Десять місяців нема звістки від чоловіка – жителька Новаків, Каноницької тергромади Катерина Горбачевська шукає свого коханого Івана всюди. Таких родин у Вараському районі до пів сотні. Чим живуть вони сьогодні? Авторський проєкт «Малі історії великої біди». Історія 31: війна – крадійка щастя.
Катерина з Іваном одружувались двічі – життя бентежне і буває ж усяке. Але у 2022 році обидві родини та їх трійко синів вітали молодят зі шлюбуванням.
Іван Горбачевський служив у 30-й бригаді. Він – з Чакви, Катерина – з Новаків. То було тихе піксельне весілля, яких у воєнний час тисячі.
Прийшли у РАГС Володимирецький, розписались по-воєнному, за добу.
Іван – на службу, Катерина – до буденних справ. Його «тридцятка» тримала позиції на Донеччині. Ще у грудні був у відпустці – потішився дітьми, відпочив і погосподарював. смакував домашню їжу. Катерина ще з тих господинь – пишні пироги, торти, всяке смакоття з її рук виходить майстерно.
Фото з архіву Катерини Горбачевської
Її чоловік, тридцятитрьохрічний Іван Горбачевський, старший солдат в\ч А0409 востаннє подзвонив перед виходом на бойове завдання восьмого лютого 2023 року. Вже за два дні Катерина почала тривожитись – зв’язку не було, дзвінків не було. А 20 лютого прийшло сповіщення, що Іван Горбачевський вважається безвісти зниклим. З ним разом зникло ще п’ятеро. Про них також досі нема звісток. Та територія досі в окупації. Ніхто ніяких гарантій не дає, поки не звільнять ті села і не проведуть пошук на місці боїв.
- А що я дітям скажу? Що тата нема? Нема з ним зв’язку от і все, що я кажу, а це так і є. Старший мабуть розуміє – мовчить, в собі замкнувся, а менші – малі вони ще дуже, щоб якось це усвідомити. Слідчі мої вже й трубки не беруть. Вони десь у Дніпрі, бо їх також релокують. Спілкуюся з багатьма і прокурорами, і слідчими, і адвокатами. Принаймні, з тих, чиї тіла з околиць Парасковіївки вже евакуювали мого чоловіка нема, збігу у ДНК нема. Раніше його побратими дзвонили, тепер вже мовчать а що вони мені скажуть. А дітям треба батько, вони все питають. І пакують разом зі мною гостинці у ящики для військових на фронт, - розказує Катерина Горбачевська з Новаків.
Фото з архіву Катерини Горбачевської
А поки Катерина з родиною – мамою, бабусею, синами щотижня готують смаколики, закуповують теплі речі, продукти довготривалого зберігання і пакують у ящики і відправляють на фронт. Минулого тижня в своїй хаті зібрала родину і сусідів та наготували вареників два відра, пиріжків по-володимецьки два відра, булочок два ящики і «Коробку тепла» – все це добро поїхало з каноницькими волонтерами-перевізниками на фронт, до земляків.
Катерина ще й рукодільниця – вишиває, в’яже м’які іграшки з велюрових ниток.
З її рук виходять гарнюні зайчики, білочки. У всі іграшки жінка вкладає материнське тепло – її вони трохи відключають від постійної скорботи.
Фото з архіву Катерини Горбачевської
Катерина у спільноті безвісти зниклих і загиблих 30-ї бригади разом з іншими родинами постійно підтримують ЗСУ та разом шукають хоч якоїсь інформації. А її нема. Жодної. Ні хорошої, ні поганої. Їздить на мирні мітинги з землячками, просять допомоги у пошуку. І вірить у добрі звістки – з молитвою про здоров’я чоловіка лягає і просинається разом зі своїми хлопчиками Микитою, Владиславом, Дмитром .
А скільки таких родин по Україні через росіян-окупантів і почату ними війну проти нас місяцями і вже роками шукають сліду своїх рідних військових? Не байдужіймо до горя ближнього – добре слово, то велике діло. Тримаймося і допомагаймо один одному і ЗСУ у єдиній меті – знищити окупантів на рідній землі.
