П’ятого грудня, у Міжнародний день волонтерів та напередодні Дня ЗСУ, у Володимирецькій бібліотеці презентували книгу «10 вересня. Ціна свободи». Це книга розповідей про п’ятнадцятьох Героїв, які загинули разом в одному бою на Харківщині у 2022 році.
Десятого вересня 2022 року біля села Мале Веселе на Харківщині в одному бою загинуло одразу 15 воїнів 14-ї ОМБр, серед яких і Олег Бондар та Дмитро Гончар з Володимирця.
Серед загиблих були ще хлопці з Сарненщини та Волині. Від тої пори родини загиблих об’єднались та тримались разом і боролись з горем.
Нещодавно родини зібрали розповіді, згадки та архівні фото своїх рідних захисників та створили книгу «10 вересня. Ціна свободи». Її презентували у Володимирецькій бібліотеці.
До книги увійшли розповіді родини, друзів, побратимів, вчителів. Також увійшли поезії, присвячені воїнам поіменно, написані місцевими літераторками Наталією Герман, Марією Дукач, Наталією Войтович. Їх зачитували авторки під час презентації.
- Коли виникло бажання створити цю книгу, то нам, матерям, дружинам, дітям це було важливо, як пам’ять суто родинам. Але, коли книга вийшла з друку, я, Лариса, Наталія порадились і вирішили, що про цю книгу, про наших хлопців треба щоб дізналось більше людей і тому звернулись до бібліотекарів. Хто, як не ми створимо цю пам’ять, збережемо для історії імена наших хлопців-Героїв?
У мого сина Дімки Гончара була можливість не йти служити, але він категорично це відкинув і пішов. Він міг би бути зі своїми дітками. Але він сказав: «хто, як не я?». Не кожен може бути воїном, я це вже зрозуміла. А він зміг. Він не зміг прийти у відпустку. Не встиг. Завжди життєрадісний, енергійний. Для нас він є Герой, - ковтаючи сльози, розказувала про Дмитра Гончара його мама Наталія. Вона упродовж виступу все стискувала руки, ніби стискувала величезне горе і ковтала сльози, розказуючи про історію створення книги.
Гостями меморіально-літературної події були родини загиблих військовослужбовців, бібліотекарі, школярі – всі, хто знав Олега Бондара та Дмитра Гончара при житті.
- Олег був неймовірним, просто справжнім. Він завжди кращий шматочок риби віддавав мені, а коли народились діти віддавав їм. Якось їхали велосипедом, велосипед занесло, то він встиг і велосипед втримати, і мене втримати, щоб я не впала. Це була Людина з великої букви! Ще до повномасштабної війни Олег казав: «ось я і будинок збудував, і сина народив, і сад посадив. Що далі?». Хіба ж ми могли подумати, що отак станеться? ділиться споминами Лариса Бондар, дружина Олега.
- У мене троє братів, але Олег завжди мною опікувався. Колись закидали сіно на горище у хлів і я впала з драбини. А він був на горищі і просто зразу зіскочив, щоб подивитись, чи я не покалічилась. Моя донька його сприймала, як рідного. Коли вона дізналась про загибель, просто заніміла і навіть плакати від шоку не могла. Вже, коли тіло везли, вона вранці сказала, що приснився дядько і сказав, що от він вже буде вдома, все буде добре, розказує Наталія Іщик, сестра Олега Бондара.
Книга, за словами ініціаторів презентації, не для продажу. Примірник подарували бібліотеці.
Ще один – Володимирецькому ліцею «Колегіум».
Всі, хоче познайомитись з книгою та історіями про земляків, можуть звернутись до закладів.
