12 березня в селі Бутове на території місцевої гімназії відбулось урочисте відкриття та освячення меморіальної дошки на честь загиблого у російсько-українській війні прикордонника Олександра Вікторовича ГАВРИЛОВИЧА.
На церемонію відкриття меморіальної дошки аби вшанувати пам'ять Героя хвилиною мовчання та покласти квіти до пам’ятного знаку зібралися рідні, друзі, представники влади, бойові побратими, духовенство, педагоги, учні гімназії та односельці.
Право відкрити меморіальну дошку було надано родині Героя – Віктору Степановичу та дочці Вероніці.
Олександр Гаврилович захищав Україну у складі Донецького прикордонного загону державної прикордонної служби України. Свій останній бій Герой прийняв 09 січня 2023 року в районі населеного пункту Соледар на Донеччині, захищаючи територіальну цілісність України.
На прикладі героїзму, патріотизму, любові до України виховується молоде покоління вільних українців. Вічна світла пам'ять Герою! Слава Україні!
Олександр Гаврилович - прапор його пам'яті
Назавжди залишився добрим «зайчиком»
Олександр Гаврилович один із 11 героїв 1-го прикордонного загону, котрі рік тому віддали своє життя в нерівному бою з російським ворогом в районі населеного пункту Соледар. Той день назавжди відклався в пам’яті прикордонників, котрі пліч-о-пліч несли службу із загиблими. 09 січня 2023 року вони згадують, як бійню. В той день військові втратили кілька важливих позицій і ворог впритул наблизився до прикордонників. Били танками, артилерією, мінометами, по захисниках міста працювали снайпери, не було зупину й кулеметним чергам. «Зелені кашкети» останні тримали оборону своїх позицій і не мали наміру відступати.
– Тоді полягли кращі з кращих. Загиблі хлопці мужньо трималися, хоч сили були нерівні. Вони розуміли всю складність ситуації, розуміли, що з той бій може бути останнім, але не мали наміру віддавати жодного сантиметру нашої землі окупантам, – згадує прикордонник на псевдо «Таксист».
Одним із перших в бою загинув саме Олександр Гаврилович. За словами побратима прикордонник ніби передчував, що трапиться. Завжди веселий Олександр, за кілька днів до тих страшних подій різко змінився: притих, посмурнів, тримався осторонь.
– Він завжди перший хапався до робити. То душ нам організує, то лагодити щось береться. Я думаю, він так відволікався, коли руки були зайняті, менше думалось про те, що навколо. А тут різко почав всього сторонитися, ніби щось знав. Ходив постійно задуманий. Ми його називали «зайчиком», бо був невисокого зросту й часто сидів під ялиною на пеньочку, говорив з рідними по телефону. А тут і не дзвонив нікому. Точно передчував, – каже «Таксист».
Запеклий бій за Соледар розпочався в ніч з 8 на 9 січня та тривав пів доби. Для Олександра Гавриловича він стих о 10:40. Прикордонник потрапив під мінометний обстріл і отримав поранення несумісні з життям.
Сьогодні, попри бойові задачі та територіальну віддаленість, побратимам з його підрозділу вдалося прибути на вшануванні пам’яті загиблого.
Пам'ятна дошка Олександру Гавриловичу
Прикордонники поклали квіти на могилу товариша та згадали його теплими словами. В очах побратимів він назавжди залишився добрим «зайчиком», який завжди поспішав на допомогу.
Про це повідомляє прес-служба Донецького прикордонного загону
