.
Перші заготовки – вареники, млинці з м’ясом і паштетом, каша з м’ясом, каша заморожена. Потім стали вдосконалюватись, бо стало тепліше і харчі довго не зберігались. Закривали жінки голубці у банки:
– Ми робили маленькі голубці і складали у банки. Вісім голубців у півлітровку вміщається. І хлопці були задоволені, бо, якщо не встигали з’їдати, то така консервація могла постояти ще. В автоклавах працюємо. Ми все готуємо на залі, а вареники варимо вдома у Людмили Ващені.
Лариса Вознюк, завідувачка і Марія Ткачук – керівники закладу освіти Рафалівської тергромади, куди входять нині і Лозки, не проти такого активності. У кількох волонтерок – Марії Оштук і Людмили Ващені рідні у ЗСУ.
Продукти збирали самі і закупляли усе самі. Віднедавна і односельчани стали допомагати – трохи грошима, трохи продуктами, та й готові передачі несуть. Несуть шкарпетки, чаї, рукавиці, все необхідне. Випускники школи допомагають.
Ольга Демчук з чоловіком десять павербанків передали. Сергій Дембовський і Олена Дембовська живуть у Вараші, але вони лозківчани – десять пар теплих шкарпеток, рукавиці, чаї, вологі серветки нещодавно знов передали.
Військові скидають і подяку жінкам, а вони всі подяки передають у сільську групу – люди мають бачити, що всі їх передачі отримані. До них ще приєднались помічниці – Лариса Лихацька, Світлана Пампушик, Оксана Дукач.
Для крайнього виїзду священників готували й гречану кашу з м’ясом – вдалось закупити більше м’яса, і партія вийшла більша закруток. Брак банок у господинь – за півтора року вже винесли усі і з дому, і від рідних, і з магазинів. Багато з села хлопців у ЗСУ – люди гуртуються. Навіть Полиці до них приєднуються.
Питаю у Марії Оштук, що ж мотивує жінок з Лозок до такої роботи? Відповідь проста, але змістовна:
– Щоб швидше перемогли наші хлопці, наші Україна. Ми разом всі і буде перемога. Там хлопці дійсно голодні. Отець Тарас Кобзяк розказує, що священника пускають майже на нуль. Він везе, хоч і під обстріли потрапляє. Ми дуже вдячні йому.
Тарас Кобзяк з Йосипом Шарком днями укотре повернулись з небезпечної дороги – весь вантаж лозківчан-волонтерок доставлений за призначенням.
Віра у перемогу цієї команди величезна, значить і очевидна.
