Коли йдеться про війну, завжди є два поняття: фронту і тилу. Поки наші захисники зі зброєю в руках боронять та захищають нашу Україну, у тих, хто в тилу, є свої «небойові завдання». Одне з них – плетіння сіток, під якими воїни ЗСУ «ховають» від ока противника техніку, бліндажі та окопи, а також маскувальних костюмів, які часто рятують життя. Проте, скільки б маскзасобів не виготовляли волонтери, їх завжди мало: сітки і костюми зношуються, рвуться, перестають відповідати сезону. Від початку війни в країні створено сотні волонтерських осередків, до числа яких входить й об’єднання небайдужих атомників Рівненської АЕС та жителів міста-супутника електростанції.
Ініціаторкою створення та засновницею волонтерського осередку, який існує вже понад два роки у місті-супутнику Рівненської АЕС, стала працівниця цеху господарського обслуговування РАЕС Валентина Хвищук. За її словами, розпочиналося усе з плетіння костюмів-«кікімор». Не маючи жодних навиків у цій справі, проте, прагнучи допомогти українським захисникам, волонтерка взялася опановувати це ремесло, яке в подальшому підтримали чимало небайдужих. Паралельно плели масксітки, шили постіль, спідню білизну, а також в’язали теплі шкарпетки, які передавали у військові госпіталі. Пізніше розпочали шити маскувальні костюми зі спандбонду. Виготовляючи необхідні засоби маскування, враховуються спеціальні побажання військовослужбовців, сезон року, місцевість та призначення.
Сьогодні до складу волонтерської групи на чолі з Валентиною Хвищук входять активні люди різного віку. Це – працівники РАЕС, які плетуть сітки та костюми у неробочий час, а також непрацюючі пенсіонери підприємства, жителі Вараша та внутрішньо переміщені особи.
За зверненням профспілкового комітету, адміністрація Рівненської АЕС надала просторе приміщення, де щобудня з 12:00 до 21:00 усі охочі можуть долучитися до потрібної справи. Для зручності та упорядкування кількості охочих встановлено графік серед підрозділів електростанції. Уся сировина – сітки та спанбонд у сезонних кольорах для виготовлення маскзасобів, закуповується за кошти, які щомісяця відраховують працівники РАЕС в межах безстрокової акції «Я допомагаю ЗСУ».
Від початку повномасштабного вторгнення рф дбайливими руками працівників РАЕС та містян Вараша сплетено 700 сіток загальною площею 27 тисяч квадратних метрів, виготовлено 270 костюмів-«кікімор» та 650 маскувальних костюмів. Важливо зазначити, що собівартість цієї продукції значно нижча, ніж комерційні ціни на маскувальні сітки, що дозволяє ефективно використовувати зібрані кошти для допомоги військовим.
За словами Валентини Хвищук, сітки, «кікімори» та маскувальні костюми життєво важливі для захисників на фронті. Вони для них – як оберіг від жінок України, що в тилу прагнуть допомогти армії та зробити свій внесок у Перемогу.
«Сьогодні у кожного другого воює рідна чи близька людина, тому всі ми об’єднані однією метою – якнайшвидшим наближенням Перемоги. У кожного з нас з’явилась друга сім’я, бо усі волонтери – це згуртований та надійний колектив. Прикметно, що до ініціативи плетіння маскувальних засобів долучається багато місцевих жителів, приходять навіть цілими сім’ями. Хотілося б подякувати усім, хто допомагає, а також керівництву Рівненської АЕС за сприяння у цій ініціативі. Ми раді кожному, хто хоче робити добру справу, навіть не маючи навичок. Насправді плетіння сіток чи «кікімор» не така вже й складна наука. Для цього потрібно небагато: час, вільні руки та бажання, а ще – трохи майстерності. Тому запрошуємо усіх доєднатися до спільної справи на благо української держави», – зауважила Валентина Хвищук.
Процес виробництва маскувальних засобів не тільки допомагає забезпечувати захист військовослужбовців, а й згуртовує волонтерів, які працюють над цією ініціативою. Кожного дня ці люди спілкуються між собою, обмінюються досвідом та навчаються новому, що допомагає гуртуватися та триматися разом у складний період.
Про це повідомляє прес-служба РАЕС.
